Уже 9 травня для широкої публіки відкриється Венеційська бієнале 2026. Україну цьогоріч представляє проєкт Жанни Кадирової "Гарантії безпеки", що буде реалізований у двох місцях — і вперше його основна частина буде показана у садах біля входу до Giardini della Biennale, основної локації, де відбувається подія.
Суспільне Культура розповідає, чим ще запам’ятається павільйон і як він вписується в основну концепцію цьогорічної бієнале.
Про що "Гарантії безпеки"
Хоча це перший для Жанни Кадирової соло-проєкт у межах національного павільйону України на бієнале, це не перша присутність художниці на конкурсі. Мисткиня представляла Україну в колективних проєктах — у 2013 та 2015 роках. Однак, що також важливо, у 2017 році художниця взяла участь у головній виставці "Нехай ви живете в цікаві часи" у межах 58-ї Міжнародної бієнале (2019). Тоді куратор Ральф Ругофф, нинішній директор галереї Hayward у Лондоні, відібрав до експозиції її роботи "Маркет" і Second Hand.
Для співкураторки павільйону Ксенії Малих це також не перший досвід роботи в межах Венеційської бієнале — до цього не один рік вона працювала з різними командами як менеджерка проєкту (наприклад, національний павільйон України у 2019 році — "Падаюча тінь «Мрії» на сади Джардіні", де кураторами була "Відкрита група" за участі Антона Варги, Юрія Білея, Павла Ковача мол. та Станіслава Туріни.
Цей попередній досвід допомагає в тому, щоб краще орієнтуватися в конкурсі, однак також — що найбільш важливо для іноземної аудиторії — працює на видимість, адже в умовах надзвичайно сильної та великої конкуренції дуже легко лишитися непоміченими. Особливо цей ризик лишається сильним для країн, що не мають своєї присутності на основних локаціях і чиї виставки розкидані по Венеції.
Україна цьогоріч має дві локації: Arsenale, Sale d’Armi, будівля A, поверх 1 — вже звична для павільйону локація, яку Україна отримує від бієнале з 2022 року на особливих умовах; та біля входу до Giardini della Biennale — і хоча деякі роботи вже були представлени на території біля Арсенале (йдеться про проєкт Piazza Ucraina у 2022 році в межах мистецької бієнале, та виставку Before the Future у межах архітектурної бієнале 2023), але саме ця локація в України вперше. Саме там розмістять скульптуру "Оригамі Олень", яку Жанна Кадирова створила для Покровська на Донеччині у 2019 році, але із загостренням воєнних дій вимушена була евакуювати до Вінниці — в цьому їй допоміг проєкт "Музей відкрито на ремонт" та співкуратор проєкту Леонід Марущак.
Скульптура оленя висотою 2,6 метра та вагою 700 кг буде розміщена в публічному просторі на крані вантажівки, що символізуватиме підвішений стан і невизначеність, крихкість і ризики для мистецтва та культури в часі війни.
У практиці художниці така образність та робота з матеріалами є не поодинокою. Кадирова часто масштабує те, що втрачається або перебуває під ризиком знищення. Знаковими тут є її робота з зі старими кахлями, що раніше обрамляли стіни заводів та інших знакових споруд.
Образ і форма оригамі також не є новими для авторки. Вона звернулася до цієї ідеї у 2018 році в межах фестивалю Porto Franko, де у співпраці з Денисом Рубаном з арматури та бетону створила "Оригамі" у вигляді лебедя.
"Оригамі Олень" був створений для Покровського парку "Ювілейний" на місце демонтованого радянського реактивного літака Су-7, що був носієм ядерної зброї.
Скульптура простояла в публічному просторі парку п'ять років, і була вивезена у 2024 під час примусової евакуації населення.
Ця робота побудована на контрасті – між білим легким папером, з якого художниця дійсно склала оригамі оленя, та бетонним велетенським об'єктом у просторі, в який він перетворився. Між легкістю, тимчасовістю і сталістю та міцністю.
Втім, контраст стосується не лише матеріалу, а й самої концепції та ідеї. У просторі бієнале він буде розміщений на постаменті у недоконаному стані: для глядачів не буде зрозуміло, чи він у процесі монтажу і його мають поставити/повернути, чи його забирають і знов вивозять у більш безпечне місце. Легкість життя перетворюється на важкість еміграції та переміщення; крихким стає все — навіть бетонні конструкції будинків та цілі міста; війна руйнує все: сталі інституційні зв'язки, міську та міжміську інфраструктуру, все, що здається міцним та нерухомим, раптом може перетворитися на попіл.
Це відсилає до тем втрати, міграції, невизначеності, крихкості світу, які були активно представленими на бієнале останні роки й лишаються в центрі уваги цього року.
Думаючи про "Оригамі Оленя", не можна не згадувати легенду про "Тисячу журавликів" та ідею миру, яка з нею пов'язана.
"Оригамі Олень" також порушує питання наслідків війни та масштабних руйнувань, які вона несе, ядерної загрози, що не зникає, та багатьох інших викликів.
Саме тому в приміщенні Українського павільйону в Арсенале будуть розміщені архівні матеріали, пов'язані з Будапештським меморандумом, а також відеодокументація евакуації скульптури та її шляху до Венеції, створена за участі Наталки Дяченко, Павела Стереца і Макса Масла.
"Виробництво відео почалося з того, що ми зняли перший день демонтажу скульптури з її реального постаменту і від’їзду з Покровська. На основі цього матеріалу ми створили з Наталкою Дяченко короткометражний фільм про її евакуацію («ВПО»). І далі, коли вирішили робити тур Україною і тур Європою, ми продовжували все це знімати. У Венеції ми плануємо показувати цей матеріал у форматі 28-канальної відеоінсталяції, де кожен день подорожі скульптури буде показаний на окремому екрані одночасно. Головна ідея цієї документації — це показати рух скульптури та дистанцію, яку вона подолала", — говорить Кадирова.
"Важливість нашого меседжу в тому, що ми розповідаємо про те, що Росія знищує українські міста, українську культуру, люди змушені поневірятися по світу як переселенці, біженці. І скульптура є таким збірним прикладом, бо скульптура була створена як перманентна робота і те, що вона почала їздити по світу — це виключно обставини, повʼязані з російською агресією. І чому це важливо? Бо це наша реальність сьогодні. Війна продовжується, продовжується знищення культури, цивільного населення і міст. І на прикладі цієї скульптури, на прикладі її історії, на прикладі того, що вона була створена на постаменті від військового літака, який переносив ядерну зброю, ми торкаємося питань гарантій безпеки, Будапештського меморандуму. Тобто ми говоримо і про минуле, і про майбутнє. Ми передусім ставимо запитання, що може бути гарантіями безпеки на сьогоднішній момент — не тільки для України, а для всього світу", — додає вона.
Шлях до Венеції
Важливою частиною українського проєкту стала її публічна програма і шлях роботи "Оригамі Олень" Європою.
Шлях скульптури розпочався у жовтні 2025 року — тоді її показали у чотирьох містах України (Київ, Ясіня, Івано-Франківськ, Львів). А у березні 2026 року стартувала публічна програма Українського павільйону на 61-й Венеційській бієнале "Український павільйон: «Оригамі Олень» Жанни Кадирової на шляху до Венеції", що відбулася у:
- Варшаві, (Центр сучасного мистецтва "Замок Уяздовський", Фонд "Український дім");
- Відні (MuseumsQuartier Wien);
- Празі (Galerie Rudolfinum);
- Берліні (daadgalerie, Künstlerhaus Bethanien, CTM festival, Vitsche Berlin, Cashmere radio);
- Брюсселі (Європейський парламент, Bozar, Посольство України в Королівстві Бельгія, Kiosk radio);
- Парижі (UNESCO Headquarters, Galleria Continua, KOLO Community Space).
"Майже в кожному місті до нас приходили люди з Покровська, вони приїжджали з різних частин Європи, щоб повторити фотографію, яку вони мали в Покровську, щоб доторкнутися до скульптури й загадати бажання про повернення додому. Це була точка зустрічі для людей — для нас це було найбільш важливо в цьому турі та дуже щемко", — говорить співкураторка публічної програми Українського павільйону на 61-й Венеційській бієнале Катя Хімей.
"Аудиторія часто була під враженням від того, наскільки близько до них опиняються наслідки російського наступу на Покровськ. Через появу бетонної скульптури на впізнаваних туристичних локаціях відвідувачі могли пережити частину вимушеного переміщення «Оригамі Оленя», разом з його авторкою Жанною Кадировою", — додає співкураторка публічної програми Українського павільйону на 61-й Венеційській бієнале Іванна Козаченко.
Публічна програма, запланована на вересень 2026 року, фокусуватиметься на процесах роззброєння в Україні 90-х, перетворення АЕС на інструмент воєнного тиску, сучасний ядерний шантаж, а також проблематизуватиме пріоритетність захисту інтересів ядерних держав у спробах регулювати глобальну безпеку.
Як вплине участь Росії на присутність України
"Існує поріг [агресії], після якого участь у бієнале не повинна нормалізуватися", — цитує слова кураторки Койо Куо Олівер Базіано, головний редактор ArtReview, що наголошує на неможливості розглядати мистецтво, оминаючи політичний контекст.
Та з дебатами щодо бієнале стало зрозуміло, що Росія все ж не буде виключена. Російський павільйон працюватиме лише чотири дні під час прев'ю-показів — з 5 до 8 травня і лише для фахівців — після чого його закриють до завершення виставки 22 листопада, як пише Artslooker.
Водночас міжнародне журі Венеційської бієнале 30 квітня колективно подало у відставку. Рішення ухвалили "з урахуванням їхньої попередньої заяви про наміри", оприлюдненої 22 квітня 2026 року. Там журі заявило про намір не розглядати для нагород національні павільйони країн, чиї політичні лідери звинувачені у воєнних злочинах або злочинах проти людяності Міжнародним кримінальним судом. У медіа це рішення пов'язували, зокрема, з Росією та Ізраїлем.
Співкураторка павільйону Ксенія Малих наголошує на тому, що насправді бієнале ніколи не відмовляла Росії в присутності: у 2022 році куратори російського проєкту самі відмовилися від участі в конкурсі, а на наступній бієнале Росія передала свій павільйон Болівії. А цього разу повернулася із власним проєктом, який бієнале не може скасувати — такого регламенту та правил наразі не існує, але й поява таких правил означатиме перегляд присутності й інших країн-агресорів на конкурсі. За словами Малих, погрози про неотримання європейського гранту також не діють, адже бієнале має сталу фінансову систему, що спирається на приватні фонди та внески. Проте вона бачить велику роль солідарності серед інших країн, особливо Балтійського регіону.
Попри неоднозначність певних рішень та висловів сама бієнале виражає постійну підтримку Україні. Це, зокрема, проявлено у тому, що вони надають приміщення та простори для українського проєкту безкоштовно.
Хоч реакція на участь Росії вже достатньо видима та сильна, Малих очікує на різні протести в дні передвідкриття конкурсу, але наголошує, що від Українського павільйону їх не буде. Адже головна мета павільйону — привернути увагу саме до України.
"Наприклад, «хороші» росіяни заявили, що вони будуть протестувати — йдеться про Pussy Riot. Тому, я думаю, що буде багато галасу, і мені вже від цього сумно, чесно кажучи. Тому що уваги буде туди дуже багато. Ми робимо, вкладаємо всі сили, всю медійну увагу на український проєкт", — говорить вона.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
