"Дракон без свого вершника — це трагедія. Вершник без свого дракона — це смерть". А книги б не існувало без свого автора чи авторки.
Фентезійна серія "Емпіреї" сколихнула читацький світ незгірш за культові "Сутінки" чи "Гаррі Поттера". Дракони, політичні інтриги, пристрасті між заклятими ворогами — "Четверте крило" можна любити або ненавидіти, але воно не залишає байдужими.
За лаштунками цього епічного фентезі — 44-річна Ребекка Яррос. Невиправна шанувальниця романтичних історій, мати шістьох дітей, дружина ветерана та "свіфті"Фанатка Тейлор Свіфт..
Суспільне Культура розповідає найцікавіше про письменницю, мільйонні тиражі якої розкуповують у всьому світі за лічені години.
"Армійське" дитинство
Ребекка Яррос народилася 14 квітня 1981 року у Вашингтоні. Була наймолодшою з чотирьох дітей у військовій династії: її дід був генералом, а батьки — підполковниками у відставці.
Через службу родина постійно переїжджала зі штату до штату: Вашингтон, Оклахома, Канзас, Пенсильванія, Колорадо. Коли світ довкола вчергове змінювався, Ребекка знаходила прихисток у жанровій літературі. У дванадцять років вона відкрила для себе історичні романи Джуд Деверо, де розгорталися палкі пристрасті на тлі лицарських боїв та палацових інтриг.
"Я завжди була затятою читачкою й полюбляла жанр романтики. Я читала Джуд Деверо ще в середній школі — можливо, це було не дуже доречно для того віку, але точно дало мені здорове уявлення про стосунки та секс", — розповідає Ребекка Яррос.
Не дивно, що з ранніх років книголюбка пробувала власні сили в письменництві, а в межах шкільного проєкту з англійської створила перший роман.
Історія кохання, варта окремого роману
Під час навчання в Університеті Колорадо Ребекка Яррос проводила вечір у караоке-барі, де зустріла зеленоокого парубка, який запропонував заспівати разом. Наступного дня новому знайомому видалили зуби мудрості, а Ребекка принесла йому улюблене морозиво. Так доля познайомила її з майбутнім чоловіком — Джейсоном Ярросом.
"Відтоді ми разом. Він — мій найкращий друг, моє укриття від бурі й кохання всього мого життя. Ось так зустріти свою споріднену душу в дев'ятнадцять!" — писала Ребекка в Instagram.
Вісімнадцятого травня 2002 року Ребека та Джейсон одружилися. У 22-гу річницю весілля вона пригадувала:
"На нашому весіллі люди робили ставки… Сподіваюся, вони жартували! Ми були надто молодими, надто різними, надто безжурними. Їхні прогнози я пам’ятаю. Сьогодні ввечері ми відсвяткували 22 роки шлюбу вечерею в Парижі".
Утім, подружнє життя обернулося викликом, коли Джейсон, який був військовим, опинився в зоні бойових дій в ІракуУ 2003–2011 роках в Іраку тривав військовий конфлікт. Він розпочався з вторгнення збройних сил міжнародної коаліції під проводом Збройних сил Сполучених Штатів Америки та Великої Британії 20 березня 2003 року з метою повалення режиму Саддама Хусейна.. В одному інтерв'ю Ребекка зізналася, що тоді часто згадувала своїх покійних бабусь, адже обидві чекали чоловіків з пекла Другої світової війни.
У 2003 році під час патрулювання сирійського кордону Джейсон підірвався на протитанковій міні. Ребецці зателефонували й сказали, що йому "знесло пів обличчя". У перші дні війни польові медики були не готові до такого серйозного поранення й просто не знали, як його правильно обробити. Через це рана почала загнивати.
На деякий час Джейсон повернувся додому: осколки розлетілися по всьому тілу, зачепили половину обличчя та одне око. Солдат навіть частково втратив зір, але, на щастя, його вдалося відновити. Одужавши, Джейсон повернувся на службу.
"Я ніколи не любила й не ненавиділа його водночас так сильно", — зізнавалася Ребекка Яррос.
Після від'їзду Джейсона Ребекка зіткнулася з безсонням. Удень вона заглушувала тривожні думки в рутині материнства, а з настанням сутінок, як у дитинстві, втікала від них у вигадані світи. Щоночі вона прочитувала одну книгу.
Невдовзі, коли чоловік вирушив у третє бойове відрядження (цього разу до Афганістану), Ребекка вирішила сама написати книжку. Вкладала дітей спати й писала по одній сторінці за ніч. Коли Джейсон повернувся, вона повідомила йому, що завершила рукопис.
Військовий ветеран прослужив в армії США понад два десятиліття і офіційно вийшов у відставку у 2019 році. У 2024-му Ребекка присвятила йому допис:
"У річницю твого останнього польоту єдине слово, яке я можу сказати, — це «дякую». Не лише за 22 роки, які ти провів у формі, але й за мить, коли ти вирішив відмовитися від другої любові свого життя — польотів на AH64".
Ребекка додала, що відданість Джейсона їхньому шлюбу дозволила їй розвивати письменницьку кар'єру після його виходу на пенсію.
"Усе це божевільне життя, яким ми зараз живемо, не було б можливим без того, що ти став рівноправним партнером і дав мені такий самий час для моєї кар’єри, як і собі, безмежно віддаючись дітям та поклавши край постійним «до зустрічі». Ти — втілення слова «напарник». Я сумую за тим, як ти пролітав над нашим будинком, але ти відмовився від неба, щоб ми змогли злетіти, і я завжди буду тобі за це вдячна!"
Усі ці випробування загартували й зміцнили пару. Вони разом вже 25 років і виховують шістьох дітей: п'ятьох рідних синів та дівчинку з дитбудинку, яка має розлад аутичного спектра й не розмовляє. Також у їхньому домі в Колорадо-Спрінгз живуть двоє собак, кіт та дві шиншилли.
Сини Ребекки Яррос вже навчаються в коледжах у різних штатах США, тож вона любить письменницькі тури країною ще й за можливість бачитися з ними:
"Хоча бути письменницею — добре, моя перша робота — бути мамою. І я люблю кожну мить цього".
Від рукописів дружини військового — до світових бестселлерів
Спочатку письменництво було для Ребекки своєрідною терапією, способом вихлюпнути суперечливі емоції: втому, хвилювання за чоловіка, пригнічення через навчання, закинуте через материнство, тощо. Та згодом дитяча мрія дівчинки, яка писала своє ім'я на корінцях шкільних зошитів, втілилася в дійсність — література стала її професією.
У 2011 році Ребекка завершила свій "нічний" твір — то було міське фентезі. Вона навіть знайшла літературного агента, але жодне видавництво не захотіло опублікувати рукопис.
Проте Яррос не здавалася. Наступна історія під назвою Full Measures розповідала про молоду жінку, батько якої загинув на війні в Афганістані. У 2014 році книга вийшла друком — і це був початок стрімкої літературної кар'єри. Після цього Яррос працювала в шаленому темпі, пишучи по дві книги на рік, і міцно закріпилася в амплуа авторки книжок про військових.
"Я хочу, щоб люди знали: ми, дружини військових, не визначаємося лише кар’єрою наших чоловіків. Ми — унікальні особистості зі своїми мріями та цілями поза армією. На жаль, кар’єра нашого партнера ставить нас у ситуацію, де нам доводиться виборювати це право. Але ми, безумовно, можемо досягти успіху — і заслуговуємо на таку можливість", — наголошує Ребекка Яррос.
Переломний момент стався у 2022 році, коли видавництво Entangled Publishing запропонувало Ребецці Яррос написати фентезі. Авторка принесла п'ять ідей для майбутньої серії — і п'яту, про вершників на драконах в елітній військовій академії, затвердили. Для неї видавець навіть заснував окремий фентезі-імпринт. Наступні кілька місяців Яррос працювала у надшвидкому темпі — по 12–14 годин на добу. Так світ побачило "Четверте крило".
Феномен "Четвертого крила"
Виснажлива робота, яку Яррос вважає "найбільш нездоровим процесом у її житті", себе таки виправдала. "Четверте крило" спричинило справжній бум на світовому літературному ринку. За перший тиждень було продано понад 2,7 мільйона примірників; книга шість місяців очолювала список бестселерів The New York Times; а права на переклад викупили на більше ніж 30 мов світу.
"Четверте крило" стало першою частиною серії "Емпіреї". У центрі оповіді фентезійний континент, на якому точиться війна між двома державами — Наваррою, яку захищають вершники на драконах, та Поромієлем, бійці якого є пілотами на грифонах. Головна героїня Вайолет випадково потрапляє у військовий коледж, де мусить пройти смертельно небезпечний вишкіл, аби стати вершницею на драконі та розкрити свою магічну силу.
В історію про війну між двома чарівними країнами Ребекка Яррос вклала особистий досвід. Чекаючи чоловіка з фронту й спостерігаючи поранення та смерті друзів, вона постійно задумувалася, чому людям доводиться робити це одне з одним. Зображаючи безжальний світ Емпіреїв, де підлітки масово гинуть ще на етапі підготовки до війни, авторка хоче спонукати до роздумів про сенс війни і своїх читачів.
Незадовго після цього друком вийшли друга й третя частини — "Залізне полум'я" та "Оніксова буря". Усього в циклі заплановано п'ять книг. Ба більше, невдовзі "Четверте крило" екранізують — права купила Amazon MGM Studios.
Шалений успіх серії пояснюють піком популярності жанру роментезі. Це гібрид романтики й фентезі, що об'єднує шанувальників відразу двох жанрів. "Четверте крило" ідеально спрацювало на авдиторію буктоку, яка обожнює такі історії з міксом детально продуманого фентезійного світу та "спекотної" взаємодії між персонажами.
Сама Ребекка Яррос теж полюбляє романтику — і пояснює чому:
"Мені подобаються романтичні історії, бо я закохана в того самого хлопця з дев'ятнадцяти років. У нас шестеро дітей. Але коли я читаю романи, то можу закохуватися знову й знову. Це ті самі хімічні речовини мозку. Навіть у дуже тривалому (і щасливому) шлюбі я можу зануритися в романтичний сюжет і отримати приплив ендорфінів".
Щоправда, зі зростанням популярності пікантного фентезі критика довкола нього теж загострюється. Поціновувачі "високої полиці" зневажливо називають роментезі "їблітом": вони засуджують надмірний фокус на романтично-сексуальних стосунках між героями, за яким нібито немає пропрацьованого сюжету та сетингу. Ось як на такі закиди відповідає Ребекка Яррос:
"Романтика — це прекрасна література, на сторінках якої жінки можуть сказати, чого ми хочемо, чого заслуговуємо, якими мають бути здорові стосунки. Я завжди сміюся з тих, кого обурює кількість сексуальних сцен у «Четвертому крилі». Добре, якщо вас більше турбує секс — але там же іще є вбивства. Сподіваюся, люди 20–25 років, для яких пишеться new adult, більше займаються сексом, ніж убивствами".
Хвороба
Ребекка Яррос понад усе цінує свою творчість, але змушена постійно балансувати між письменницьким ритмом і власним здоров'ям.
У 2020‑му їй діагностували синдром Елерса — Данлоса (EDS) — розлад сполучної тканини. Хвороба характеризується надмірною гнучкістю кінцівок та еластичністю шкіри, болем у суглобах, аномальним утворенням рубців тощо. Четверо синів Ребекки також мають цей діагноз.
Окрім цього, письменниця страждає на синдром постуральної ортостатичної тахікардії (POTS) — розлад кровообігу, що викликає запаморочення й хронічні мігрені. Через пульсівний головний біль та підвищену чутливість до світла Ребецці часом важко пересуватися власним домом — що й казати про тривалі автограф-сесії та презентації перед багатотисячною авдиторією.
Ребекка Яррос розповідає, що, з дитинства читаючи книжки, вона ніколи не натрапляла на персонажок, схожих на неї. Усі вони були фізично здоровими й готовими до боротьби ледь не від народження.
"А я була іншою. Часом не могла навіть поворухнутися — і не розуміла чому", — каже Ребекка Яррос.
Щоб донести свій досвід до читачів, письменниця свідомо наділила головну героїню Вайолет Сорренґейл схожими симптомами: крихкі кістки, мимовільні вивихи й нападоподібні запаморочення, через які дівчині складно втриматися верхи на драконі.
Завдяки цьому читачі з хронічними діагнозами впізнають себе на сторінках роману. На зустрічах Ребекка Яррос запитує, хто з присутніх має хронічні захворюваннями — і бачить сотні піднятих рук.
Через фізичні обмеження гастрольні тури часом стають для Ребекки Яррос справжнім викликом. Одного разу в Сіднеї вона пережила загострення POTS: письменниця буквально повзла коридором готелю, щоб встигнути на сцену й не зірвати захід.
"Іноді я думаю, що частина моєї роботи — переконатися, що Ребекка пройде через це зі збереженим здоров’ям", — зізнається літературна агентка письменниці Луїза Ф'юрі.
Зворотний бік слави
Ажіотаж довкола серії "Емпіреї" вражає — проте Ребекка Яррос визнає, що не почувається комфортно в центрі уваги. Замість приголомшливих овацій, каже письменниця, вона б краще обрала домашні посиденьки з дітьми.
Зі стрімким злетом "Четвертого крила" Яррос дізналася, що успіх приносить не лише радість, а й величезний тиск. Однією з перших видимих проблем стала втрата приватності. Дійшло до того, що перекупники відстежували рейси письменниці й чекали біля трапу літака з книгами на автограф — іноді наражаючи на небезпеку всю родину. А коли шанувальники знайшли будинок авторки та налякали дітей, сім'я вимушено переїхала.
Зрештою постійна увага втомила Ребекку Яррос. Вона завершила черговий тур, здала видавцю рукопис "Оніксової бурі" та взяла паузу від гастролей та соцмереж. Зараз письменниця свідомо проводить більше часу офлайн та працює зазвичай лише в період з 22:00 по 2:00. Це дозволяє їй зберігати внутрішню рівновагу й не забувати, що справжня сила творчині — не в кількості лайків, а в умінні чути власні потреби.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
