Миколай Макогін — священник в тилу та військовий капелан на фронті. Майже десять років щомісяця він їздить на фронт із села Івангород Олександрівської громади Кіровоградської області, щоб підтримати військових молитвою. Нині найчастіше їздить на Донецький напрямок. Інколи, сказав, і слова не потрібні, достатньо вислухати бійця.
Фото: Миколая Макогона
Миколай Макогін став військовим капеланом у 2015-му.
"Нас забрали на Київ, навчали, що таке розтяжки, показували нам. Наша ротація — 40 священників – поїхали на Схід молитовно захищати Україну й наших хлопців".
Загибель людей – найтяжчі моменти, сказав капелан.
"Зараз заплачу… Найтяжче… Ось Міша. Приїжджаєш, чай п’єш, потім приїжджаєш – його немає".
Військові потребують спілкування та раді йому, бо у кожного є душа, яка болить, плаче чи радіє, сказав Миколай Макогін.
"Моя робота – сповідати, причащати, освячувати. Люди багато не розуміють твоєї роботи, але коли вони сповідаються у лісі, у посадці, ти приїжджаєш і молишся разом з ними, кращої нагороди для військового священника немає, коли хлопці каються, коли вони причащаються".
Військовий капелан Миколай Макогін з військовими. Фото: Миколая Макогона
Коли не на фронті, Миколай Макогін проводить служби в Івангородському храмі Православної церкви України, який 11 років тому з громадою переобладнали з приміщення колишнього магазину.
Церква ПЦУ у селі Івангород. У цьому приміщенні раніше був магазин. Фото: Суспільне Кропивницький
Священник розповів, що бачить іншу сторону настроїв військових, яку не бачать інші.
"Треба вірити, треба молитися. І я бачу настрій хлопців, знаєте, ту сторону медалі, що інші не бачать. Хлопці — патріоти й вони не допустять, щоб Україну захопили".
