У День спротиву окупації Криму 26 лютого місцеві телеканали Суспільного Мовлення, включно зі Суспільне Крим, а також каналом Суспільне Новини покажуть повнометражний документальний фільм виробництва BABYLON’13 та #DocNoteFilms "Крим, як це було". Він вийде о 22:20.
Це історія офіцерів, солдатів та матросів, які під час захоплення Криму не зрадили свою присягу на вірність народу України. Продовжуючи виконання своїх військових обов’язків на землі, морі та в повітрі, безпосередні учасники тих подій розповідають про вторгнення та анексію українського Криму.
На момент початку окупації Криму у лютому 2014 році, один з героїв фільму Юрій Рудковський був командиром протичовнового корвета «Хмельницький», який базувався в Стрілецькій бухті міста Севастополь.
"Нам щодня казали, що йдуть переговори, все буде добре, кораблі ніхто захоплювати не буде, але ми бачили зовсім протилежне, — згадує Юрій Рудковський. — На севастопольській морській базі в Стрілецькій бухті підняли Андріївський прапор. Російські військові на буксирі під’їхали між нами і цивільним судном, яке стояло біля нас. Після чого другий буксир, який нас блокував, ударив нас у ніс і притиснув нашу корму до причалу. Перше, що було зірване на кораблі, — український прапор і прапор Військово-морських сил".
На корветі готувалися приймати бій, була оголошена тривога, але команда від вищого керівництва не надходила. Найважливішим завданням у той момент для командира було зберегти життя своїх людей.
"Не було команди стріляти — під час захоплення була команда “Тримайтесь!”, — каже Юрій Рудковський. — Захищатися з середини корабля — все, що ми могли, — ми зробили. Ні один військовослужбовець не зазнав великих травм, але і ні один з них не стояв з опущеними руками. Всі стояли до останнього і боронили корабель і його честь".
Інший герой фільму Микола Литвиненко у 2014 році був начальником штабу 10-ї Сакської окремої морської авіаційної бригади. Їм вдалося перегнати на материкову Україну 7 літальних машин — щоб не дісталися окупантам.
"Росіяни, дізнавшись це, розізлилися і очевидно подумали, що все, що може полетіти — вже полетіло. А в нас ще стояв вертоліт К-27, щойно після капремонту. 38 мільйонів країна заплатила за ремонт", — каже Микола Литвиненко, і додає, що шкода було б залишати вартісну машину ворогу. Цей вертоліт вдалося згодом перегнати у Миколаїв. Попри те, що росіяни обіцяли збивати всю техніку, яка підійматиметься у небо.
"Вони (росіяни — ред.) приїхали на камазах, зайняли командно-диспетчерський пункт на аеродромі в Саках. Ми з командиром поїхали дізнаватися, чого вони хочуть. Поспілкувалися з їхнім командуванням, виходимо на вулицю, і тут до мене по імені і по батькові звертається один з чеченців, — згадує Микола Литвиненко. — Кажуть нам: "Ми їхали не до вас, а в Київ, три доби на камазах, нашими цілями були Саша Білий і Дмитро Ярош, не розуміємо, як опинилися в Криму, їхали під дощем…" Вони були чітко налаштовані, що “бандерівців” треба вбивати. Десь за два тижні вже всі розуміли, що “бандерівців” нема і те, що їм розповідали, — це все брехня. Коли вони починали ставити питання (своєму керівництву — ред.) “Навіщо ми сюди приїхали?” — їх одразу міняли".
Морський піхотинець з 1 окремого батальйону морської піхоти (м. Феодосія) Олексій Литвиненко згадує, як "дико" було сприймати окупацію.
"Я розумію, що зараз, після 10 років, це прозвучить дико, але станом на 2012 рік, коли я там служив, на 2013 рік, у нас з росіянами були спільні паради, спільні навчання, спільні заходи, формальні і неформальні. І тому це було дико, як для нас, так і для них насправді, — згадує Олексій Литвиненко. — Після цього референдуму нам оголосили, що юридично ми зараз незаконне збройне формування на території іншої держави і ми маємо покинути цю територію. Я розумів, що попередній план був такий, що ми здали всю зброю на склади, підготували техніку до виїзду і готувались до переміщення на материкову частину (України — ред.)".
Він також пригадав, що на світанку, коли весь особовий склад готувався до переїзду, росіяни здійснили штурм військово частини.
"Це був провальний абсолютно штурм, в них там частина БТРів провалилися в протитанковий рів, який в нас був навколо військової частини. І по факту вони штурмували беззбройний наряд на КПП, який там стояв з штик-ножами і от така в них перемога сталася. В той момент ще всі вірили в те, що є якийсь закон в світі, що є якісь норми, можливо, міжнародного права, і що все не може просто так відбуватись. Ми сподівались, що все якось вирішиться нормально, тому що в цивілізованому світі так не має відбуватись", — зазначив Литвиненко.
Прем’єра фільму "Крим, як це було" відбулася у 2018 році. Стрічка перемогла на Rivne International Film Festival «Dreams city», зайнявши 1 місце в номінації повнометражний документальний фільм. Покази "Крим. Як це було" відбулися в Бельгії, Польщі, Ізраїлі, Німеччині, Канаді, Іспанії, Литві та Португалії. Стрічка є у вільному доступі на ютуб з англійськими субтитрами.
Над фільмом "Крим, як це було" працювали:
- режисер фільму – Костянтин Кляцкін,
- оператор – Володимир Усик,
- режисер монтажу / звукорежисер- Павло Липа,
- композитор – Роман Вишневський,
- продюсер – Олександра Братищенко,
- виконавчий продюсер – Сергій Малярчук.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram та у Facebook
