Надія і Юрій Гончаруки та їхні прийомні діти родом із села Митрофанівка Харківської області. Надія працювала старостою села, її чоловік — водієм. З початку повномасштабного вторгнення їхнє село 7 місяців було окуповане російськими військами. Митрофанівку звільнили 11 вересня 2022 року. 26 вересня 2022 року родина переїхала до Житомира.
"Я любив наше господарство і просто не хотів його кидати. Ми ж залишили все: і качок, і курей, і кролів. Те, що нажили, те й втратили. Собаки були, багато котів", — розповів переселенець з Митрофанівки Харківської області Микита.
Кіт Байрактар — єдина домашня тварина, з якою багатодітна родина Гончаруків 26 вересня 2022 року переїхала до Житомира.
З початку повномасштабного вторгнення село Митрофанівка 7 місяців було окуповане російськими військами. Надія та Юрій розповіли, що їм постійно погрожували і змушували переходити на їхній бік.
"Додому приїжджали. Викликали, щоб поговорити. Змушували сідати в машину. А я казала, щоб говорили тут, біля двору. У нас дуже великий крик у дворі був. Діти плакали. Цього не передати", — розповіла Надія Гончарук.
"Я дуже перелякалася і кричала на весь двір, тому що мені було страшно", — додала Таїсія.
Надія сказала, що не знає, чому її відпустили і залишили живою.
"Я не знаю, що мене врятувало. От до сьогоднішнього дня не знаю. Мої колеги постраждали. Облави були по селах. Селищна голова наша двічі у полоні була. Кожного разу, коли чули, що щось під'їжджає до двору — все, починався страх", — пригадала Надія Гончарук.
Село звільнили від російських окупантів 11 вересня 2022 року.
"Спочатку ми думали, що все буде добре, що нас звільнили і ми будемо проживати вдома. Все, як повинно бути. Але почалися обстріли, неспокій. У нас троє неповнолітніх дітей-сиріт. І ми вирішили на сімейній нараді їх вивозити", — сказала Надія.
За словами жінки, Житомир обрали невипадково. Юрій народився і виріс у цьому місті. Надія каже, що дітям подобається і місто, і ліцей, у якому навчаються. Микита мріє стати біологом, Вероніка — медиком, а Кирило хоче бути письменником.
"Я — гуманітарій. У мене багатий внутрішній світ. Люблю мову, літературу. Можна сказати, що я — письменник-початківець. Нещодавно почав писати твір — невеличку комедію. До речі, до війни я був російськомовним, але під час війни змінив свою позицію", — розповів Кирило.
"Всі нас підтримують, за що ми дякуємо. Не вистачає лише землі, господарства, бо ми звикли жити в селі, звикли до простору", — сказала Надія Гончарук.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
