Антоніна Перевишко, переселенка з Лисичанська, працює патронажною медсестрою 20 років: 19 років в рідному місті і рік – у Житомирі. Вона консультує понад 50 родин. Жінка працює патронажною медсестрою за програмою ЮНІСЕФ "Турбота з народження вдома".
За її словами, "Турбота з народження вдома" – це спільна програма Міністерства охорони здоров'я України та ЮНІСЕФ, що передбачає впровадження універсально-прогресивної моделі домашніх візитів для покращення надання медико-соціальної допомоги родинам із дітьми від народження до трьох років на первинній ланці.
"Коли приходить медсестра, то вона вже конкретно спілкується з мамою в домашніх умовах, відповідає на мамині питання, оглядає дитину, – пояснює Антоніна Перевишко. – Тобто дає відповіді на всі питання, які у мами можуть виникнути по догляду за дитиною, плюс огляд дитини, контроль психоемоційного стану мами, якщо це зрив нервовий, чи депресія післяпологова, чи може ще якісь проблеми. Можливо, вона за щось хвилюється. Війна впливає і на мам, і на діток. Тому треба і морально, й емоційно заспокоїти, поговорити".
Антоніна Перевишко – переселенка з Лисичанська, працює патронажною медсестрою 20 років: 19 років в рідному місті і рік – у Житомирі. Жінка каже, що її життя – це її робота.
Антоніна приїхала до Житомира в травні 2022 року. Жінка розповідає, що в Лисичанську жила з мамою і до останнього не хотіла виїжджати. Але постійні обстріли змусили її складати речі.
"Це мені дуже важко давалося, – розповідає Антоніна Перевишко. – Майже цілу ніч плакала. Ти їдеш в евакуаційному автобусі з Лисичанська, він везе до Дніпра, а з Дніпра вже пересадки. Це емоційно важко, ти не знаєш, куди ти потрапиш. Ти просто все залишаєш. І що вкласти в сумку? От перед тобою речі: документи – це само собою. Кидаєш основне. Свого кота я не змогла залишити. Такий невеличкий рюкзачок на шию. Він у мене шість з половиною кілограмів важить. Кинула його в рюкзачок. Тут сумка, тут кіт на шиї, тут мама з сумкою".
Жінка каже, що два місяці жила на заході України, але роботу там не змогла знайти. Тоді у відчаї вона зателефонувала своїй подрузі, яка і порадила їй їхати до Житомира. Спочатку Антоніна влаштувалася прибиральницею в одному з дитсадків міста, а у вільний від роботи час ходила по медичних закладах і шукала роботу. Їй пощастило: вона влаштувалася в дитячу амбулаторію і почала працювати патронажною медсестрою.
Житомирянка Ліля на прийомі у патронажної медсестри вперше. Її сину Даніїлу шість днів.
"Тільки сьогодні прийшли знайомитися, – каже Ліля. – Я думаю, що все буде добре. Перше враження – дуже сподобалося".
Антоніна Перевишко консультує понад 50 родин. Каже, що їй в роботі допомагає колектив амбулаторії.
"Житомир для мене – це нове місто, – розповідає Антоніна Перевишко. – Дівчата мені дуже допомогли і допомагають в патронажній роботі. Я завжди можу звернутися до них і запитати: чи якусь адресу, чи ще щось. Вони довше працюють, знають місто, завжди готові прийти на допомогу і щось підказати, чимось поділитися. Тут всі дуже професійні. Мені ще подобається, що я не сиджу сама в собі, у своїй шкаралупі, у своєму смутку, у своїх проблемах. У мене є можливість спілкування, можливість праці".
Лікарка-педіатриня Світлана Нечипоренко працює з Антоніною рік. Говорить, що жінка відповідально ставиться до своєї роботи.
"Їй дуже личить пост патронажної медсестри, – каже Світлана Нечипоренко. – Вона завжди з батьками знаходить спільну мову. Надає батькам багато інформації, завжди перетелефонує, якщо потрібно. Якщо не може додзвонитися, то йде пішки скільки б кілометрів не було: їде, добирається, щоб дізнатися, який стан дитини, як дитина себе почуває. Їй треба все перевірити. Ми раді, що вона з'явилася в нашому колективі".
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
