28-річний сержант з Криму Олександр Клепіков у складі підрозділів ГУР супроводжував екіпажі гвинтокрилів на "Азовсталь". Завдяки йому та його побратимам було евакуйовано поранених з металургійного комбінату.
Суспільне Крим розповідає історію спортсмена, ультраса футбольного клубу "Таврія" та активного учасника проукраїнських мітингів під час Революції Гідності.
Наприкінці березня 2022-го в оточений Маріуполь в рамках ризикованих спецоперацій залітали українські гвинтокрили, що доправляли зброю та провізію, а також вивозили поранених.
Деталі ризикованих спецоперацій у розвідці показали рік потому. З 16 рейдів у Маріуполь, в трьох брав участь 28-річний сержант з Криму Олександр Клепіков з позивним "Борян".
"Бачили ми його останній раз 24 лютого 2022 року. Він прибіг забрав свої речі вдень і після цього ми його не бачили", — згадує мама Олександра Зоя Леонідівна початок повномасштабного вторгнення.
Вона розповіла, що на їхній родині російське вторгнення позначилося ще в 2014-му. Жили в Сімферополі. Молодший син Олександр був спортсменом, ультрасом футбольного клубу "Таврія" та активним учасником проукраїнських мітингів під час Революції Гідності.
"Коли після 20 лютого сталася окупація, вони брали участь у всіх мітингах і крайній мітинг був 9 березня на день народження Тараса Шевченка в Севастополі. Там сталася сутичка між завезеними з Краснодарського краю так званими казаками. Їх заарештувала українська міліція. І вони їм сказали, що виїжджайте, бо ми Вас посадимо", — розповів батько військового Володимир Калюжний
Спершу з Криму виїхав Олександр. Ще в 2014-му долучився до лав батальйону "Азов". В складі бригади спецпризначенців звільняв Маріуполь, Мар’їнку та Широкине. Після цього він пішов у морпіхи. Батьки кажуть, протрималися в окупованому Криму до 2016-го і теж виїхали до сина.
"Ми вирішили зупинитися на Миколаєві, бо Саша на той момент вже служив в першому батальйоні морської піхоти. Це той батальйон, який вийшов з Феодосії", — розповіла мати Олександра Клепікова.
Після закінчення контракту Олександр повернувся до мирного життя. У Миколаєві здобув ступінь магістра з історії. Грав у регбі в місцевому клубі “Корабел”. Але, за словами мами, він продовжував вдосконалювати свої військові навички та навчати цьому інших.
"Саша з друзями в Миколаєві, вони були за те, щоб організувати навчання по територіальній обороні і час від часу тренуватися та дивитися, хто на що здатен, але щось воно там заглохло", — зазначила Зоя Калюжна.
24 лютого 2022-го Олександр Клепіков знову пішов на війну. У складі підрозділів Головного управління розвідки звільняв Київщину, брав участь у боях на Миколаївщині. А далі були польоти на "Азовсталь". Бійці з розвідки супроводжували екіпажі гвинтокрилів.
Батько каже, два польоти Олександра були вдалими — оточеному на Азовсталі гарнізону вдалося доправити боєприпаси і вивезти поранених “азовців”. Та виліт 5 квітня 2022-го для Олександра Клепікова став останнім.
"Це був 3 виліт його. Два рази вони літали вдало і третя рятувальна місія, летіло два борти 5 квітня і один прилетів і один збили. І просто не знали, що з ним сталося", — батько Олександра Клепікова.
Тоді, розповідають батьки, з екіпажу гвинтокрила, на якому летів Олександр, вижило дві людини. Вони потрапили в полон. Пізніше, 10 квітня, з відеодопиту, оприлюдненого окупантами, дізналися, що їхній Олександр загинув.
"На той момент ніхто нічого не знав, ніхто нічого не казав. Нам казали, що вони добре підготовлені хлопці, тому може таке бути, що вони десь переховуються. Ми не знали, живі вони чи мертві", — розповіла Зоя Леонідівна.
Поховати Олександра Клепікова вдалося аж рік за три місяці. Батьки згадують, в той останній рейс на Азовсталь він летів із побратимами, з якими пройшов АТО з 2014-го. Вони до останнього дружили й загинули разом рятуючи своїх побратимів з оточення.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, Viber та у Facebook
