Фермерка та блогерка Анна Нечепорук у соцмережах розповідає про родинну екоферму та своє життя за містом. Вона обрала собі нік "теляча мама Аня". Разом з чоловіком вони покинули міське життя у Вінниці та перебралися на покинутий хутір на Хмельниччині.
Про це Суспільне Хмельницький розповіла Анна Нечепорук.
Подружжя веде нетипове для України господарство: корів не доять, телят від них не відлучають, тварини на вільному випасі цілий рік, каже фермерка Аня.
"Вони всі були на подвір’ї буквально. Це десь за пів годинки, як ви приїхали, вони пішли. Тепер треба йти шукати корів, тому що вони у мене не закриті, не прив’язані, не на припонах. Вони пасуться на великій території, яка огороджена електропастухом. Вони вільні. І вони самі обирають, в який час їм піти пастися, або спати, де вони можуть спати. Вони не сплять в одному й тому самому місці. І оце дуже прикольно. Але знайти їх — це справжній квест. Я просто не встигла одягнути на них GPS трекер, то ми підемо шукати", — говорить Анна.
Корови вже встигли спуститися з пагорбів, пройти попід озеро та опинитися біля лісу. Аби повернути їх додому, Аня телефоном на допомогу кличе тестя, який мешкає за 30 кілометрів.
"Ну ось я прямо від хати пройшлась вниз і бачу, як вони всі попід став ходять, не доходячи до поля. Через греблю вони перейшли. Форс-мажор, так сказати. Ну зараз мій свекор приїде з Деражні", — каже фермерка.
Три роки тому корінна вінничанка Анна Нечепорук разом з чоловіком переїхала жити з міста у покинуте село на Хмельниччині. Подружжя тримає ферму, яку започаткувала бабуся чоловіка Раїса.
"Я маю насправді невеличке стадо порівняно з тим, яке в нас було. Разом з чоловіком тим всім займалися — в нас було до 50 голів. Це починаючи від маленького телятка до дорослої корови й бика. Зараз я собі лишила 5 корів дорослих, 9 телят. В мене є ще один дорослий бик, кінь і два цапики Бе і Ме. Ще в мене є собачки чотири, два котики й птахів усіх разом десь близько п'ятдесяти штук — це в мене: кури, цесарки, індики, гуси та качки", — розповіла Анна.
За освітою подружжя історики. Збирають та реставрують старожитності. Мріють створити етномузей просто неба та займатися зеленим туризмом, розповідає мама Ані: "Так життя склалося, що моя дочка переїхала у 2020 році з зятем сюди. Це для мене був жах. Це дуже був великий жах: як вона така освічена, дві вищі освіти. Вона вам розповідає, що історик, вона ще і юрист. Вона ще закінчила магістратуру. Вона дуже розумна, дуже грамотна. Але, їй це допомагає в житті вирішувати багато проблем".
"Згарські Карпати" — так фермерка називає природний ландшафт на хуторі. Аня веде нашу знімальну групу до корів, яких знайшов свекор Іван Олександрович.
"Нарешті знайшлися мої красуні й красунчики. Це цапики Бе і Ме. А це корова з такими рогами вниз — звати її Рокерша. Вона в нас найстарша корова. Вона така спокійна поважна як черепаха. Біля неї бичок — це її син. Його звати Крим. Далі біла з руденьким то Фаня. Біля неї коричнева з білою головою її звати Мавка. Позаду чорна корова то її мама Нічка. Чорненька — Ляля. Та біла з чорним — Соля. І бик Буран", — розповіла жінка.
За словами фермерки вони мають нетипове для України господарство: "Ми не доїмо корів, ми не відлучаємо телят від корів. Дитинчатка п’ють молочко, виростають в гарну велику здорову тварину. І тоді вже дорослою особиною я її продаю: теличок я продаю людям на корову для того, щоб вони вже далі її доїли. Бичків я продаю або на плем’я — це найкраще, що може бути. Я знаю, що вони будуть далі жити, або, на жаль, вони йдуть на м’ясо".
Наразі Тарас, чоловік Ані, захищає Україну. Дружина воїна — волонтерить та надає прихисток вимушеним переселенцям.
Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram та Facebook.
