Продовжує родинну справу: харків'янка з родиною відкрила у Хмельницькому ательє для пошиву одягу

Продовжує родинну справу: харків'янка з родиною відкрила у Хмельницькому ательє для пошиву одягу

18-річна харків’янка Софія Герасименко з родиною відкрила в Хмельницькому власне ательє для пошиття одягу. До повномасштабної війни її сім’я вела в рідному місті успішний бізнес зі створення жіночого одягу.

Софія розповіла Суспільному, шити вчилася з дитинства у бабусі, яка померла під час російського наступу на Харківщину у 2022 році. Тепер дівчина вважає своїм обов’язком продовжити її справу.

"Я часто споглядала за тим, як бабуся робить викрійки, щось шиє, як працює машинка. І вона заклала початок уваги і любові до шиття".

В рідному, ще мирному Харкові, шити почала бабуся Софії.

"Ми починали взагалі зі шкільних спідниць на 1 вересня. Потім пішли трохи далі – робили костюми, сукні, пізніше додали до них ще пальто. Бабуся досить прикипіла до своєї роботи, вона любила її. Бабуся знала, що завжди буде успішною, що в неї є можливість творити в цьому напрямку. І, коли вони почали працювати разом з мамою, відкрилось наче друге дихання".
ательє з пошиву
Харків'янка Софія продовжує родинну справу з пошиву одягу у Хмельницькому, травень-2024. Суспільне Хмельницький

За п’ять років родині вдалося зробити собі ім’я в харківській індустрії одягу, мали плани на розвиток. Однак все перекреслило 24 лютого 2022 року.

"В Харкові ми залишили взагалі все. В оселю моїх родичів прилетіли ракети, і будинок моєї бабусі був один із них. В неї вдома було приміщення, де вони працювали, де створювали нові роботи. І, на жаль, через те, що туди влучила ракета, це місце стало непридатним для роботи".

Родина перебувала в Харкові під обстрілами перших 50 днів повномасштабного вторгнення. Потім прийняли рішення виїхати з прифронтового міста.

"Хмельницький обрали через наявність тут одного з найбільших речових ринків в Україні".

У місті знайшли приміщення для облаштування ательє, де Софія тепер розвиває власну справу та паралельно навчається дистанційно на модельєра-конструктора.

"Я відчуваю підтримку від моєї мами. Моя мама — це перша людина, яка взяла ініціативу, яка запропонувала відкрити це місце. Я була невпевнена в своїх можливостях, але вона повірила в мене".

Від бабусі у дівчини залишились інструменти для шиття та нитки.

"Кожна ниточка – моєї бабусі. Коробки, креслення, все що збереглося, все, що встигли вивезти. Коли думаю про це – така шалена енергія починає рухатися в мені. Я відчуваю досить велику відповідальність за цю справу. Якщо я вже почала навчатися, то маю продовжити цю родинну справу, щоб вона надалі існувала".

Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.

На початок