Внаслідок удару Росії по сільському магазину та кафе у селі Гроза на Харківщині загинуло понад півсотні людей, зокрема й 8-річна дитина. Наступного дня у Грозі почали готувати місця для поховання загиблих, а верховний комісар ООН з прав людини направив експертів на місце події. За попередніми даними, удар по кафе, де якраз тривали поминки після перепоховання військового, завдали "Іскандером", повідомив очільник МВС Ігор Клименко.
Як можна пояснити логіку цього злочину Росії: чи цілилися росіяни безпосередньо в цивільних, чи можна припустити, що очікували скупчення військових на поминках? І як його кваліфікувати відповідно до норм міжнародного права — пояснює Суспільному експерт правозахисної організації РАХ та колишній слідчий ООН і Human Rights Watch Марк Гарласко.
Ця атака на кафе у селі Гроза, де загинуло понад 50 людей — одна з наймасовіших за останній час на Харківщині. Які ознаки воєнного злочину або іншого виду злочину вона має? Чи можна тут говорити про злочини проти людяності з огляду на чисельність жертв?
Оскільки триває збройний конфлікт, гадаю, ми повинні зосередитися на тому, що вона (атака — ред.) є воєнним злочином, особливо тому, що міжнародна спільнота може переслідувати злочинців, якими в цьому випадку є росіяни. І я гадаю, на що нам важливо звернути увагу в цьому ударі, який стався на Харківщині і де під час атаки загинуло понад 50 мирних жителів — це тип використовуваної зброї, а також переконливі докази того, що це був цілеспрямований напад на цивільних. Це був удар із застосуванням ракети «Іскандер». Це високоточна керована зброя з боєголовкою вагою близько 800 кілограмів.
Отже, це дуже потужна зброя, але насамперед — це високоточна зброя. Похибка цієї зброї становить від 5 до 7 метрів, а ще вона має систему керування: вона може використовувати електрооптичну систему наведення. Отже, на іншому кінці була людина, яка направляла цю зброю в конкретну ціль. Якщо вони використовували для цього електрооптичне наведення, вони могли б побачити, у що саме вони стріляли. І тому це, безумовно, робить тих, хто бере участь у цьому, причетними до прямого нападу на цивільних. Отже, це дуже точна зброя і вона чітко націлилася на те, що вона уразила.
Військових на тій території не було. Отже, це прямий напад на цивільне населення, і Женевські конвенції чітко стверджують, що прямі напади на цивільне населення є воєнними злочинами. Якби росіяни знову виправдовувалися, що вони не влучили в ціль або що вони були погано підготовлені, насправді цей інцидент повністю суперечить цьому — саме тому, що це настільки точна зброя. І це лиш показує, що це був свідомий вибір, зроблений росіянами — атакувати цих цивільних у цьому конкретному ударі.
На момент атаки місцеві зібралися на поминки за односельцем, якого якраз перепоховали. Чи можна припустити, що росіяни вважали, що на поминки прийдуть військові, і саме тому цілилися туди? І чи впливає це на кваліфікацію злочину?
Ми повинні розуміти, що кожна атака розглядатиметься розслідувачами воєнних злочинів окремо на основі доказів саме цього конкретного злочину. Звичайно, вони будуть враховувати те, що було поставлено в ціль удару. У цьому випадку ми бачимо, що там були лише цивільні. Якщо росіяни передбачали, що там могли бути солдати, які відвідували поминки, все одно вам доведеться мати справу з принципом пропорційності. Йдеться про те, що ви можете атакувати тільки військовий об'єкт. Ну скажімо, вони атакували солдатів. Але тепер ми маємо провести аналіз пропорційності.
Якщо вони використають таку силу, чи військова вигода переважатиме шкоду, яка була завдана цивільним. Отже, якщо шкода для цивільного населення справді велика, ви не можете завдавати цього удару. Це стає уже незаконно. І ми бачимо, що в цьому випадку так багато цивільних вбили без будь-якої військової вигоди, що це не піддається жодному поясненню принципом пропорційності. Тому навіть якщо ми подивимося на саму специфіку цього удару і спробуємо дати росіянам пояснити це військовою перевагою, чесно кажучи, це буде дуже важко зробити.
Гадаю, ми можемо дуже легко зрозуміти, що це була злочинна дія і її слід розслідувати як злочинну дію, і сподіваюся, колись росіяни, які брали участь у ній, понесуть покарання за це.
Чи можна говорити про певну тенденцію — росіяни шукають якогось військового виправдання ударам по скупченням цивільних? Мені ця ситуація дещо нагадує удар по Чернігову, коли там проводилася виставка військових дронів і загинули саме цивільні.
У світі військових злочинів ми використовуємо термін, який називається шаблоном насильства (pattern of abuse). І тому, можливо, у випадку окремого удару може здатися, що цей окремий удар міг мати військову мету. Але коли ви подивитеся на значну кількість доказів за тривалий період та на численні удари, ви побачите, що насправді існує цей шаблон насильства, який наштовхує на висновок, що ці воєнні злочини вчиняються саме через пряме націлювання на цивільне населення.
І я дуже чітко бачу, що упродовж усієї цієї війни, на жаль, ми спостерігали таку модель поведінки з боку росіян, коли вони або безпосередньо атакували мирних жителів, або шукали виправдань для ударів по цивільних, а жертвами в кінцевому підсумку у будь-якому разі ставали цивільні. Я не думаю, що після такого довгого часу ми зможемо реалістично пояснити дії росіян. Ми маємо стільки випадків прямих нападів на мирних жителів і воєнних злочинів, що міжнародному співтовариству справді пора просто встати і сказати, що це більше не те що можна толерувати і вони мають бути притягнуті до відповідальності.
Я дуже шокований тим, що зараз Організація Об’єднаних Націй розглядає можливість включити Росію до Ради з прав людини. Зараз про це якраз триває дискусія. Росіяни просять повернути їх до Ради з прав людини, і мене вражає зухвалість країни, яка перебуває у стані війни, чинить незаконну агресію, яка спрямована безпосередньо на цивільне населення та вчиняє воєнні злочини — невже її можна було б помістити в Раду з прав людини лише тому, що вона підкуповує інші країни в різних частинах світу? Це просто шокує мене. І я сподіваюся, що цього не станеться.
Як захистити цивільних в таких умовах? Адже хоч формально в Україні заборонені масові зібрання, люди все одно будуть збиратися на поховання, наприклад.
На жаль, один із найкращих засобів захисту цивільного населення, який ми загалом маємо під час війни, був усунутий у цьому конфлікті. Це вимога до нападника під час нападу також захищати цивільних, навіть коли він атакує військовий об’єкт. І тому, наприклад, коли моя країна, Сполучені Штати, брала участь у війнах в Афганістані та Іраку, навіть коли їхні війська атакували ІДІЛ або Талібан, американська армія мала брати до уваги цивільне населення та захищати його під час цих ударів.
На жаль, тут у нас досить "поганий актор" — російські війська, які жодним чином не хочуть захищати мирне населення, а фактично намагаються завдавати шкоди цивільному населенню. Це, на жаль, покладає всі турботи на українську владу та народ. Хоча це несправедливо — це реальність, з якою вони зараз стикаються. Очевидно, українська влада зробила усе, що могла, заборонивши масові зібрання. Насправді цивільне населення, люди повинні ухвалювати найкраще для себе рішення. Ви ж знаєте, що великі зібрання явно є тим, що може бути ціллю, тому їх слід уникати.
Але влада робить те, що може. Наприклад, ми бачили, що Київ нині перебуває під дуже сильною парасолькою ППО. Оборона була дуже дієвою, і ми спостерігали дуже низькі втрати серед цивільного населення лише під час багатьох авіаударів, яких зазнавали українські міста завдяки захисникам. І, знаєте, мені важко уявити, що ще можуть зробити українські сили. Справді, захист цивільних — це обов’язок усіх сторін конфлікту, включно з росіянами, але, на жаль, цього не відбувається.
