Нобелівський фонд у п'ятницю, 6 жовтня, оголосив лауреата Нобелівської премії миру 2023 року. Премію отримала Наргес Мохамаді з Ірану за її боротьбу проти гноблення жінок в Ірані та за просування прав людини і свободи для всіх.
Про це повідомили у пресслужбі Фонду Нобеля.
"Норвезький Нобелівський комітет вирішив присудити Нобелівську Премію Миру 2023 року Наргес Мохаммаді за її боротьбу проти гноблення жінок в Ірані та за просування прав людини і свободи для всіх", — йдеться у повідомленні.
"Наргес Мохаммаді — жінка, правозахисниця і борець за свободу. Її відважна боротьба за свободу вираження поглядів і право на незалежність коштувала їй величезних особистих жертв. Загалом іранський режим заарештовував її 13 разів, п'ять разів визнавав винною і засудив до 31 року ув'язнення та 154 ударів батогом. Наргес Мохаммаді досі перебуває у в'язниці", — сказала очільниця норвезького Нобелівського комітету Беріт Рейсс-Андерсен, яка оголосила лауреатку Нобелівської премії миру 2023 року.
Як повідомляє пресслужба Нобелівського комітету, цьогоріч на здобуття премії визначили 351 претендента, з них 259 людей та 92 організації. Це друга найбільша цифра за історію премії. Рекордна кількість — 376 кандидатів — була подана у 2016 році. Вісім років поспіль кількість номінантів перевищує 300.
Як пише Reuters, серед ймовірних номінантів 2023 року були президент України Володимир Зеленський і російський політик в ув’язненні Олексій Навальний. Обидва уже другий рік поспіль згадувалися як претенденти на Нобелівську премію миру.
Нобелівську премію миру 2022 року розділили представники України, Білорусі та Росії — Центр громадянських свобод, журналіст Алесь Біляцький і правозахисна організація "Меморіал". Частина критикувала Нобелівський комітет за ідею розділити цю премію між цими трьома країнами.
Засновниця Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук тоді підкреслила: таке рішення Нобелівського комітету не має нічого спільного із наративом про "братні народи", оскільки лауреати — правозахисники, що протягом багатьох років борються проти авторитарних режимів та утисків прав людей.
Заснування Нобелівської премії
Нобелівську премію миру з 1901 року майже щорічно присуджують людям і організаціям, які зробили видатний внесок в галузі зміцнення миру.
Її заснував Альфред Нобель — винахідник динаміту, підприємець і меценат. У 1895 році, за рік до смерті, він залишив заповіт. Відповідно до документа, створили спеціальний фонд, який управляє коштами Нобеля. Щороку фонд виділяє гроші на премії за найбільш важливі досягнення на благо людства в п’яти галузях — фізика, хімія, фізіологія та медицина, література, а також внесок у єднання народів, знищення рабства, сприяння миру.
Статистика Нобелівської премії миру
Нобелівський комітет 29 вересня 2023-го навів статистику про премію миру від її заснування:
- кількість присуджень — 103;
- лауреатів — 110;
- нагороджені організації — 27;
- наймолодша лауреатка Нобелівської премії миру — пакистанська феміністка Малала Юсафзай. На момент присудження премії у 2014-му їй було 17 років;
- найстарший лауреат премії миру — британський фізик Юзеф Ротблат. Коли його оголосили переможцем у 1995-му, чоловікові було 87.
Премію миру не присуджували 19 разів: у 1914-1916, 1918, 1923, 1924, 1928, 1932, 1939-1943, 1948, 1955-1956, 1966-1967 та 1972 роках — через дві світові війни або у випадках, коли жодна з розглянутих кандидатур не була визнана Комітетом достатньо вагомою.
Неоднозначні випадки
Інколи номінування, а то й відзначення певних персоналій викликає дискусії. Наведемо кілька випадків.
На премію миру двічі (у 1945 і 1948 роках) номінували Йосипа Сталіна за його зусилля з припинення Другої світової війни.
У 1939 році на премію миру номінували Адольфа Гітлера. Це зробив член шведського парламенту Ерік Брандт, який мав антифашистські переконання. Його пропозиція була всього лиш сатиричною критикою щодо тодішніх дебатів у Швеції. Гумор Брандта не прийняли — Комітет відкликав кандидатуру Гітлера 1 лютого 1939 року.
У 1994 року премію розділили лідер Організації визволення Палестини (ОВП) Ясір Арафат та представники Ізраїлю Іцхак Рабін і Шимон Перес "за зусилля, спрямовані на досягнення миру на Близькому Сході" — тобто за внесок цих трьох діячів у мирні перемовини між Палестиною та Ізраїлем. Однак багато хто тоді зазначав, що поки Арафат був головою ФАТХ, ОВП скоювала акти тероризму проти Ізраїлю.
