Вчитель Олександр Рубаняк має педагогічний стаж 28 років. За цей період працював в кількох навчальних закладах як офлайн, так і онлайн. Пережив бойові дії та окупацію на території рідного села Киселівка на Миколаївщині.
Своєю історією вчитель поділився з кореспондентами Суспільного.
Киселівська школа станом на перше жовтня зруйнована російськими військами. У ній Олександр Рубаняк викладав декілька предметів — "Захист України", "Музичне мистецтво" та "Фізичну культуру".
"Це було жахіття і тобі не вірилося, що це могло бути. Написано урок. Кабінет англійської мови. Зруйнували. Бачимо, знищили парти деякі. Були шафи, бачимо, шаф вже немає. Все попалили, потрощили", — говорить Олександр Рубаняк.
Вчитель показує журналістам кабінет, у якому викладав дітям музичне мистецтво. Каже, що у цьому кабінеті англійської мови навчалися учні його колеги Тетяни Кравченко. Олександр показує й інші кабінети, вже зруйнованої школи.
"Це кабінет педагога-організатора. Тут вона працювала і, ми бачимо, костюми залишились, вишиванки, сорочки, жупани. До речі, це ще жупани будинку культури", — розповідає вчитель.
За словами Олександра, вчительська була місцем, де тривали різноманітні святкування.
"День вчителя, або вчителів у когось день народження. Ми збирались, вітали тут вчителів. Я, бувало, пісні співав, поздоровляв колег із Днем народження. І під час обідньої перерви могли попити чайку", — пригадує чоловік.
На першому поверсі у Киселівській школі були винагороди учнів та вчителів, каже Олександр Рубаняк.
"Винагороди залишились мої, трохи вище були. Їх немає вже. Цей кабінет фізики... я їх забрав. Українська піч, тут все застелене було. Гарно було", — говорить вчитель.
У шкільному музеї Олександр знаходить світлину своїх колег та журнали.
"Вчителі... молоді вчителі. Цікаво, це той журнал, де я викладав, чи ні? Ні, тут я не читав", — каже Олександр Рубаняк.
Вчитель Олександр Рубаняк два тижні пробув в окупації. Відтоді минув рік. Згадує ті дні з посмішкою.
"О шостій вечора ніде не ходити. Стою у сусіда, а навпроти дім, де заселились два снайпери. Я дивлюсь, що вже без десяти шість. Кажу, вже потихенько вийшов городами і йду. І вийшло, що цей снайпер виходить на мене дивиться, а я на нього. Так ідемо, він знімає снайперку і підіймає, думаю йолки-палки, що таке? Але він так раз, і в іншу сторону. На сонце так подивився, і пішов", — пригадує чоловік.
Станом на перше жовтня Олександр, як і більшість вчителів у Миколаївській області працює онлайн. Радіє, коли бачить своїх учнів усміхненими й вірить, що навчальний заклад відбудують та всі повернуться додому.
"Виходимо на зв’язок через комп’ютери. Коли почали навчання, бачив по дітях, що пережили цей стрес, але у них усмішка на обличчі була. Діти пережили таке, але вірять, що все буде добре. Я вірю, що буде. Допоможуть відбудувати. Треба надіятись на краще, щоб люди поверталися, щоб відбудовували село", — каже Олександр Рубаняк.
Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.
