Двоє викладачів Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова станом на перше жовтня 2023 року перебувають у лавах Збройних сил України. Сергій Копійка служить у 79-тій окремій десантно-штурмовій бригаді, проте до повномасштабного вторгнення проводив екскурсії музеєм АТО в університеті. Олександр Бондаренко доєднався до лав Територіальної оборони 19 місяців тому, але, перебуваючи на фронті, продовжує викладати студентам предмети пов'язані із суднобудуванням.
До Дня захисників та Дня вчителя своїми історіями викладацької діяльності в умовах воєнних дій чоловіки поділилися з кореспондентами Суспільного.
Від доцента до захисника України від початку АТО та до повномасштабного вторгнення
Сергій Копійка — викладач-воїн. Зі студентських років почав працювати у Національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова. Викладав предмет "Міцність та фізика композиційних матеріалів". Коли пішов на війну, довелося покинути посаду доцента кафедри будівельної механіки та конструкції корпусу корабля. Станом на перше жовтня військовий 79-тої окремої десантно-штурмової бригади.
Мене не мобілізували й не могли мобілізувати ані у 2014, ані у 2022 роках. Мобілізувався добровільно. У 2014 році через свій військкомат, а 24 лютого 2022 року, не звертаючись до військкомату, одразу повернувся у свою 79-ту бригаду.
Військовослужбовець каже, з серпня 2014 року до жовтня 2015 року, брав участь у бойових діях у складі добровольчого батальйону "Фенікс" при 79-тій окремій механізованій бригаді. Після демобілізації у жовтні 2015 року, повернувся до роботи в НУК на кафедру "Композиційних матеріалів".
Музей АТО в університеті кораблебудування відкрили восени 2017 року. "Ідея появи музею АТО, величезний обсяг робіт зі створення музею належить Валерію Чибінеєву, магістранту НУК та Герою України. Вічна пам'ять Валерію. У 2014 році при створенні батальйону "Фенікс" він був одним з наших командирів. "Каракурт" загинув у перші дні Великої війни в районі Гостомельського летовища.За мужність йому надали звання Героя України", — говорить Сергій Копійка.
Зі слів Сергія, у музеї АТО він займався наповненням, розширенням експозицій, проводив екскурсії та розповідав про війну дітям та дорослим.
"Головна мета і зміст музею — донести людям, що війна вже йде, вона поряд, за декілька десятків кілометрів гинуть діти та дорослі. Захисники в АТО — не якісь невідомі Рембо і Рекси, це звичайні хлопці та дівчата, сусіди, студенти, родичі. До речі, це перший музей АТО в університетах України", — розповідає Сергій Копійка.
До своїх побратимів у 79-ту окрему десантно-штурмову бригаду викладач повернувся 24 лютого 2022 року.
"Вже 24 лютого о 8:00 був в бригаді, а 25 лютого вже воював. Багато знайомих в бригаді, значно простіше організуватись", — розповідає військовий.
Чоловік говорить, що до своєї 79-тої бригади пішов саме через те, що вже воював у ній.
13+19=32 місяці війни. Бойові дії вже якось перетворились на буденність. Бої під Миколаєвом кінця лютого-початку березня 2022. Це було криваво і страшно. З 25 лютого відбивали орківські десанти в районі аеропорту. З 27 лютого зустрічали ворожі колони однією однесенькою гарматою Д-30. Колони обходили місто та намагалися взяти в кільце. Було б те, що потім відбувалося в Маріуполі. Але це все не можна назвати цікавим, це все страшно. Хто знається на артилерійській справі, той розуміє, що таке працювати прямим наведенням по колоні танків. Аніскільки не цікаво, це — самогубство. Колись історія розставить крапки над "і", на якій волосинці тримався Миколаїв.
Сергій Копійка говорить, що у війні немає нічого цікавого. Там є лише багно, кров і смерть. На передовій чоловік втратив надто багато своїх друзів, включаючи тих, які загинули у перші дні й тижні повномасштабної війни. "Два дні тому (25 вересня — ред.) артилерійська батарея нас розстрілювала, а ми не діставали до неї. Вітер помінявся — і все. Вчора ми їх всіх зрівняли з землею. Нема вже тієї орківської батареї. І така робота з дня в день, з тижня в тиждень, з місяця в місяць", — розповідає військовий.
За словами Сергія, війна змінює всіх й виключень немає.
"За себе можу сказати, але це все суб'єктивно. Перестав звертати увагу на дрібниці, від слова "взагалі". Регалії, кар'єра, грамоти, дипломи — все це не цікаво, неактуально. Натомість — зросла оцінка великого та основного. Є такі речі які тепер займають все — рідні, друзі, побратими, життя, Україна, чесність. Від цього і вплив на заняття, відношення до студентів", — додає військовослужбовець.
Від проєктування суден та наукової роботи до розробки воєнної літальної техніки
Олександр Бондаренко понад 20 років працює викладачем у Національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова в Миколаєві. Розповідає, після закінчення аспірантури, залишився в НУК та почав працювати науковим дослідником. За ці роки встиг пройти шлях від асистента до професора.
У 2023 році Олександр — доктор технічних наук та професор працює на посаді директора Кораблебудівного навчально-наукового інституту. Від початку повномасштабного вторгнення долучився до лав територіальної оборони. Олександр Бондаренко з позивним "Професор" вже 19 місяців викладає пари з окопів та вірить, що у майбутньому проводитиме їх аудиторно, а не в бліндажах.
За період свого наукового становлення Олександр брав участь у понад 26 науково-дослідних роботах як відповідальний виконавець та науковий керівник. Ці роботи фінансувалися за гроші держави, а також за допомогою грантів, каже професор.
"Працював з різними організаціями, які мали відношення до суднобудування, до морського бізнесу", — розповідає Олександр Бондаренко.
Перебуваючи на фронті, науковець продовжує навчати студентів. Зокрема викладає дисципліни, які пов'язані з проєктуванням суден.
"У мене є проєктування спеціальних суден, суднобудівні системи автоматизованого проєктування, комп’ютерно-орієнтовне проєктування, теорія корабля, проєктування малих суден і яхт", — говорить доктор технічних наук.
"Пішов у військкомат, там мене не хотіли брати"
Олександр Бондаренко пригадує, що до початку повномасштабного вторгнення розумів, що воно розпочнеться.
"Коли я почав працювати з колегами над дроном, за декілька днів все, що у мене було я "перегнав" на Google-диск, дав доступ колегам, говорю: "Ось все, що я на цей час зробив, скоріше за все через пару днів буде війна і не зрозуміло, що буде". В душі хотілося вірити, звісно, що цього не буде", — розказує науковець.
За словами професора, його колеги з Латвії запрошували працювати у них, проте чоловік не погодився, оскільки вважає, що постати на захист України вкрай необхідно.
"Я їм казав: "Та ні, вже якось воно буде" Коли все почалося, лишатися вдома і сидіти, поки прийдуть до тебе — не варіант. Пішов у військкомат, там мене не хотіли брати. Я не підлягаю мобілізації, тому що я викладач. Зрештою я їх "передавив" і направили вони мене у тероборону, а далі... і так уже 19 місяців. 25 лютого я вже був зі зброєю", — пригадує директор навчально-дослідницького інституту НУК.
"Проводити лекції з окопів — це не так просто"
Олександр Бондаренко проводить пари онлайн. Розповідає, аби провести пару з предмета "Проєктування" треба стабільний зв’язок та інтернет.
"У мене пара не проходить, як у гуманітаріїв — сів і почитав. У мене пара — це комп’ютер: я показую дітям, як створити 3D модель судна, основні команди й таке інше. Це система автоматизованого проєктування, тобто мені потрібен ноутбук. І мені потрібно відео обов’язково. Дуже часто є проблема з цим, тому що працює РЕБРадіоелектронна боротьба, а коли працює РЕБ, немає зв’язку, або глушиться зв’язок", — каже професор.
За словами доктора технічних наук, читання лекцій з окопів — крайній варіант, оскільки щохвилини тебе, як бійця, спіткає небезпека.
"Я стараюсь переносити лекції на інший час, коли хоча б, я у бліндажі або десь у селі. Тоді є більша можливість, більш стабільний зв’язок або "Starlink" зв’язок. Тоді взагалі шикарно можна читати лекції. А в окопі доводиться читати, коли я заступаю на три-чотири дні на пост. Це важко, бо можуть бути обстріли, тобі доводиться переривати, постійно знаходитися у броніку, шоломі. Це не просто сів, відкрив ноутбук і почав лекцію. Насправді — сів, відкрив ноутбук, як у мене часто бувало, а зв’язку немає і все", — розповідає Олександр Бондаренко.
Науковець паралельно веде щоденник воєнних буднів, у якому занотовує події, які з ним відбуваються на фронті.
"Кожен день я записую хоч пару фраз. Наприклад: "Заступив на пост, буду два-три дні"; "обстріляли"; "прилетіло".
"Сфера інтересів, якою я займаюся — це морські дрони"
Олександр Бондаренко у грудні 2021 року завдяки грантовій підтримці почав займатися розробкою дронів для виявлення підводних човнів та апаратів.
"Цей проєкт продовжується до кінця цього року. Влітку ми представляли свої доробки, нас декілька людей працює. Мій основний напрям — це створення універсальної платформи, на яку можна ставити різні модулі, обладнання для виявлення підводних човнів. У серпні проєкт представлявся у Франції. Як мені написав колега, який його представляв: "Наш проєкт один з найкращих", — розповідає науковець.
Під час служби у лавах територіальної оборони Олександр продовжує займатися розробкою проєкту.
"Декілька розробок ми ще просто робили, які реально були створені, я це називаю "роботи створені в окопах або в бліндажах". Тобто це те, що було створено, коли була можливість, коли не був черговим на посту. Це проєкт невеликого десантного судна, у якості палива використовується водень. Це зараз один з напрямів, тому що викидів немає, що є тільки тепленька водичка на виході і все. Там є багато нюансів, які доводиться вирішувати. Це маса установки, параметри та інше".
Професор говорить, що у травні 2023 року представив доповідь створеної моделі десантного судна.
Також Олександр Бондаренко розповідає, що має маленький проєкт дрона, який він розробив, перебуваючи на фронті.
"Це дрон-платформа. Він великий, 10-12 метрів і за задумом це дрон, який є сам носієм менших дронів і надводних дронів, і який можна використовувати для того, щоб завдавати ударів. Знаю, що досить багато країн розробляють — це атака не поодинокого дрона, а атака називається "рій дронів". Тобто рій невеликих дронів з великою кількістю вони атакують одночасно і морськими, і надводними, і таким чином успіх операції буде набагато кращий. Але проблема в тому, що у невеличких дронів немає великої дальності. І якраз такий дрон може бути носієм. Причому він може не тільки невеличкі морські дрони нести, а може запускати декілька безпілотників. І така сумісна атака може бути більш корисна", — розповідає науковець.
Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.
