У Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА), що в Києві, студенти розпочали реставрувати розписи з майстерні бойчукістів.
Про це написала у Facebook київська художниця Каріна Синиця, цьогорічна випускниця академії.
Як розповідає Каріна, щонайменше на трьох стінах є розписи школи бойчукістів. Частину їх розкрили на початку 2000-х. У виші Каріні розповідали, що вперше розписи побачили після пожежі в 1970-х, але потім твори знову зафарбували.
Мистецтвознавець, куратор сучасного мистецтва Олександр Соловйов, який у 1970-х навчався в НАОМА (тоді — Київський державний художній інститут), підтверджує, що він у свої студентські роки бачив ці розписи до того, як їх повторно замалювали. Він каже, що ці зображення — тренувальні завдання майстерні, у якої викладали бойчукісти.
У коментарі Суспільне Культура Каріна Синиця розповіла, що реставрацію (відкриття) здійснюють студенти 3–5 курсу, які навчаються на реставраторів живопису. Ця робота — частина їхньої навчальної практики. Роботи тільки почались, зараз роблять зондажіЗвільнення поверхні від пізніших нашарувань.
"Про реставрацію дізналася через подругу, яка зараз вчиться на 5 курсі. Це було для мене шоком і, звісно, зацікавило", — ділиться Каріна.
Художниця фотографує процес реставрації, аби допомогти НАОМА та для свого власного проєкту — він пов'язаний із темою репресованих митців України.
Історія фресок бойчукістів у НАОМА
Детальніше про фрески в сучасній НАОМА є у каталозі "Мистецького арсеналу" "Бойчукізм. Проект «Великого стилю»". Видання підготували до виставки "Бойчукісти", яка проходила у 2018 році. Там ідеться, що лише кілька фресок Михайла Бойчука та його учнів збереглися в стінах сучасної НАОМА, адже радянська влада репресувала не лише його та більшість послідовників, але і його творчу спадщину.
Перші задокументовані фрескові розписи школи бойчукістів датовані 1924 роком, загалом там можна знайти фрески 1924–1932 років. Кілька вцілілих фрагментів знайшли в аудиторії № 250 та в літографській майстерні.
У 1970-х в Київському художньому інституті зайнялась пожежа. Пошкодилися верхній шар фарби та тиньку на стінах аудиторії — і проявилися роботи бойчукістів. Кафедра реставрації хотіла відкрити фрески, законсервувати їх, але не дозволив тодішній режим СРСР — стінописи забілили.
За часів перебудови, у 1980-х, інтерес до різних заборонених раніше художніх течій поновився. Фрагменти розписів, які сьогодні реставрують у НАОМА, відкрили академік Михайло Криволапов, завідувач кафедри реставрації Анатолій Беляй, викладач Юрій Коренюк та тодішні студенти.
Як пише мистецтвознавець Остап Ковальчук, в аудиторії № 250 збереглися навчальні вправи, дипломні та курсові роботи, які створювали Онуфрій Бізюков, Кирило Гвоздик, Василь Седляр, Мануїл Шехтман, Євген Холостенко, Микола Рокицький, Охрім Кравченко, Василь Овчинніков та інші.
"На сьогодні це єдині вцілілі фрагменти розписів бойчукістів 1920–1930-х років", — підсумовує Остап Ковальчук.
Бойчукізм та його засновник Михайло Бойчук
Бойчукізм — це школа українського мистецтва у 1910–1930-х роках; синтез українського фольклорного образотворчого мистецтва і церковного мистецтва Візантії. У 1917 році заснували Українську державну академію мистецтв, у якій діяла школа монументалізму.
Засновник школи — Михайло Бойчук. Майбутній митець малював з дитинства. Його підтримало Наукове товариство ім. Т. Шевченка, їхнім коштом і митрополита Андрея Шептицького Бойчук навчався у Віденській академії мистецтв, потім — у Леона Вичулковського в Краківській. Потім митець навчався в Мюнхені, згодом кілька років жив у Парижі — там же прийшов до ідеї творити як монументаліст і заснував школу бойчукістів. Наприкінці 1925-го в Києві заснували Асоціацію революційного мистецтва України (АРМУ), яка об'єднувала бойчукістів.
У 1926–1927 роках Бойчук із дружиною Софією Налепинською-Бойчук та учнями Іваном Падалкою та Василем Седляром поїхали до Європи з мистецькою ціллю. Це стало одним із приводів звинуватити митців у "шпигунстві" та "контрреволюційній діяльності".
У 1937 році усіх чотирьох стратили НКВС.
Про Каріну Синицю
Це українська художниця, що живе і працює у Києві.
Її практика базується на відображенні людських почуттів. У своїх роботах художниця відтворює ці стани, поміщаючи їх у сконструйовані образи ландшафтів, що складаються з фрагментів власних спогадів.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
