21-річний артилерист Михайло Улинець з Валківської громади з травня 2022 року залишається в російському полоні. Військовий 55-ї бригади "Запорізька Січ", з початку повномасштабної війни тримав оборону на "Азовсталі" у Маріуполі.
Родина Михайла чекає його вдома. Сестра Віталія розказала Суспільному історію полоненого.
"Давав слово, що завжди буде нас захищати": як Михайло Улинець став військовим
Михайло Улинець народився та виріс у селі Заміському. Після закінчення школи він навчався на автослюсаря, а далі — працював пекарем у Валках.
У Михайла — шестеро сестер та братів, розповідає його старша сестра Віталія Продан.
"У дитинстві він був маленького зросту. Куди ми з сестрою гуляти, він з нами молодший йшов, я жартувала: "Метр у кепці". Давав слово, що завжди буде нас захищати, і він його дотримав — захищав Україну", — говорить Віталія.
У 18 років Михайло отримав повістку й проходив строкову службу в Запоріжжі. Після — підписав контракт зі Збройними Силами.
"Там мої хлопці, там — моє життя"
"Ми бачилися наживо два роки тому, перед тим, як його відправили на Донеччину. Він міг відмовитися, але сказав: "Я поїду разом із хлопцями, які служать з 2014 року, буду з ними". До армії Михайло захоплювався мотоциклами, купував і ремонтував. На службі він спочатку хотів бути водієм, а потім сказав: "Ти що, там дуже велика пушка, мені страшно водієм. Потім його арта захопила, вдома сумував: "Там мої хлопці, там — моє життя". Для нього це все було", — пояснює сестра Михайла Улинця Віталія.
"У нього очі палали": в яких умовах Михайло Улинець боронив Маріуполь
Початок повномасштабної війни Михайло зустрів вже у Маріуполі.
"У перші дні він не виходив на зв'язок, а потім вже телефонував, заспокоював, казав, що у нього все нормально. Зараз ми розуміємо, що у них не було ані медикаментів, ані нормальної їжі — нічого. Він телефонував мені частіше, ніж мамі, після боїв коли повертався, казав, що все гаразд", — згадує Віталія.
Востаннє Віталія спілкувалася з братом 23 квітня 2022 року.
"Навіть на "Азовсталі" він усміхався, його очі палали. Коли ми говорили відеозв'язком, я помітила, що у нього рука перебинтована. Він відповів: "Подряпина", не хотів хвилювати. Це була остання наша розмова, у ніч перед Великоднем", — каже сестра оборонця.
"Підтверджений обома сторонами": стан Михайла Улинця в полоні РФ
Після цього телефон Михайла Улинця не відповідав, а з новин Віталія дізналася, що 19 травня українські захисники вийшли з "Азовсталі".
"Я через день телефонувала до його військової частини. Там відповіли, що хлопці у полоні, за 3-4 тижні вони будуть вдома. Нічого, а потім Міжнародний Комітет Червоний Хрест підтвердив, що Михайло дійсно в полоні, він підтверджений і стороною РФ, але ніде не вказано, що він має поранення", — каже сестра Михайла.
Єдине фото Михайла з полону наприкінці травня 2022 року знайшла капітан його військової частини й передала Віталії.
"Це публікували орки з підписом "Впізнай хохла за чубом". Я не одразу його впізнала — інша людина. Просто побачила блакитні очі, його родимку. Це був він: брудний, зачуханий. Йому лише 21, а він вже стільки пережив", — говорить сестра Михайла Улинця.
За словами Віталії Продан, з 40 полонених побратимів її брата повернулися п'ятеро, усі вони мають ампутації. З них — один військовий помер від наслідків поранень.
"У грудні 2022 році останнього бійця з підрозділу Михайла обміняли, я з ним спілкувалася. Цей чоловік мені розповів, що вони перебували в Оленівці, після теракту їх відвезли у Таганрог. Хлопці Михайлові розробляли руку, щоб він хоча б трохи відчував пальці. Вона була неробоча після поранення, порвалися сухожилля. Під час обміну їх усіх кудись перевозили, зараз невідомо, де перебуває брат. Про полон цей чоловік майже нічого не розповідав, казав, що все нормально", — пояснює сестра полоненого бійця Віталія.
"Брат — герой для моїх дітей": родина чекає повернення Михайла Улинця
Від початку повномасштабної війни родина Михайла залишається на Харківщині. Сама Віталія має чотирьох дітей, разом з ними та чоловіком живе у Сніжкові під Валками.
"Ми нікуди не виїжджатимемо, тому що ми чекаємо на нього. Моя 7-річна дочка Даринка лягає спати, бере фотографію Михайла і каже: "Михасику, на добраніч", вранці прокидається і фотографії "Доброго ранку". І це щодня, розумієте... Коли вона ще була у дитсадку, ми під'єднувалися онлайн і вихователька питала: "Які у тебе улюблені казкові герої?". Донька відповідала: "Мій дядько". Вона коли чула, як літають літаки, чула вибухи, то не хотіла ховатися, казала: "Мене Мишко захистить". У нас усі іграшки "Міші", папуга "Міша", — каже Віталія.
Рідні полонених бійців з "Азовсталі" виходять на мітинги
Після звістки про полон брата Віталія почала спілкуватися з рідними інших полонених захисників. Разом вони проводили акції на підтримку бійців з "Азовсталі", записували відеозвернення до президента України.
"Ми щомісяця їздимо до координаційного штабу в Києві, спілкувалися з представниками від Уповноваженого з прав людини. Також стоїмо з плакатами, щоб люди бачили, що хлопці досі в полоні. Все, що можемо робимо, щоб нас почув світ. Дай Бог, щоб вони вийшли. Ми знаємо, що вони наші герої, через що вони пройшли", — говорить сестра полоненого Михайла Улинця.
Віталія просить Володимира Зеленського звернути увагу на тих, кого не вносять у списки на обмін.
"Щоб президент допоміг витягнути наших хлопців. Тому що дуже багато минуло часу, вони потребують реабілітації. Ці хлопці перший удар прийняли на себе, вони дали Україні підготуватися. Володимир Зеленський у своїх зверненнях часто згадує 55-ту бригаду, дякує. Я до нього зверталася, писала листа, що хлопців з цієї ж бригади не обмінюють. Може йому взагалі невідомо, що ці хлопці в полоні. Відповіді я не отримала. Офіційно серед захисників Маріуполя згадують "азовців", прикордонників, 36-ту бригаду морської піхоти, а про 55-ту бригаду не кажуть. Підрозділи бригади Михайла вивезли, а друга батарея залишилася там"
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube
