Документальна стрічка "Провідник "Волох" розповідає про життя і бойову діяльність Петра Щербатого — керівника Дунаєвецького надрайонного проводу Організації Українських Націоналістів у 1943 – 1945 роках. Зйомки відбуваються на території Хмельниччини та Тернопільщини. У складову майбутньої кінострічки увійдуть документальні матеріали та ігрові сцени.
Суспільне Хмельницький поспілкувалося зі сценаристом та режисером відеофільму "Провідник "Волох", письменником, директором Хмельницького обласного літературного музею Василем Горбатюком.
Створювалися загони "істрібітєльного" батальйону, в народі їх називали "стрибки"
Василю Івановичу, одинадцять років тому ви написали книгу "За тебе, свята Україно", яка була присвячена бійцям за незалежність України, провідникам ОУН та УПА, які діяли на території Хмельницької області. Саме ця історія лягла в основу фільму "Провідник "Волох"?
Так, я багато досліджував і зараз продовжую досліджувати з історії боротьби підпілля і повстанського руху ОУН-УПА у нас на Хмельниччині, колишня Кам’янець-Подільська область. У мене вийшло дві книги. Та й зараз я працюю над новими книгами. Одна із сторінок присвячена якраз Петрові Щербатому, який діяв під псевдо "Тиміш" і "Волох". І саме про нього ми, разом з керівником Дунаєвецького туристичного краєзнавчого центру Ігорем Хитрюком, вирішили зробити документальний фільм: про діяльність і про життя Петра Щербатого.
Ігор Хитрюк по вашій книзі "За тебе, свята Україно" розробив туристичний маршрут "Слідами ОУН і УПА. Дунаєвеччина"?
Так. Саме тоді й народився цей задум. Справа в тому, що на щастя в моїх дослідженнях в мене є два молодих послідовники — це Володимир Кохан із Віньковецького району, щоправда він останнім часом більше уваги звертає на свою програму "Хащі". Але він багато чого досліджував вже після мене і багато нового чого відкрив. Також виявився моїм послідовником і Ігор Хитрюк. Він досліджує діяльність ОУН і УПА на Дунаєвеччині.
Василю Івановичу, хто такий Петро Щербатий і яке відношення він має до Хмельниччини?
Петро Щербатий був загартований в українському дусі боєць. І недарма він став провідником, який повів за собою десятки-десятки бійців і в тому числі багато наших земляків.
Петро Щербатий народився 1913 року в Заміхові Новоушицького району. Потім його батьки переїхали у село Зеленче тепер Дунаєвецького району. Він там працював вчителем. І коли почалася Друга Світова війна, була німецька окупація, він займався організацією підпільної діяльності на ідеології українського націоналізму. Очевидно він мав зв’язки з українськими похідними групами. І під їх впливом він працював і організовував вже наприкінці 1941-1942 років підпільну діяльність. Згодом він став надрайонним провідником Дунаєвецького проводу. Мав свій бойовий відділ. Коли прийшла червона армія, боротьба продовжилась вже проти комуністичного московського режиму. Його відділ діяв на Дунаєвеччині і прилеглих регіонах. А також мав тісні зв’язки із Тернопіллям.
В основному вони проводили пропагандистську роботу: розповсюджували листівки, інші матеріали, збирали людей на мітинги, розповідали про те, за що бореться ОУН-УПА, підіймали, так би мовити, дух народу у справі майбутньої побудови незалежної держави. Були і заклики до боротьби проти радянської влади, і тоді розкривалися хижацькі дії московських загарбників.
Проти них дуже активно і жорстоко діяла система московського режиму і МГБ, і міліція, і партактивісти. Створювалися такі загони "істрібітєльного" батальйону, як в народі називали "стрибки". Їх переслідували, влаштовували облави. Десь на початку 1945 року сюди, на межу Хмельниччини, а особливо на Тернопільщину, було надіслано частину, залишки колишнього партизанського з’єднання Сидора Ковпака. І якраз ці ковпаківці переслідували підпільників. І саме від рук ковпаківців і загинув "Волох" Петро Щербатий. Це сталося 14 лютого 1945 року на Тернопільщині біля села Іванків.
Йому було лише 33 роки?
Так. Залишилася вдовою його дружина. Вона була родом зі східної України. Її звали Маруся, а псевдо було "Наталка". На той час вона була вагітною.
Вона народила дитину — нащадка Петра Щербатого?
На жаль, ми не знаємо її історію. Давали запити, але поки що її доля залишається загадкою.
Свідомо пішли на те, що в нас ролі будуть виконувати тільки самодіяльні актори.
Як ви відчуваєте себе у ролі сценариста і у ролі режисера? Ви дослідник, який знається на темі, тому ви можете дозволити собі бути сценаристом. А як воно — бути режисером фільму?
Ну, бути режисером — це, мабуть, гучно дуже сказано. Треба ж виконувати функції: когось кудись поставити, налаштувати людину на роль, поставити задачу. Коли пишеш сценарій – ти бачиш це все. Тому я взявся за таку роботу.
Василю Івановичу, хто знімає та фінансує стрічку? Хто виконує головні ролі? Це професійні актори?
Ні, це самодіяльність. Професіоналом у знімальному процесі є наш оператор Андрій Грищук.
В нас є трохи матеріалів такого документального плану. Але, звичайно, аби розповісти про долю Петра Щербатого, про його оточення, про його бійців, дружину і так далі — цього матеріалу дуже мало. Ми робимо ігрові сцени. Свідомо пішли на те, що в нас ролі будуть виконувати тільки самодіяльні актори. В основному це вчителі і учні сільських шкіл.
Головну роль Петра Щербатого — надрайонного провідника "Волоха" — грає Ігор Хитрюк. І це не просто забаганка. Справа в тому, що знайшлася світлина, де Петро Щербатий сфотографований у колі учасників художньої самодіяльності хору села Зеленчі, і коли ми подивилися, то Ігор Хитрюк дуже схожий саме на нього. Тому я одразу сказав: "Ігорю, саме ти маєш зіграти цю роль". Роль дружини Петра Щербатого виконала дружина Ігоря Хитрюка.
Ось такі перехрестя долі.
Так. Знаєте, я дуже задоволений. Вона дуже гарно зіграла. Жодного фінансування у нас немає. Колектив обласного літературного музею розробляв проєкт для Українського культурного фонду на грант, на підтримку цього фільму. Пройшли кілька етапів, але на заключному нам трохи не вистачило балів. Без копійки в кишені ми вирішили знімати. Нас підтримують люди.
З’ясувалося, що племінник "Волоха" загинув під час проведення АТО на Донбасі. Ось такий перегук поколінь.
Заради чого? Для чого вам це потрібно? Для чого потрібно це людям? Як ці події перегукується з сьогоднішнім часом широкомасштабної війни?
Ну, справа в тому, що я несподівано для себе, а може це веління згори, почав займатися дослідженням руху ОУН-УПА тут у нас, на Хмельниччині. І я дуже багато дослідив різних документів про героїчну жертовну боротьбу за незалежну Україну. Мені хочеться, щоб це люди знали, наша молодь. Це особливо важливо сьогодні, коли йде, можна сказати, останній бій нашого народу проти віковічного загарбника – проти Московії. Так само як сьогоднішні воїни йдуть на смерть, на жертви, так само і попередники наші, і в тому числі повстанці ОУН-УПА, вони віддавали своє життя за волю України за свою самостійну українську державу.
Послідовники борців за Україну.
Так, так. І це дуже важливо. Ба більше, з’ясувалося, що племінник провідника Дунаєвецького надрайонного проводу "Волоха" загинув під час проведення АТО на Донбасі, захищаючи українську землю від російських військових. Ось такий перегук поколінь. Але подвиг присутній як в одному поколінні, так і в другому. Це подвиг в ім’я України. І це надихає. Саме тому ми створюємо цей фільм.
Коли прем’єра?
Всі чекають прем’єри. Ми вже майже завершили зйомки. Попереду монтаж. Я думаю, що на початку осені ми зможемо представити документальний фільм "Провідник "Волох" нашим глядачам.
Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram та Facebook.
