Китай веде свою гру, швидше за все не підтримує РФ зброєю та прагне отримати залежну Росію, якою можна маніпулювати, говорить речник Європейського Союзу з питань зовнішньої та безпекової політики Петер Стано. Українському Радіо він розповів про тиск Європи на КНР, три китайські рівні зловживання війною в Україні та про лобі України у світі.
Про Китай і РФ як партнерів
Ми тиснемо на Китай із самого початку вторгнення, щоб його дії відповідали заявам. КНР намагається подавати себе як захисника сучасного світу й світового порядку, як відповідального постійного члена Ради Безпеки ООН. Тому ми й звертаємося до Китаю з тим, що зараз настав саме той час, коли він може підтвердити заяви діями. Перед вами яскравий приклад кричущого порушення статуту ООН, тож говоріть! Робіть хоч щось з союзниками, з якими у вас майже необмежене партнерство.
Загалом, як партнер Китай дуже непрозорий. Ви не зможете заглянути всередину, так би мовити. Також зараз ми вже знаємо, що таке мати справи з росіянами. Бо раніше небагато країн ЄС дійсно розуміли, хто такий Путін і що таке Росія. На жаль, тоді більшість до нас не дослухалася. Проте зараз вони визнають помилку. І велике спасибі Емманюелю Макрону, що він однозначно висловився про це в Братиславі, коли сказав: ми зробили помилку, не дослухавшись до нових держав-членів зі Сходу, особливо у 2014 році. А ми тоді говорили — це лише проба пера, не одноразова акція, лише початок. Але всі інші вели лінію, мовляв, ні-ні, хай цим займаються Німеччина та Франція, а ми продовжимо вести бізнес та посилювати залежність від РФ. Ми самі собі нашкодили. А Путін просто грався з нами.
Про роль Китаю
Ми не знаємо, що насправді замислив Китай. Можемо лише припускати. Але факт — Китай, швидше за все, не підтримує Росію у військовому плані. Схоже на те, що Китай якимось чином тримає Путіна під контролем, не даючи йому підняти градус жорстокості чи скоїти ще більше жахіть. Однак, це лише припущення.
Ми схиляємося до думки, що Китай відіграє свою роль. І чим на довше затягуватиметься конфлікт, чим більше Путін показуватиме справжнє обличчя агресії з усіма цими звірствами, тим більше Китай тиснутиме на нього.
Україна для Китаю — це держава, яку він, можна сказати, і використовує, і зловживає нею на трьох рівнях.
Перший рівень — внутрішній, пов’язаний із Тайванем. Вони перевіряють, як світова спільнота відреагує на можливе рішення Пекіну порушити нинішній статус-кво у питанні Тайваню, який вони вважають своєю частиною. Всі розуміють, силове об’єднання ніколи не спрацює, але у Китаю є амбіції. Китайці не будують короткочасних, п’ятирічних планів, як це робимо ми. Вони думають на десятиліття, якщо не на століття вперед. Зараз вони перевіряють, що буде, чи вдасться країні вижити, якщо вона накопичить потенціал і почне військове вторгнення. Вони не зупиняють підготовку.
Другий рівень пов’язаний з діями колишнього американського президента Дональда Трампа. Свого часу він оголосив Китай ворогом №1 для США. Адміністрація Байдена успадкувала цю політику. Так, нинішня адміністрація не провадить її настільки агресивно, проте Китай для них — ворог. ЄС же розглядає Китай як стратегічного партнера, економічного конкурента та системного суперника, і нам потрібно так чи інакше з ним співпрацювати. Сполучені Штати натомість ставляться до Китаю як до свого роду антагоніста. От у цьому й полягає специфіка другого рівня. Китай не може не радіти тому, що зараз і Росія, і Україна витягують зі Сполучених Штатів багато сил. Це відвертає увагу від ворожості у китайсько-американських відносинах.
І третій рівень — це загальна вигода, яку Китай завдяки РФ отримує від ситуації. Китай зараз може використовувати Росію. Це стосується не лише дешевого вугілля, газу чи нафти. Китай інвестує значні кошти у відновлювані джерела енергії, тому що країна нереально забруднена. Китайці розуміють, що це впливає на населення. І Росію вони сприйматимуть радше як сховище природних ресурсів, якщо вони їм знадобляться.
Вони знають, Росія слабшає. Це нагадує велику геополітичну гру, в якій Китай перемагає. Він отримує лояльну та залежну Росію, якою можна маніпулювати. Донедавна стосунки між цими країнами були дуже дивними. Обидві прагнули бути примадоннами, так би мовити, грати першу скрипку в сучасному багатогранному, багатополярному світі. Але Росія слабшає, і тому вона більше не зможе відігравати цю роль у найближчі щонайменше десятиліття. А Китай відіграватиме. І китайці це усвідомлюють.
Україна байдужа Китаю, але якщо того вимагатиме їх генеральний геополітичний план, вони вступатимуть у гру з більшими силами. І вони це роблять: був і дзвінок (26 квітня цього року президент України Володимир Зеленський мав телефонну розмову із лідером КНР Сі Цзіньпіном — ред.), до Києва приїжджав спецпредставник уряду КНР Лі Хуей. Вони намагаються бути помітнішими. Чи буде це ефективно, чи принесе результати, хто знає. Але знову ж таки, поки вони не підтримують Путіна так, як могли б, це добре. І той факт, що він програє, свідчить, що насправді китайська підтримка — це не більше, ніж реверанси на червоній доріжці.
Про тиск ЄС на Китай
Коли голова КНР Сі Цзіньпін подзвонив вашому президенту, ми сказали: "Чудово, що вони поговорили, але, шкода, що це відбулося лише через 14 місяців після вторгнення. Але добре, що поговорили, бо це може зрушити ситуацію". Те ж саме ми сказали й китайському спецпредставникові: "Хочете, щоб вас сприймали та довіряли, тоді не можете заявляти, що в цьому конфлікті є дві сторони. Немає конфлікту — є війна. Є агресор і є жертва. І якщо хочете серйозно говорити про мир, варто було б поглянути на конфлікт очима жертви, чого ви не робите".
Добре, що спецпредставник уряду Китаю з’їздив до Києва. Можливо, ситуація почне поступово змінюватися. Але це Китай, тож це займе час.
Про лобі України у світі
Міжнародний тиск дає результати. Однак, на жаль, він не приносить їх так швидко, як ви могли б сподіватися. Усі ці процеси потребують часу, але в Україні він зараз вимірюється життями. І не всі, на жаль, це розуміють. Послухати лише бразильського президента Лула да Сільву, чи президента Південної Африки, чи президента Сенегалу, чи голову Африканського союзу — вони не сприймають ситуацію так, як ми. Вони кажуть, треба припинити конфлікт, і потрібно припинити військові поставки.
Так, це довготривала битва, але ми переконані, ви виграєте її. І ми зробимо все можливе, щоб наблизити перемогу. І мова не лише про поле бою. Ми продовжимо лобіювати ваші інтереси на міжнародному рівні та з такими партнерами, як Китай, Африка та країни Азії. глава дипломатії ЄС Жозеп Боррель узяв участь у форумі "Діалог Шангрі-Ла" у Сінгапурі. І повсякчас співрозмовникам з цього регіону він доносив раціональне бачення ситуації. Він намагається переконати їх подивитися на ситуацію саме очима жертви й оцінити глобальні наслідки. Тому що ця війна не вигідна нікому. Абсолютно. Окрім, Китаю та частково Індії. Вони отримують дешеву нафту, але платять досить багато за продовольство.
