У 2023-му році в "Групі семи" головує Японія. Напередодні саміту G7, що має розпочатися 19 травня в Хіросімі, Суспільне поговорило з послом Японії в Україні Мацудою Кунінорі про символізм майданчика для саміту, про те, що ще країни "Групи семи" можуть зробити для закінчення війни, про летальну зброю, яку Японія не може постачати Україні, про те, як японське суспільство відноситься до українських біженців та чому війна РФ про України — не лише територіальна суперечка.
Ми з вами зустрічаємося напередодні саміту "Групи семи", який відбудеться у Хіросімі. Одна з тем зустрічі — російсько-українська війна. Що цей саміт може принести Україні?
Думаю, не існує міста, яке б краще підійшло для розмов про Україну та агресію на її території, ніж Хіросіма — перше місто в історії людства, де вибухнула атомна бомба. Тож не дивно, що люди в Хіросімі та в усій Японії моляться за мир, в тому числі й за мир в Україні.
Це буде символічним майданчиком і можливістю для лідерів G7 поговорити про війну, санкції проти Росії, відновлення та реконструкцію України. Ви кажете, що Україна буде однією з тем саміту — як на мене, Україна буде найважливішою темою.
Всі країни з "Групи семи" запровадили ті чи інші санкції проти Росії, надають Україні підтримку. Чи існує ще щось, що G7 могла б зробити, аби вплинути на перебіг російсько-української війни?
Є чимало сфер, де ми могли б зробити більше. Перш за все, маємо подвоїти дипломатичні зусилля, щоб охопити Глобальний Південь — країни, які ще не визначилися з позицією та політикою щодо війни. Саміт у Хіросімі має стати чудовою нагодою для G7 звернутися до лідерів Глобального Півдня.
По-друге — ми говоримо про реконструкцію та відновлення України під час та після війни. За оцінками Світового банку на це потрібно 411 мільярдів доларів, а це — величезні гроші. Отже, крім країн-донорів і міжнародних організацій, таких як МВФ, Світовий банк і ЄБРР, знадобиться участь великих компаній, приватного сектору, великого та малого бізнесу, ба навіть окремих людей. Саміт у Хіросімі буде присвячено і цій темі.
Також обговоримо наступний крок щодо санкцій проти Росії, та інші сфери, в яких можемо підтримати Україну.
Японія цього року головує у "Групі семи" тож цікаві ваші спостереження: чи всі країни-учасниці мають спільний погляд на те, як має закінчитися війна?
Так. Україна має відновити справедливий і стійкий мир, свої міжнародно визнані кордони. В їхніх межах мають панувати незалежність, верховенство права та справедливість, а російські війська мають піти з України. Це — наша спільна позиція, і лідери "Групи семи" не раз говорили, що готові підтримувати Україну стільки, скільки буде потрібно.
Якщо цього року не вдасться добитися виходу росіян за кордони України, не буде такого, що наступного року Україна не зможе розраховувати на підтримку?
Ні, такого немає.
Чи є побоювання, що перемога РФ матиме вплив і на інші частини світу? Наприклад, на Азійсько-Тихоокеанський регіон?
Так, безумовно. У перший же день повномасштабної агресії Росії проти України прем’єр-міністр Японії Фуміо Кішіда зробив чітку заяву. Дозвольте мені перефразувати те, що він сказав. Те, що відбувається в Україні, може статися у Східній Азії, де знаходиться Японія, або в будь-якому іншому місці. Це — грубе порушення міжнародного правопорядку. Агресія РФ розхитує основи міжнародного правопорядку, який будували останні сім-вісім десятиліть. Це безчинство треба припинити. Інакше інші країни можуть піддатися спокусі вчинити як Росія. Ця війна — не лише територіальна суперечка, не просто локальна війна в Європі. Ця війна є і має бути в центрі уваги всієї міжнародної спільноти.
Країни, які надають допомогу Україні, мають свій певний фокус. Наприклад, США та Велика Британія надають основну частину важкого озброєння. ЄС не так давно погодив спільну закупівлю боєприпасів для України. Що є таким фокусом для Японії?
Наша підтримка охоплює досить широкий спектр сфер — фінансову, гуманітарну та військову. Втім, щодо військової підтримки маю уточнити: йдеться про нелетальну зброю, через наші обмеження на постачання зброї за кордон.
Японія активно допомагає з першого дня агресії. І це — не просто політика уряду Японії, але й підтримка з боку народу Японії. Наведу приклад того, наскільки японці готові допомагати. Раніше Японія не була достатньо відкритою до біженців. Втім, зараз країна прийняла понад 2400 біженців з України. Так, це — небагато, якщо порівнювати, скількох людей приймають європейські країни. Але слід врахувати, по-перше, велику відстань між Європою та Японією, а по-друге — кількість українських громадян, які проживали в Японії до початку війни. Їх було менш як 2000.
Тож для Японії та кожного японського громадянина це — досить великий виклик. Втім, я пишаюся готовністю громадян Японії прийняти українців. Уряду країни разом із місцевими органами влади вдалося створити систему координації допомоги евакуйованим українцям. Йдеться про безкоштовну освіту та фінансову підтримку, а також про місця для проживання. Люди продовжують надавати допомогу та робити пожертви. У разі потреби місцеві організовують транспортні послуги для українців, а школи надають вчителів для українських дітей.
До питання військової допомоги. Ви сказали, що Японія не може підтримати Україну летальною зброєю. Чи могли б пояснити, чому так?
У нас є чітка політика передачі летальної зброї та обладнання за кордон. Цей процес, перш за все, ґрунтується на Конституції, на відповідних законах і постановах.
Такий стан справ пов’язаний з нашою історією до та під час Другої світової війни. Після неї Японія прагнула бути державою, що підтримує мир. Тож у нас дуже суворі обмеження щодо надання летальної зброї. У рамках чинних обмежень ми намагаємося надавати необхідне обладнання та зброю, якщо це дозволяє наша нинішня політика. В суспільстві та в політичному просторі точаться дискусії щодо того, що ще ми можемо зробити. Я не беруся передбачати хід цих дискусій у майбутньому.
Для кращого розуміння: експорт зброї з Японії до інших країн існує. Що відрізняє Україну від тих країн, що мають з Японією такі відносини?
Коли мова йде про передачу летальної зброї, наразі ми надаємо її лише країнам, які не перебувають у стані війни. Така зараз наша політика, і вона ґрунтується на нашій практиці в минулому.
Водночас наприкінці квітня правляча коаліція в Японії провела першу зустріч щодо можливого перегляду правил експорту зброї. Це може вплинути й на військову допомогу Україні. Як довго можуть тривати ці переговори?
Щиро кажучи, я не маю відповіді. Хіба можу сказати, що це — вкрай делікатні питання, тут є багато зацікавлених сторін, зокрема у політичній сфері. Дочекаймося закінчення цих дискусій.
Уявімо, що переговори закінчилися успішно для України. Якого типу зброї це могло б торкнутися?
Я згадав, що ми почали надавати нелетальне обладнання. І вважаю, що все ще існують прогалини між тим, що ми вже надали, і тим, що ще можемо надати — в межах існуючих обмежень. Я хотів би, щоб ми спробували знайти спосіб збільшити постачання нелетального обладнання та товарів у рамках існуючих обмежень. Давайте спершу вичерпаємо наш ліміт. А тоді подивимося, як завершаться згадані дискусії.
Часом я натрапляю в інтернеті на відео, як японці співають українські пісні. Або ж роблять якісь інші речі на підтримку України. Це дуже зворушує. Чи можна говорити, що інтерес японців до України безповоротно зростає?
Так, переконаний, що це довгострокова тенденція. Від початку агресії я помітив, що з’являється більше книг і матеріалів японською мовою про Україну і війну, чимдалі більше університетів відкривають курси української. Кожен український митець, який відвідує Японію, миттєво викликає сенсацію в суспільстві. Інтерес політичних і бізнес-лідерів стає більш стійким і довгостроковим.
Це повертає мене до того, про що я вже казав. Це — не локальна війна, вона пов’язана з підвалинами міжнародної спільноти, частиною якої Японія пишається бути. Для наших політичних, ділових та академічних лідерів це не просто війна між Росією та Україною. Вона також стосується нашого спільного майбутнього. Це — тло, на якому японці намагаються зрозуміти, відреагувати та зробити щось у межах можливостей, щоб підтримати Україну чи зробити внесок у її військові зусилля.
Чи часто до посольства звертаються японці, які хочуть приїхати в Україну, щоб підтримати й допомогти?
Так. До посла України в Японії, пана Корсунського, зверталися багато людей. Вони шикувалися в чергу перед посольством України в Токіо, щоб висловити побажання добра чи зробити пожертву — не тільки гроші, але і їжу, ліки та інші речі. Як громадянин Японії я пишаюся такою реакцією японського суспільства. Це був вияв спонтанності та доброї волі наших громадян.
Щодо візитів японців в Україну, є політика уряду, і наразі ми не рекомендуємо пересічним громадянам приїжджати в Україну, з очевидних причин.
З міркувань безпеки.
Так. Це пов’язано передусім із повітряними нальотами та ймовірністю ракетних атак і атак безпілотниками. Але коли йдеться про загальну безпеку в таких містах, як Київ, то я аналізував дослідження щодо зміни рівня злочинності до та після початку війни, спілкувався з міністром внутрішніх справ та головою Національної поліції. В багатьох аспектах українське суспільство зараз дуже стабільне. Знизився рівень злочинності, люди допомагають одне одному. Це — ознака стійкості і я переконаний, що це — той стрижень, який допомагає Україні в боротьбі з Росією.
