Іловайська трагедія: хронологія подій

У серпні 2014 року під містом Іловайськ розгорнулась одна з найстрашніших битв для української армії у війні на Донбасі. Бої тривали майже місяць з 6 по 29 серпня і увійшли в історію під назвою “Іловайський котел”. Українська армія втратила 366 воїнів, 429 - отримали поранення різного ступеню тяжкості, 300 - потрапили у полон. Це спонукало українську сторону погодитися на умови Мінського перемир’я, підписаного 5 вересня 2014 року в білоруській столиці. Суспільне розповідає хронологію цих трагічних подій.

• 4 серпня: генерал Руслан Хомчак поставив задачу розвідати сили, що утримували Іловайськ, важливий залізничний вузол за 40 км від Донецька. Штаб АТО та Хомчак припускали, що місто утримують не більш ніж 30-80 бойовиків. Якби українські військові отримали контроль над містом, вони могли б відрізати постачання зброї та живої сили противника до окупованого Донецька.
• 6-7 серпня: за наказом генерала Хомчака відбулася перша спроба захопити Іловайськ силами 40 БТрО (батальйон територіальної оборони) “Кривбас”, посиленими 2 танками та 2 одиницями БМП 51 ОМБр (окрема механізована бригада) й загоном добровольців з ДУК (Добровольчий Український Корпус). Наступ провалився. За однією з версій, після цього поміж генералом Хомчаком та командуванням 40-го батальйону “Кривбас” виник конфлікт, через який в район Іловайська почали стягуватися добровольчі підрозділи з батальйонів “Донбас”, “Азов” та “Шахтарськ” з особовим складом майже 200 бійців.
• 10 серпня (Перший штурм): добровольчі загони посилили підрозділами 51-ї бригади та 40-го батальйону. У штурмової групи був 1 танк, 1 БМП та 1 броньована вантажівка КаМАЗ. Вони почали наступ, проте невдовзі після початку єдиний танк підірвався, вантажівка заглохла й штурм захлинувся. В боях загинули 12 українців.
• 10 серпня: цього ж дня підрозділи 40 БТрО змогли встановити 4 блок-пости, що створило сприятливі умови для успішного штурму міста. Ці позиції українські військові успішно утримували до кінця серпня. Паралельно з Іловайською битвою тривали бої за Савур-Могилу і Красний Луч, що знаходяться недалеко від міста. Бойовикам вдалося відтіснити звідти українських військових і таким чином створити передумови для створення котла. Використовуючи висоту Савур-Могили, противник постійним артилерійським вогнем відрізав наші підрозділи від всіх видів постачання
• 12 серпня: українські армійські частини намагалися захопити місто з заходу (з боку Шахтарська), але не змогли – проросійські найманці вели вогонь з житлових будинків, а також за потужної підтримки важкої артилерії.
• 13-14 серпня: особовий склад 30-ї механізованої бригади (без 1-го і 2-го батальйонів), а слідом за ними й частина сил 51-ї механізованої бригади та 7-ма рота 72-ї механізованої бригади самовільно залишила займані позицій близько кургану Савур-Могила, Степанівки, Григорівки. Це призвело до утворення прогалин в лінії зовнішнього кола блокування, яку більше не могли контролювати українські війська та артилерія.
• 18 серпня (Другий штурм): Ще одна спроба захопити місто. Батальйони "Донбас", 17-а криворізька танкова, 51-а волинська, 93-а дніпропетровська мехбригади ВСУ пішли на прорив і звільнили частину Іловайська. Слідом в місто увійшов батальйон “Дніпро-1”. Бойовики засіли в північній частині міста та викликали підкріплення з Донецька.
• 19 серпня: взвод “Донбасу” лише двома пострілами захопив залізничне депо міста, де розмістилося близько 78 українських бійців. Того ж дня відбулася невдала спроба закріпитися у східній частині міста. В ході боїв було важко поранено або вбито до третини штурмової групи “Донбасу”.
• 20 серпня: місто на дві третини під контролем української армії. У сутичках за Іловайськ ворогові протистояли батальйони "Дніпро", "Донбас", "Азов", "Шахтарськ" за підтримки армійських частин 17-ї дніпропетровської танкової, 93-ї дніпропетровської механізованої та 51-ї волинської бригад. Того ж дня до бойовиків на підмогу прибули терористичні угруповання "Восток" та "Оплот".
• 21 серпня: в Іловайськ підходить підкріплення Нацгвардії, тривають бої за місто. Українські війська утримують його частину, але у них незахищений тил і мало резервів.
• 23 серпня: напередодні оточення українських військ, особовий склад батальйону “Прикарпаття”, деморалізований постійними обстрілами, почав відступ від кордону, після чого чисельність Сектору «Д» склала не більше 700 осіб
• 24 серпня: ватажок так званої “ДНР” Олександр Захарченко оголошує про масштабний наступ по всіх напрямках. Від державного кордону в напрямку Старобешеве вирушають російські війська (близько 100 одиниць бойової техніки), відрізаючи Іловайськ і українські підрозділи біля нього. Вступ російських регулярних військ у безпосередні бої був неочікуваним для керівництва АТО.
• 24 серпня: після обстрілу з території Росії 5-й батальйон територіальної оборони самовільно залишає позиції. Внаслідок чого без прикриття залишилась ділянка державного кордону на рубежі Кутейникове-Мокроєланчик. На територію України входять російські війська.
• 26 серпня: внаслідок наступу збройних формувань "ДНР" в Іловайську були оточені батальйони "Донбас", "Дніпро-1", батальйони МВС "Херсон", "Світязь" та "Миротворець", а також зведена рота 93-ї та 17-ї бригад ВСУ.
• 26 серпня: починаються перемовини про надання гарантії безпечних гуманітарних коридорів для виходу з оточення військовослужбовців. За результатами російська сторона надала гарантії виходу українських військових з оточення.
• 27 серпня: командування АТО спробувало організувати прорив зовні кільця оточення силами підрозділів 92-ї ОМБр та 42-го БТрО. Планувалося, що разом вони спробують розблокувати українські сили, які знаходились в оточенні під Іловайськом, втім протягом ночі техніка колони була майже вся знищена артилерійськими обстрілами з мінометів.
• 28 серпня: іловайське угрупування опинилося в оточенні. Українських бійців в Іловайську почали розстрілювати з "Градів" та "Ураганів".
• 29 серпня, 01:00: Путін звернувся до бойовиків із закликом відкрити гуманітарний коридор для українських військових, що опинилися в оточенні. Але ввечері російське військове командування змінює умови. Вихід можливий без зброї та важкого озброєння. Українська сторона їх відхиляє.
• 29 серпня: о 6 ранку до Многопілля прибув російський офіцер і повідомив генералу Хомчаку, що вихід має відбуватися без зброї. Почали формуватися дві колони для виходу з Іловайська: північна колона з кодовою назвою “Булава” і південна – “Вітер”.
• 29 серпня, 8:15: наші військові двома організованими колонами почали вихід з Іловайська за попередньо оговореними маршрутами. Спершу українські колони безперешкодно рухалися повз російські укріплені позиції.
• 29 серпня, 10:00: попри домовленості, російська сторона почала розстріл “гуманітарного коридору”. В цей день Україна втратила найбільшу кількість армійців за весь час бойових дій.
• 30 серпня: всі бійці, які не здалися в полон, зі зброєю і прапорами вийшли через спеціальний коридор до місця дислокації основних сил АТО. Таким чином, Росія вбила 366 українських воїнів, 429 отримали поранення різного ступеню тяжкості, 300 – потрапили у полон, Збройні Сили України зазнали втрат озброєння і військової техніки на суму майже 300 млн грн.
• 14 серпня 2017 року: Генпрокуратура оприлюднила висновок щодо подій під Іловайськом. Основних висновків причини трагедії три: низький рівень боєготовності та боєздатності Збройних сил України; численні факти дезертирства, самовільного залишення місць несення військової служби та невиконання наказів начальників; окремі помилки керівництва АТО під час планування та проведення військових операцій.
• Ці фактори, на думку Генпрокуратури, “перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв’язку з діяннями ЗС РФ, якими 23-24.08.2014 здійснено віроломне вторгнення на територію Донецької області та віроломне вбивство українських воїнів”.