"Ми підтримаємо тих, хто забажає повернутися. Але, якщо вони не захочуть, можуть лишитися. Ми готові до обох варіантів розвитку подій", — Ілва Йоганссон, європейська комісарка з питань внутрішніх справ, говорить про українців, що зараз знаходяться в ЄС. Про кількість українських біженців, про можливість їхнього повернення після перемоги України, про розслідування воєнних злочинів РФ, нелегальний обіг зброї та про готовність України вступити до ЄС Йоганссон розповіла в інтерв’ю Українському Радіо.
У Європейському Союзі перебуває 4,6 млн українців. Які ваші очікування щодо числа українців, які залишаться у ЄС, і чи готується Євросоюз до такого розвитку подій?
Щось передбачити наразі складно. Майже всі — маю на увазі біженців — якщо їх запитати, скажуть, що повернуться. Наскільки мені відомо, це характерно для всіх біженців — всі вони хочуть повернутися додому якнайшвидше. Проте досвід доводить, що більшість з них насправді залишаються. Хоча зараз ситуація дещо інакша. У жінок залишилися чоловіки в Україні, і це може підштовхнути їх до повернення додому.
Разом з тим, багато в чому їхнє повернення залежатиме й від того, як розвиватиметься ситуація після війни, під час відбудови України, її руху до Європейського Союзу тощо. Це також може стати фактором, що підштовхне людей до повернення. І ми підтримаємо тих, хто забажає повернутися. Але, якщо вони не захочуть, можуть лишитися. Ми готові до обох варіантів розвитку подій. Однак зараз ще дуже важко робити прогнози. Все залежить від того, як довго триватиме війна.
Три тижні тому у Києві ви зустрічалися з міністром внутрішніх справ України Ігорем Клименком. Одна з тем розмови стосувалася воєнних злочинів Росії. Яка роль Євросоюзу у їхньому розслідуванні?
Це була дуже продуктивна поїздка, третя від початку війни. І дуже продуктивна зустріч з Ігорем Клименком. Ми співпрацюємо по багатьох напрямках і особливо — у питанні розслідування воєнних злочинів. Країни ЄС на даний момент збирають докази. Вони опитують людей, збирають їхні свідчення, фото, відео. Європол допомагає аналізувати ці свідчення та відео, а Євроюст організував спеціальну слідчу групу для розслідування воєнних злочинів.
Можу сказати, що співпраця у нас чудова. Але воєнних злочинів дуже багато — Україна, здається, задокументувала 85 тисяч. Аби ми могли посилити підтримку, потрібно, щоб українська сторона вказала нам на ті злочини, розслідування яких повинно стати пріоритетним.
Які країни найактивніше беруть участь у цьому процесі?
Країни, що прихистили найбільше українських біженців. Бо саме вони отримують найбільше доказів.
З міністром Клименком ви обговорювали також співпрацю української поліції з поліцією Євросоюзу щодо запобігання перевезенню зброї через кордон. Чи можете розповісти про це детальніше?
У нас з Україною дуже продуктивна робота у правоохоронній сфері. Ігор Клименко та його команда роблять величезний внесок у цю співпрацю. У штаб-квартирі Європолу в Гаазі вже працює український співробітник з питань зв’язку, і це ланка, яка допомагає швидко й напряму вирішувати багато питань.
Ми ділимося інформацією і дуже раді, що в Україні ухвалили новий закон щодо реєстрації вогнепальної зброї. Українська сторона нам також передає інформацію, наприклад, про захоплену і вкрадену зброю. Тому співпраця у нас відмінна, і це найважливіше.
Війна — це катастрофа для цивільних, а водночас — вікно можливостей для злочинців. Можна не сумніватися, що після війни з’являться злочинні групи, які захочуть скористатися можливістю дістатися до зброї та спробувати продати її іншим злочинцям або терористам.
Як ви оцінюєте рівень інтеграції українських школярів у систему середньої освіти в країнах Євросоюзу, адже частина наших дітей навчається онлайн в українських школах і не відвідує заняття в країнах ЄС?
У цілому, можу сказати, що в цьому питанні країни-члени ЄС працюють ефективно. До європейських шкіл зараз ходять близько 450 тисяч дітей. Проте є й такі діти, яких учителі з України вчать онлайн. І це свого роду виклик, бо дітям потрібна не лише освіта — їм потрібна шкільна соціалізація, спілкування з однокласниками, ігри на шкільних майданчиках та інші подібні речі. Тому, думаю, надовго зосереджуватися на онлайн-навчанні не варто.
У ЄС зараз намагаються спростити процес поєднання відвідування школи у тій чи іншій країні ЄС та вивчення певних предметів онлайн, відповідно до української шкільної програми. У пошуку рішень, що допоможуть українським дітям, країни Євросоюзу намагаються бути гнучкими.
Чи готова Україна до відкриття переговорів із Євросоюзом про членство?
Я вражена тим, скільки Україна вже змогла зробити. І це — попри війну, на російську агресію. Проте, звісно, ще багато чого лишилося зробити. Але поки те, що вже зроблено зараз, вражає. Це те слово, яке я можу вжити.
