Про настрої оборонців Бахмута, тактику атак російських зеків, ремонт трофейної техніки, БТРи Spartan, допомогу від міжнародних партнерів та очікування від українського контрнаступу — Роман Сініцин, керівник військового напрямку Фонду Сергія Притули, в інтерв’ю Суспільному.
Анонсований Росією зимовий наступ на Донбасі. Лунають різні оцінки про те, що він провалився або виявився "черговою інформаційно-психологічною операцією" росіян, як заявила наша розвідка. Як би ви описали його результати?
Залежить від того, що ми уявляємо під словом наступ. Важкі позиційні бої й намагання ворога атакувати вже декілька місяців не припиняються на ряді напрямків. І це не тільки Бахмут. Це й Кремінна, де вони намагаються зайти через ліси в сторону Лимана. Це й Авдіївка, яку намагаються оточити з флангів. Це і Вугледар і там — на Запорізькому напрямку, час від часу бувають загострення. Вони кидають величезні людські ресурси, техніку, на те, щоб спробувати нас продавити. На жаль, нам дається важко все це тримати, є втрати. Те, що ми бачимо останні декілька місяців — це один з етапів їхнього так званого наступу. Ресурсів вони кинули на це доволі багато.
Оцінки про підсумки зимового російського наступу, мабуть, відштовхуються від того, що військовим РФ дали наказ захопити Донецьку і Луганську області, а це поки що не вдалося.
Їм такий наказ дали ще в травні минулого року. Тоді ж всі говорили, що вони відійшли з півночі, з Київщини, і скоро захоплять Донеччину. Але бачимо, на яких рубежах вони зупинились. Попри це, ситуація на деяких ділянках стабільно важка.
Читайте також: "Повітря кується на землі". Як на Донеччині працює армійська авіація: фоторепортаж
Зараз три епіцентри активних боїв — Бахмут, Авдіївка і Мар’їнка. Але настала весна, стане тепліше, чи ви допускаєте, що активність російських військових зросте і, можливо, з’являться якісь нові гарячі точки?
Ми воюємо з доволі сильною армією. Вони вчаться, адаптуються. Допускаю, вони будуть намагатись на якихось ділянках більш активно атакувати, перекидати туди техніку, випробовувати нас на міцність. Те, що у них ресурсів вистачить — людських так точно, це зрозуміло, дивлячись на те, як вони не рахуються з втратами, роблять "м’ясні штурми", причому щодня.
На Соледарсько-Бахмутському напрямку ми зв’язуємо величезне угруповання російських військ. Вони туди стягнули, мабуть, декілька десятків тисяч особового складу — є там як "вагнерівці", так і регулярні російські частини, артилерія, РСЗО, бронетехніка. Не було б Бахмута, ці частини й з’єднання задіяли б на іншому напрямку.
Крім великої кількості російських військових біля Бахмута, з чим ще там стикаються українські військові?
З постійними намаганнями продавити оборону. Це може тривати декілька десятків разів на добу на якійсь невеличкій ділянці в один в кілометр. От у них є задача взяти конкретну посадку чи вулицю, і вони посилають туди щопівгодини нові групи, які десь гинуть, а десь у них якісь успіхи є. Нелюдська тактика, але вона себе в чомусь виправдовує, на жаль.
Вона успішна винятково внаслідок того, що в росіян багато людей?
Так. Оці штурмові групи, які йдуть першими — це переважно звільнені з місць відбування покарань. З втратами серед цього контингенту взагалі ніхто не рахується, це просто одноразові військові. Керують ними доволі таки фахово.
Що ми можемо протиставити?
Декілька складових. Зараз війна технологій, і ми в цьому плані активно розвиваємося, вчимося. Я про безпілотники, про різні системи. Друге — кількість і якість сучасної військової техніки та боєприпасів. Це фактично майже усе лежить на плечах міжнародних партнерів. Ну і третє — навченість особового складу.
Читайте також: Як українські військові обороняють Бахмут — Фоторепортаж
Українське військове керівництво заявляє, що завдання військових біля Бахмута — виснаження сил РФ. Ви спілкуєтеся з оборонцями, як їм ця роль?
Всі все розуміють. За рахунок того, що тут зараз стоїть якийсь конкретний підрозділ, в тилу готується ще один, два, три інших, які потім перейдуть їм на заміну, а, можливо, здійснять активні наступальні дії. У військових є, звісно, втома. Велика кількість підрозділів воює вже понад рік, особливо без ротацій, перепочинку. Лінія фронту розтягнута на понад тисячу кілометрів. Нам треба надзвичайно багато особового складу і техніки для того, щоб усе це тримати.
Чи готові до завдань військові, що зараз прибувають, наприклад, під Бахмут на підкріплення?
В цілому, все нормально. Є деякі моменти з підготовленістю. Я б не сказав, що це системна проблема, але були випадки, коли бійці їхали на передові позиції, бувши мобілізованими декілька тижнів до того. Але в цілому з того, що бачимо, ситуація покращується, і в великій мірі за сприяння і допомоги міжнародних партнерів. Я маю на увазі навченість особового складу і його злагодженість.
Багато розмов про український контрнаступ. Ви чекаєте на нього з нетерпінням чи з острахом?
Більше з острахом. Вдасться, чи ні? В якій мірі вдасться, і якою ціною? Здається, настільки великих шансів у нас може після цього довго не бути або бути, але не в такій мірі. Тому більше з острахом, але насправді з надією.
Багато надій покладалося на західні танки, але наче саме сучасних танків від партнерів буде десь до сотні. Чи цієї кількості достатньо, щоб вони відіграли на полі бою вирішальну роль?
Самі по собі танки — не панацея. Має все відігравати роль, в комплексі: навчена піхота, те, чим її перевозити — сучасні БТРи, БМП, чим прикрити небо і так далі. Крім тих Leopard і Challenger, які нам дають, міжнародні партнери нам також постійно постачають радянські зразки бронетехніки, ті ж танки Т-72 різних модифікацій. Це непоганий танк, він нормально воює, давно показав ефективність в тому числі й на нашому театрі військових дій. Тому кількість танків — це поступовий процес, а крім них важливо, щоб нам давали ще багато іншого. І ключове — це навчений особовий склад, який десь уже навчився, десь ще на полігонах в Європі.
Головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний називав конкретні цифри потреб в техніці, яка допоможе як мінімум вийти на кордони 23 лютого 2022 року. Йшлося про 300 танків, 600-700 БМП, 500 гаубиць.
Повторюсь, крім західних танків, нам ще дають радянські. Польща, Болгарія, здається включилася — цілий ряд країн. Звісно, Залужний — як стратег прекрасно оцінює. Допускаю, що, можливо, і більше потрібно, тому що, на жаль, вони виходять з ладу, їх знищують, вони горять. Все залежить, по-перше, від того, як ми будемо стояти і як це все буде відбуватись в динаміці — наступ, контрнаступ. Нагадаю, пів року тому мова взагалі ні про які танки не йшла. Ми просили системи ЗРК, щоб хоча б закрити небо у Києві, Харкові, Дніпрі.
Читайте також: "На 15-20 пострілів з боку Росії ми відповідаємо одним" — Римарук про зброю, ТрО, мобілізованих та контрнаступ
Один з проєктів фонду Притули стосується ремонту трофейної техніки. Наскільки її частка велика?
Є ряд підрозділів рівня бригади, в яких танкові роти укомплектовані чисто трофейною технікою. До оголошення пакетів допомоги по танках, здається, найбільшим спонсором у нас була якраз російська армія — десь понад 300 одиниць різної броньованої техніки, яку вони позалишали на Харківщині, Київщині, на Півночі. Часом вона була пошкоджена, підбита, власне, тому у нас і проєкт по відновленню. Відремонтували вже, здається, 24 одиниці.
Що в них входить?
Танки, БМП, БТРи. Також, МТЛБ — це гусенична техніка, транспорт переднього краю. Він може тягати гармату, витягувати застряглу техніку, перевозити особовий склад. Ми з них робимо евакуаційні санітарні машини, щоб вивозити з поля бою поранених по місцевості, де немає доріг. Ще ми відновили один "Ураган" — це система залпового вогню. А так, в основному, танки.
Скільки коштує відновити трофейний танк?
Від 600 тисяч гривень. Найдорожчий, здається, 2,5 мільйони. Це, порівнюючи з вартістю танка на ринку, дуже дешево.
Під постами фонду Притули в соцмережах, які стосуються саме ремонту трофейної техніки, люди запитують, чому цього не робить держава.
Держава це робить постійно. Є велика кількість підприємств, які модернізовують і відновлюють техніку, в тому числі трофейну. Але техніки так багато, що держава не справляється. Ми знайшли якісь фактично приватні підприємства, які раніше спеціалізувались на ремонті іншої техніки. Спочатку вони зробили БТР, вийшло, чудово. Потім зробили БМП. Потім взялись за танк — військові сказали, якість хороша. І так воно пішло, поїхало.
Є ще один проєкт у фонду Притули, що також стосується броньованої техніки. Збір на БТРи Spartan. На якій він стадії?
На завершальній. В Україну заїхало 97 машин зі 101. Думаю, наступного тижня вже всі вони будуть тут.
Вони вже беруть участь у бойових діях?
Командування Сухопутних військ розділило цю партію, якщо не помиляюсь, на чотири підрозділи. Вони зараз проходять злагодження, встановлюють на ці БТРи додаткове озброєння, зв’язок. Більш того, ми привезли інструкторів з Британії, які розповідали механікам-водіям як експлуатувати техніку, як її ремонтувати в польових умовах.
Як ці 100 бронетранспортерів можуть допомогти українському війську?
Це маневровна броньована техніка, яка може перевозити особовий склад, прикривати вогнем — там встановлять великокаліберні кулемети й інші зразки озброєнь. Всього вісім модифікацій. Саме БТР Spartan — 66 одиниць, решта — трохи інші модифікації з різними задачами. Є чисто санітарні машини, є броньовані евакуаційні. По суті, це повністю укомплектована бригада кількістю, умовно, понад чотири тисячі людей — не на автобусах, не на пікапах, які подарували волонтери чи вони за свої гроші купили. Це броньована військова техніка, достатньо прохідна.
Складно було приватному фонду придбати 100 одиниць броньованої техніки?
Це величезні гори паперів та недоспаних ночей команди, тож, чесно кажучи, так, складно.
А зібрати 100 одиниць броньованої техніки?
Нам дуже допомагала українська діаспора в Британії. Вони їздили, шукали, контрактували. Хотілося б їм за це подякувати.
Що з того, чим ви можете допомогти українському війську, є найбільш дефіцитною одиницею?
Малі дрони. Це не те щоб дефіцитна одиниця, просто це витратний матеріал. Це те, що рятує життя, допомагає нищити ворога. Цивільні "Мавіки", на які всі збирають гроші — їх постійно потрібно багато. А коли ідуть активні наступальні дії, їх потрібно ще більше. Можна послати групу десь в посадку і, не дай Боже, хтось там підірветься на міні, чи їх виявлять — різне може трапитись. А можна підняти дрон за дві тисячі доларів та все роздивитися. Навіть якщо ти його втратиш, вбережеш життя людей. Ми їх купуємо в неймовірних кількостях — сотнями в тиждень.
Читайте також
- "Гігантських проривів, як танки Leopard 2, поки очікувати не варто" — посол України в Німеччині Макеєв
- "Наші потреби в десятки разів більші, аніж можливості західних країн" — глава фонду "Повернись живим" Чмут
- Поки ми живі. Три історії про ціну великої війни
