Олена Букрєй — підприємиця з Бахмута, займається виробництвом соляних ламп. До повномасштабного вторгнення вироби на підприємстві виготовляли з блоків солі, які закуповували в Соледарі. Зараз роблять світильники з солі гімалайської. Чи є різниця між видами солі та чи вдалося повністю реанімувати бізнес — репортаж Суспільного.
"Ми переїхали до міста Дніпро і вивезли лише маленьку частину, що вийшло. Це лише пару якихось верстатів легеньких, наших пару лазерних верстатів, фрезерний верстат з обробки дерева", — розповідає підприємниця Олена Букрєй.
Підприємиця з Бахмута Олена Буркрєй 16 років розвивала бізнес з виробництва соляних ламп. Каже, ідея була вдала і успішна.
"Це була ідея мого чоловіка — зайнятися сольовими світильниками. У нас були наймані працівники. Наша продукція продавалася у кожному магазині медтехніки в Україні. Ми мали дуже багато клієнтів", — розповіла підприємниця.
23 лютого, згадує, на виробництві був останній робочій день. Наступного дня на роботу ніхто не вийшов.
"Ми вже 24 лютого не вийшли на роботу, сіль ми більше не закуповували, хоч "Артемсіль" ще до 1 квітня працювала, але ми вирішили на цьому зупинитися. Більше я на нашому виробництві не була жодного разу. Виносити ми почали десь із травня місяця, бо ситуація почала погіршуватися і було вже прийнято рішення, що треба було хоч щось врятувати", — розповіла вона.
Олена з чоловіком почали відновлювати виробництво соляних ламп у Дніпрі.
"Якщо порівнювати зараз, то в Бахмуті десь 500 квадратів — були наші виробничі приміщення. Були кімнати з обробки солі, збирання, окремо був склад. Все було красиво, добре організовано. Ну й ось тепер ми знаходимося у 24 квадратах. Вийшло так", — розказала жінка.
Коли останні блоки солі з Соледара продали, перейшли на гімалайську сіль.
"Я запропонувала чоловікові купити гімалайську сіль із Пакистану та спробувати працювати з нею. Ми вже якось із нею намагалися працювати багато років тому, але вона дуже дорога. Ну, оскільки зараз іншої солі немає, альтернативи іншої немає, ми її закупили, попрацювали сезон. Звичайно, це вже були не ті обсяги, тому що в нас вже немає найманих працівників. Ми робили все самотужки, удвох", — розповіла Олена.
До повномасштабного вторгнення виготовляли до трьох тисяч світильників на місяць. У Дніпрі за 7 місяців змогли зробити і продати близько тисячі світильників з гімалайської солі. Ця сіль м’якша, тому також скоротився асортимент, додає підприємиця.
"Ця, гімалайська, у вісім чи одинадцять разів дорожча, ніж наша була сіль на "Артемсолі". І ще є мінуси, що раніше у нас був асортимент 250 світильників, то зараз їх 30. Ніде розігнатися, тому що трошки не той матеріал", — пояснила жінка.
Для себе на згадку родина бізнесменів з Бахмута зберегла один 15-кілограмовий шмат солі з Соледара.
"Ось це у нас залишився єдиний екземпляр нашої солі, з якою ми працювали, яку ми купували на "Артемсолі в Соледарі. Ми його привезли з собою з дому з Бахмута і вирішили залишити собі на згадку, щоб пам'ятати з чим ми працювали й з чого ми робили наші вироби", — зазначила підприємниця.
Читайте також
Бій, позначений сіллю. Що відомо про битву за Соледар
Сили оборони відійшли від Соледара — Череватий
"Я відпустив Соледар". Історія шахтаря, який виїхав на Дніпропетровщину. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИ
500 грн за пачку солі з Соледара. "Артемсіль" випустила спеціальну партію
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
