Анна Литвинова – лікарка-психіатриня Хмельницького обласного медичного центру психічного здоров’я, психологиня. У розмові з журналісткою Суспільного вона розповіла, що таке депресія, як її подолати, та як на ментальне здоров’я впливає війна.
- Що таке депресія?
- Депресія – це такий психічний розлад, який характеризується, в першу чергу, стійким, більше двох тижнів, зниженням настрою, який триває більшу половину дня. Також спостерігаються такі симптоми, як зниження інтересу до тієї діяльності, яка приносила цей інтерес, психомоторна загальмованість або, навпаки, ажитація. Серед інших симптомів – порушення сну як в бік тривалого неспання – інсомнії , так і, навпаки, коли людина спить занадто довго. Можуть бути порушення апетиту, неприємні відчуття, болі в тілі. Депресія взагалі досить широка у своїй симптоматиці і поставити вірний діагноз зможе поставити тільки лікар-психіатр.
- Тобто, людина сама не може ідентифікувати свій стан як стан депресії? Власне, у всіх нас зараз такий стан, який, можливо, навіть близький до депресії…
- Людина може запідозрити певні симптоми, але остаточний діагноз може поставити тільки лікар-психіатр.
- Коли настає той момент, коли вже треба звертатися до лікаря?
- Якщо ви відчуваєте, що щось у вашому житті змінилося, якщо ви не можете виконувати ті обов’язки, які раніше давалися досить легко, навіть якщо це звичайні обов’язки по дому, чи робочі обов’язки як члена суспільства, мами чи тата, якщо ви спостерігаєте стійке зниження настрою протягом більше двох тижнів і триває це більшу половину дня – варто насторожитися і звернутися за допомогою до лікаря.
- Що стосується спілкування з іншими людьми: можливо хтось помітить, що у його знайомого і рідного щось не так…
- Так, це також важливий момент, бо людина не завжди здатна критично оцінити свій стан. Тому якщо хтось з ваших близьких, на ваш погляд, поводиться нехарактерно для себе, має пригнічений настрій, не хоче відвідувати з вами, можливо, якісь заняття або займатися тією діяльністю, яка приносила задоволення, - варто звернути його увагу, щоб допомога була надана вчасно.
- Чи схильні діти до депресії, чи можуть вони страждати на цей розлад?
- Діти, на жаль, теж схильні до депресії. Особливість такого стану у дітей – це не тільки пригнічений настрій, а й на грані дратівливості, імпульсивності. Це може сприйматися як особливість поведінки – ніби дитина вередує, капризує. Тому на це теж слід звернути увагу, бути пильними до стану своїх дітей.
- Ми всі різні. Можливо, є якісь риси характеру, можливо хтось більше схильний до переживання депресивного стану, хтось менше?
- Для того, щоб розвинулася депресія, необхідні декілька факторів: це генетичні фактори, які ми виявляємо, коли опитуємо пацієнта – можливо, хтось в роду мав проблеми, тоді схильність до депресії вища. Плюс особистісні характеристики – людина може бути сенситивна, чутлива, близько приймає все до серця, творча. Такі люди дійсно більше схильні до депресії, це правда.
- А чи має значення, що саме пережила людина і що спровокували цей депресивний стан? Можливо, це люди, які приїхали до нас з зони бойових дій, де бачили жахи, пережили це…
- Знаєте, є таке поняття як критична подія - це певна точка запуску розвитку депресії. Але якщо ви поспостерігаєте за переселенцями, не в усіх людей буде розвиватися депресія. Це говорить про те, що у людини є певні компенсаторні механізми і все-таки особистісні фактори великий вплив мають на те, розвинеться депресія чи ні. Так само ми, люди, які перебуваємо у відносному тилу і не стикаємося з такою кількістю травматичних подій, стресових факторів, але якщо ми читаємо інформацію, маємо розуміння того, які події відбуваються в країні – ми все одно травмуємося тією інформацією. І це теж може стимулювати розвиток депресії у людини, схильної до цього.
- Не можу не запитати вас про наших захисників, які бачили найжахливіше і продовжують бачити. Чи часто у них зустрічається депресивний стан?
- Якщо ми говоримо про поширеність загалом серед населення, то депресія складає десь 12-17%. Це незалежно від соціальних процесів. Стосовно військових, ментальні процеси протікають особливо. У зоні бойових дій вони перебувають у стані мобілізації, бойової готовності. Усі механізми спрямовані на те, щоб вижити, максимально стабілізувати свій стан. Там люди більш стійкі до розвитку симптомів, і власне депресії. Але, звичайно, якщо були якісь ситуації до того, як вони потрапили безпосередньо у зону бойових дій, то ймовірність розвитку симптомів депресії на передовій зростає.
- А коли вони повертаються сюди?
- А от коли повертаються сюди і, можливо, відбуваються якісь процеси відносної реабілітації після поранення, скажімо, то може виникати різна симптоматика і депресивна зокрема.
- Чим небезпечне не звернення до лікарів?
- Знаєте, це дуже часте явище. З числа пацієнтів, які насправді потребують лікування, за допомогою звертається, напевно,тільки відсотків двадцять п’ять. Тому що у нас прийнято казати: зберися, не лінуйся, ти щось придумав чи придумала. І це ніби не вважається захворюванням. Але насправді ми знаємо, що таке захворювання існує. Наші поради самостійно впоратися з депресією виглядають так, якби ми радили людині з цукровим діабетом зібратися, не нервуватися і інсулін сам почне вироблятися. Так само і тут. Дуже важливо звертатися за допомогою вчасно, бо незвернення вартує, як мінімум, якості життя. А як максимум – це те найжахливіше, чого ми всі боїмося, таке ускладнення, можна сказати, депресії як суїцидальні спроби і суїциди.
- Однією з причин ще й за мирних часів була думка, що йти до лікаря – це дорого. Як у центрі психічного здоров’я відбувається прийом пацієнтів?
- Національна служба здоров’я України покриває ці затрати. Огляд психіатра, психолога - все це включено у пакет послуг. Тобто пацієнт отримує послуги в рамках державної компенсації.
- Це аж до тієї пори, поки мине гострий стан, чи аж поки людина повністю вийде з депресивного стану?
- До послуги входить увесь процес лікування, аж поки людина не одужає.
- Як змінилася кількість людей, котрі звертаються за допомогою, з урахуванням того, що на Хмельниччину прибули внутрішньо переміщені особи?
- Дійсно, кількість звернень змінилася, бо збільшився потік людей. Депресивні розлади завжди були одними з перших серед усіх психічних розладів. Зараз теж вони разом з тривожними розладами на перших позиціях.
- Що робити превентивно, аби не впасти в таких стан, який буде потребувати вже втручання спеціалістів? Що б ви порадили? Можливо, менше читати новин?
- Це один з факторів. Я б сказала метафорично: у кожного з нас є певний заряд, як, до прикладу, у мобільному телефоні, який ми заряджаємо щодня. Цей заряд нам потрібен, аби справлятися з тими стресовими подіями, які відбуваються у нашому житті щодня. Цей заряд ми періодично витрачаємо, читаючи новини, зокрема, чи виконуючи ту роботу, яку мусимо робити. Але ми часто серед усіх цих подій вважаємо за непотрібне поповнювати свій ресурс. Нам потрібно займатися тим, що приносить нам задоволення, радіти життю, продовжувати жити, в першу чергу.
- І, напевно, робити те, що потрібне ще комусь, а не тільки нам особисто?
- Якщо на це є ресурс – то так! Я про те, що нам потрібен ресурс, аби не входити у той депресивний стан у плані психічної декомпенсації.
- Які речі точно допоможуть?
- Виглядає, як чарівна пігулка. Це відпочивати до того, як втомилися, знаходити час на те, що вам подобається. А якщо ви відчуваєте, що щось вже не так – звертатися за професійною допомогою та не займатися самолікуванням. Оце точно допоможе.
Спілкувалася Алла Самойленко.
