Суспільне Новини побувало у Лівані, аби розповісти, як на країну вплинув російський шантаж зерном. Зараз у Бейруті, столиці Лівану, полиці заповнені випічкою. Але ще кілька місяців тому тут не було хліба та борошна, людям доводилося стояти у довжелезних чергах, щоби отримати бодай один буханець на руки.
Крім того, це відбувається на тлі серйозної економічної кризи, від якої Ліван потерпає останні три роки.
У МЗС Росії навесні не приховували: були готові обміняти відкриття коридорів для постачання зерна з України в обмін на зняття санкцій. Як Ліван пережив зерновий шантаж РФ та як Росія використовує продовольчу кризу у бідних країнах у своїх цілях – у репортажі Суспільного.
Репортаж створений у межах Воля Хаб — міжнародної мережі, що популяризує просвіту про російський колоніалізм та його наслідки.
Що відомо про російський "зерновий шантаж"
22 липня у Стамбулі Україна, Туреччина та ООН підписали угоду про розблокування портів та вивезення українського зерна. Дзеркальну угоду з Туреччиною та ООН також підписала Росія.
Однак 29 жовтня Російська Федерація заявила, що припиняє участь у "зерновій угоді" підписаній Україною, Росією, Туреччиною та ООН у Стамбулі, яка передбачає розблокування українських портів. Причина — нібито атака кораблів Чорноморського флоту РФ 29 жовтня вранці.
Президент Володимир Зеленський заявив, що блокада зернової угоди — це намір Росії повернути загрозу масштабного голоду для Африки та Азії. А міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба назвав заяви РФ "піаром на голоді" та наголосив, що Росія, швидше за все, збирається постачати зерно, вкрадене з України. У Білому домі також відреагували на припинення Росією дії "зернової угоди", звинувативши РФ у намаганні використати розпочату нею війну як привід перетворити "продовольство на зброю".
2 листопада Росія відновила свою участь у "зерновій угоді". 17 листопада у Стамбулі домовилися про продовження "зернової угоди" для експорту продовольства з трьох українських морських портів ще на 120 днів.
