Паперова книга живе, незважаючи на величезні втрати у галузі видавничої справи, знищені книгарні та видавництва, спалені окупантами підручники і книжки, зростання цін на логістику, книжковий папір, зниження тиражів у 2-3 рази.
Українці масово читають книжки при ліхтариках, гірляндах та свічках, а ще наша книга є затребуваною у світі. Про нові книги, виставки та фестивалі, розмови у Європі в культурній сфері про війну розповіли літературні критикині Богдана Романцова та Ірина Ніколайчук на Радіо Культура.
Чи вистояла галузь
Ірина Ніколайчук: "Ще навесні було відчуття, що книжки не буде кому читати, видавати, і що вони стануть непотрібні. На початку квітня багато видавництв уже відновили свою роботу, бо люди бачили в роботі сенс. Ми зрозуміли, що тексти українською потрібні і важливі. Наші голоси мають звучати у світі, ми маємо свідчити".
Чи заробляє зараз галузь
Богдана Романцова: "До осені книжки не друкувалися взагалі. Наклалися дві кризи: війна і здорожчання виробництва книг та дефіцит паперу. Остання проблема почалася ще минулого року. Ще тоді ми почали замовляти папір під книжки за рік. Були також великі проблеми з логістикою, тому зараз при виготовленні книжки почали все більш ретельно прораховувати. Змінився тип книжок, ретельно продумувалися всі нюанси.
Багато західних видавництв друкувалися на заході України, бо це було для них дешевше. Ми мали стати європейським хабом із виробництва книжок. Поки це відклалося.
Книжка здорожчала у 2-3 рази. Тиражі впали. Ми перейшли з 1000 примірників на 500, але вони купуються все одно, бо люди хочуть читати".
Скільки видавництв закрилося
Ірина Ніколайчук: "30% втратили виробничі потужності, 50% були змушені переформатуватися. До літа 95% видавництв спостерігали сильний спад продажів. Зараз картина змінюється. Після появи блекаутів ми зрозуміли, що залежні від світла. А паперова книжка не розрядиться ніколи".
На 60% зменшилася кількість виданих російськомовних книжок в України: Держкомтелерадіо
Книжкові виставки
Богдана Романцова: "Вони змінили свої функції, стали більше правозахисними, політичними, на рівні міжнародної культурної дипломатії.
Зараз для нас на книжкових виставках стають важливими розмови про війну і позиція відомих людей щодо війни в Україні. Культура є також важливим інструментом боротьби".
Чи нас зараз чують
Ірина Ніколайчук: "Ми в очах Європи були таким собі вольтерівським простаком. Нам вперше дали майданчик, щоб ми говорили самостійно. І в один момент Європа зрозуміла, що ми нічим не дурніші за них. Наша позиція дуже сильна. Головне, щоби це не був новинний, тимчасовий досвід. Потім нас Європа почала зводити з росіянами, аби спільно вирішити наші проблеми".
Богдана Романцова: "Європі було дуже зручно, що пострадянський простір представляє саме Росія. Ліцензії на переклад до 2022 року продавалися через Росію. Коли ми прийшли на книжковий ринок Європи, то все було вже зайняте Росією – вона окупувала все, що можна було окупувати в культурному плані. Європейцям це було зручно і вигідно. Тепер ці схеми нам доводиться ламати. Вони є дуже хаотичними. Усі у світі почали розуміти, що співпраця з Росією стає токсичною".
Міжнародні новини
Богдана Романцова: "Оксана Забужко виходить п'ятьма мовами. Андрій Курков має перевидання. Щоденник Жадана був опублікований на основі постів у Facebook.
Пройшов фестиваль у Чернівцях "Meridian Czernowitz". Тут стало зрозумілим, що є шалена потреба на книжки. Люди стояли і сиділи в проходах, слухаючи українських письменників".
Ірина Ніколайчук "У нас вже є літературні селебріті такого рівня. Люди плакали під час терапевтичних читань, підлітки вимагали стихійних читань, а ще на цей фестиваль приїхали представники міжнародної спільноти. Вони стали свідками того, що наша культура живе і під час війни".
Що було написано і видано
Ірина Ніколайчук та Богдана Романцова: "Поезія Катерини Калитко "Люди з дієсловами", книжки "Сєверодонецьк. Репортажі з минулого" Світлани Ославської, "Що зі мною не так" Андрія Любки, "Лара" Марини Гримач, "Тільки нікому про це не кажи" Ірени Карпи, ветеранська проза "Жити не можна померти" Олександра Осадка, "Скарбничка історій" Володимира Аренєва, "Котик, півник, шафка" Олександра Михеда, "Мрія про Антарктиду" Маркіяна Прохаська, "Танці з кістками" Андрій Сем'янкова.
Збірки від ВСЛ "Моє тихе Різдво" та від Creative Women Publishing "Про що він мовчить", книга "Ukraїner. Країна зсередини 2" про Україну ще до руйнації, серія української класики "Неканонічний канон" видавництва "Віхола" – книги з цієї серії мають ключ до прочитання від Віри Агеєвої.
Багато книжок про війну в Україні виходить у Польщі, Чехії, Америці, Франції від тамтешніх письменників і видавців.
Нам конче треба гроші на перекладацькі проєкти, бо зараз ми в новинах. Сьогодні ми можемо продати книжку зі своїм ім'ям, тим паче в книгарнях Європи є точковий попит на українську книжку. Про жодну системність наразі говорити не можна, але можливості вже пропрацьовуються. У цих книжок з'явилася аудиторія, тепер потрібно підключити адекватний інституційний механізм".
Взаємини з Росією
Ірина Ніколайчук: "Росія мала і має потужне культурне лобі у світі. А ми ніколи туди не вкладали грошей, не намагалися платити за свою культуру там. Нам потрібно знати, на які кнопки тиснути в Європі. Там добре працює провина імперії, тому треба тиснути на це відчуття. Не говорити, що Достоєвський – is a war, а робити це маніпулятивно".
Богдана Романцова, Ірина Ніколайчук та Олена Гусейнова: "І наостанок хочеться згадати і подякувати письменникам, які зараз на фронті: Артему Чеху, Артему Чапаю, Богдану Коломійчуку, Ярині Чорногуз, Павлу Стеху, Валерію Пузіку, Дмитру Кропивенку, Павлу Вишебабі".
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
