Віра в кіно. Рецензія на фільм Руперта Гулда "Джуді"

Віра в кіно. Рецензія на фільм Руперта Гулда "Джуді"

Віра в кіно. Рецензія на фільм Руперта Гулда "Джуді"

У новій регулярній рубриці несувора, але прискіплива кінокритикиня та ведуча Віра Сивачук коротко, легко і ду-у-уже суб'єктивно розповідає про вподобані фільми в ефірі Радіо Промінь.

Ну ось, виконала третій пункт у списку справ на карантині – додивитись головні цьогорічні "Оскари". Зокрема, біографічну драму "Джуді", тріумфальну для Рене Зеллвегер. Знаю, цей фільм ось-ось мав вийти в український прокат. Але який там прокат, подумала я і пішла в онлайн. Отож, музична драма від режисера Руперта Гулда, Велика Британія, 2019 рік.

Сюжет

Сімнадцятирічна Джуді Гарленд проходить кастинг на кіностудії "Метро Голдвін Майєр". Її затверджують на головну роль у мюзиклі "Чарівник Смарагдового міста". Тільки тепер у дівчини, яка на сцені з двох років, починається зіркове життя.

Але ключове слово в ньому "не можна". Не можна спати, бо репетиції тривають по 18 годин, не можна їсти, щоб не погладшати. Зрештою, не можна вірити в себе – "бо без студії ти ніхто". Цю мантру молода акторка добре засвоїла.

Тому в 47 років її психіка повністю зломлена. У минулому дві спроби самогубства, п'ять невдалих шлюбів і часткова втрата голосу. Тепер – проблеми з алкоголем і з опікою над дітьми. Співачку, яка вже втратила популярність на батьківщині, запрошують на гастролі до Лондона. Старий світ, який ще підспівує хітам чорно-білого кіно, дає Джуді Гарленд шанс знову відчути себе королевою сцени.

Чому треба дивитись

Кадр з фільму Джуді

Звісно, через особистість Джуді Гарленд, про яку розповідає цей фільм. Якщо ви любите історії надзвичайних жінок, то це точно про неї. Щонайменше, за те, що 45 із 47 прожитих років Джуді провела на сцені.

З одного боку, історія Гарленд знята під вивіскою "ще одна жертва фабрики зірок". Наївна сімнадцятирічна дівчинка потрапляє в справжнє пекло, де акторів тримають на амфетамінах. Не вистачає тільки такого собі Харві Вайнштейна 30-х років. Зате є його лайт-версія – той самий Майєр.

Але. Все це пролітає короткими флешбеками, а у фокусі стрічки – трохи інше. Людина, якій випав останній шанс. Те, що він останній, зрозуміло всім. І найбільша інтрига не в тому, чи зможе зірка пережити колишню славу, а чи зможе людина, розбита і пригнічена, ще раз зібрати себе по шматочках. Подолати страхи і комплекси – як наслідок життя в шоу-бізнесі. Звичайно, реальна біографія Джуді Гарленд робить сумний спойлер. Але респект авторам: вони знайшли, як завершити цю історію на високій ноті.

Та, мабуть, головна причина подивитись це кіно – Рене Зеллвегер. Думаю, всім цікаво, як виглядає наша Бріджит Джонс в образі Джуді Гарленд? Скажу без перебільшень – розкішно! Її гра перекриває всі недоліки фільму. І фішка не лише в тому, що Рене півтора року брала уроки вокалу. Вибачте, музиканти, але вокал, мабуть, не найскладніше в цій ролі.

Найважче передати всю глибину безнадії, у якій минув останній рік життя Джуді Гарленд. П'ятдесят відтінків депресії, які змінює один відтінок надії. Рене Зеллвегер це вдалося. Вона переконлива весь фільм – і коли виходить на сцену після повного провалу, і коли куштує торт. "Як же це смачно!" – ледь не плаче 47-річна жінка. І ти розумієш, що торт - це символ маленьких людських радощів, від яких вона відмовилась. Уже незворотно.

Чесно кажучи, я дивилась небагато фільмів із Джуді Гарленд. Звісно, "Смарагдову країну" – мабуть, ще перед вступними на кінознавство. Але "Джуді" від цього тільки виграє. Знаєте ж, легенди сяють на відстані – часу і людської пам'яті.

Що радить Віра Сивачук:

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди