Віра в кіно. Рецензія на фільм Андрія Литвиненка "Заповідник "Асканія"

Віра в кіно. Рецензія на фільм Андрія Литвиненка "Заповідник "Асканія"

Віра в кіно. Рецензія на фільм Андрія Литвиненка "Заповідник "Асканія"

У новій регулярній рубриці несувора, але прискіплива кінокритикиня та ведуча Віра Сивачук коротко, легко і ду-у-уже суб'єктивно розповідає про вподобані фільми в ефірі Радіо Промінь.

На карантині сумуєш не лише за людьми, а й за природою. Особливо, якщо живеш у місті, на останньому поверсі багатоповерхівки, як я. Тому зараз шукаю в кіно не так креатив, ідеї, сюжет, як спокійну картинку, яка допоможе віртуально відпочити від міста.

Під цей настрій "на ура" сприймається науково-популярне кіно і стрімінги з національних парків. І саме тепер із величезним задоволенням, не поспішаючи, подивилась українську документалку про заповідник "Асканія-Нова", яка минулого місяця офіційно вийшла онлайн. Отож, "Заповідник "Асканія", режисер Андрій Литвиненко, Україна, 2019 рік.

Сюжет

Читати сліди лисиці на траві, поїти оленят із пляшечки, допомагати пташеняті вилупитись із яйця. А іноді — просто не втручатись. Фільм Андрія Литвиненка розповідає про будні заповідника та його мешканців. Про те, як живеться зубрам, косулям і пеліканам у напіввільних умовах. І як любов до природи перетворюється на життєву місію. А ще про те, як перетинається світ людей і світ природи. Адже біля входу в заповідник зупиняються екскурсійні автобуси, школярки святкують останній дзвоник, а мама з донькою вигулюють хатнього кота.

Чому треба дивитись

Бо це красивий фільм про красиве місце. Та ще й наше, рідне. Найбільший степовий заповідник Європи. Захід сонця у степу, заплави, які крекчуть всіма голосами, буйвол-емігрант, який гордо гуляє наодинці. Можна ще довго перелічувати героїв і локації цієї чарівної кіноекскурсії. Словом, тепер я знаю, куди хочу поїхати, коли завершиться карантин.

Хоча якщо ви звикли до стилістики Nat Geo Wild, "Заповідник "Асканія" може здатись вам надто простим і монотонним. Фільм не шокує ексклюзивними зйомками дикої природи чи динамічним монтажем. Тут немає закадрового тексту чи лікнепу про флору та фауну. Він непомітно спостерігає за життям заповідника і живе з його швидкістю.

І взагалі, в "Заповіднику "Асканія" трохи зміщені акценти. З історій про природу — на історії людей, які її бережуть. Вони — такі ж червонокнижні види на планеті людей.

Мені запам'ятались двоє. Колишній хіппі, який тут уже тридцять років. Тричі хотів чкурнути, але не зміг. Він хазяйнує в маленькій хатинці посеред заповідника і мріє побачити Австралію. Інший "провідник" у життя заповідника — молодий репер, який вивчає звички тварин. Філософ на своїй хвилі. Як і чому він тут опинився — питання. Але тепер він і його музика — частина Асканії і навіть фільму. Тому не лякайтесь, коли побачите в анотації слово "мюзикл".

Асканія Нова, біосферний заповідник (святилище), розташований у Херсонській області, Україна

Звісно, екодружня спрямованість фільму — очевидна. Але принадність документалки не тільки в цьому. Дивитись, як оленя цмулить молоко з пляшечки, — це стовідсотковий релакс. А споглядати степ — майже медитація. Особливо, якщо твій життєвий простір уже майже як місяць обмежений сорока квадратними метрами.

Що подивитися

Категорії
ТеатрАрхітектураДизайнІнше