Голова ІНП Антон Дробович: "Бабин Яр був до Хржановського, Бабин Яр буде й після нього"

Голова ІНП Антон Дробович: "Бабин Яр був до Хржановського, Бабин Яр буде й після нього"

Голова ІНП Антон Дробович: "Бабин Яр був до Хржановського, Бабин Яр буде й після нього" УНІАН

Під час карантину Інститут національної пам’яті перевів роботу в онлайн, хоча сам голова Антон Дробович щодня на робочому місці. З ним по одному представнику підрозділу та обов'язкове чергування працівників. Через зміни до бюджету та пандемію коронавірусу ІНП був змушений переглянути план роботи на рік і мінімізувати проведення публічних заходів на перше півріччя, а деякі проєкти переформатувати на дистанційні. Про скорочення бюджету, скандал навколо Бабиного Яру в Києві та приготування до 75-х роковин від завершення Другої світової війни Дробович розповів в інтерв‘ю Дарії Гірній.

ПРО ІНСТИТУТ, АРХІВ І БЮДЖЕТ

Бюджет Інституту нацпам’яті на 2020 рік скоротили вдвічі. Що буде з будівництвом музею Майдану, Галузевим архівом ІНП і його реконструкцією? Очевидно, що коштів на них немає, але чи є ідея шукати грантові або приватні гроші на завершення цих проєктів?

Дійсно, було 129 мільйонів, оптимізували бюджет до 65 мільйонів. Ми розуміємо урядову ініціативу, бо країні справді потрібні кошти для того, щоб боротися з наслідками епідемії коронавірусу для економіки. З іншого боку, є системна помилка здійснення подібних оптимізацій. Замість того, щоб Мінфін порахував, скільки коштів потрібно зекономити, – наприклад, 30-40% економії, – і довів би цю цифру до бюджетних розпорядників, аби вони самі дали пропозиції, що оптимізувати, вийшла якась дуже дивна історія. Люди, які зовсім не розбираються у сферах культури, освіти, розказують, як і що економити. Це нонсенс: не може, з усією повагою, Мінфін чи Мінекономіки визначати, що першочергове, що другорядне в таких тонких питаннях як збереження національної пам'яті, роботи комісії з реабілітації або будівництва архіву репресивних органів.

Для завершення реформи декомунізації потрібно створити Архів Українського інституту національної пам’яті. Наразі через скорочення бюджету на культурну сферу завершення проєкту відклалося на невизначений термін. На що вистачить тих коштів, які залишилися?

На діяльність архіву, на зарплати, на якісь поточні витрати: оренду, комунальні послуги. Та ж історія з музеєм Революції гідності: трохи на продакшн, на обслуговування колекції, зарплати, надбавки, оренду. І для ІНП так само, але в Інституту ще залишилась невелика кількість коштів. Тут зараз тривають інші торги: як, звідки, що, перекинути і організувати. Є 5-7 мільйонів гривень на заходи: створення освітніх і методичних матеріалів, проведення конференцій, офіційні заходи до Дня примирення. Спочатку й це хотіли "рубанути".

Чи є ідея залучати приватні, грантові кошти?

По-перше, ми звернемось до Мінкульту і Мінфіну з проханням оптимізувати частину коштів так, щоб хоча б у цьому році Архів міг провести тендер на генерального підрядника, який мав би змогу розпочати будівництво наступного року. Це дуже важливо, бо вже є проєкт Архіву. Він пройшов експертизу, і зараз, якщо буде обраний генпідрядник, навіть з мінімальним фінансуванням можна буде оголосити конкурс. Тоді колектив Архіву цьогоріч виконає це завдання.

Збереглось 100 мільйонів фінансування, які передбачалися на будівництво музею Голодомору і музею Революції гідності. Там зараз теж нюанси, як ці кошти будуть розподілені. В принципі, можна зробити так, щоб обидва проєкти розпочали будівництво, і невелику суму з цього перекинути на Архів. Ми розглядаємо такий варіант в рамках тих коштів, які збереглись. І це був би хороший варіант, але, знову ж таки, якщо уряд почує голос розуму.

Щодо приватних коштів – це дуже делікатна тема, бо це питання національної безпеки: від 4 до 6 мільйонів справ колишніх репресивних органів. Інша річ – міжнародна гуманітарна допомога. Зараз коронавірус і трішки не до цього, але коли вщухнуть пристрасті, ми ініціюватимемо розмову з прем’єр-міністром, тому що це дуже великий проєкт стратегічного значення. Архів репресивних органів – це безпрецедентно, бо у світі немає аналогів. Від 4 до 6 мільйонів справ КДБ – це матеріал, який, мало того що безцінний для політологів, але й дозволяє зрозуміти КДБістський спосіб мислення: як вони працювали, як влаштовані. Якщо ми створимо таку інституцію, то для декомунізації, для протидії тоталітарності це буде Мекка.

В уряді досі немає міністра культури. Як це впливає на вашу роботу у відомстві, що перебуває в його підпорядкуванні?

Зараз в.о. міністра культури та інформполітики Світлана Фоменко. Вона велика знавчиня цієї системи, фахівчиня і професіоналка, яка багато років працює і знається на цій системі. Тут нам пощастило. Але, звісно, це ускладнює роботу самого міністерства в питанні лобіювання тощо. Тобто робочі процеси тривають, але загалом система трішечки слабша. Тому було б ідеально, якби був призначений міністр. Це дозволило б ефективно працювати всім органам влади, які підпорядковуються Мінкульту.

Бабин Яр був до Хржановського, Бабин Яр буде й після нього, – голова ІНП Антон ДробовичУНІАН

ПРО ОНЛАЙН-ШКОЛУ

Чи брали ви участь у всеукраїнському проєкті Українська школа та уроки історії?

Ми надіслали кілька запитів, що готові надати матеріали і взяти участь у записах цих уроків, зокрема зараз ведемо комунікацію щодо уроку до Дня пам'яті та примирення з відповідним департаментом Офісу президента, який теж їх координує. Наразі ми не записували нічого, але плануємо це зробити.

Було багато зауважень до онлайн-школи, зокрема й до уроків з історії. Чи ви дивилися їх і чи є у вас зауваження стосовно того, як історію України подавали школярам?

Ми спеціально не аналізували це, оскільки є Міністерство освіти і науки, яке контролює ситуацію, і це не належить до наших повноважень. Звісно, онлайн-уроки – це і хвилювання, і втома. Це продукт, який швидко готувався для шкіл, тому за такий короткий термін велика повага всім, хто його створює: Міністерству освіти, ОПУ та всім причетним. Бо це справді хороша річ, зроблена в безпрецедентні терміни. Помилки можливі, їх треба виправити. У цьому немає нічого фатального, бо вони в деталях, які є змога переписати, перезавантажити. Ми готові підсилити уроки, надати свої пропозиції. Є ще Інститут історії НАН, вони теж можуть це зробити. Але ми вважаємо це успіхом – як школярів, які дистанційно займаються, так і тих, хто робить проєкт.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Телеуроки для школярів. Помилки вчителів, хвиля хейту та реакція МОН

ПРО ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ

Цьогоріч у Білорусі та Росії готуються до гучних заходів на 9 травня. Раніше ви детально розповіли Суспільному, як Україна вшановуватиме День пам’яті та примирення. Відомо, що ставлення до 9 травня як свята варіюється із заходу на схід України. Чи буде зі східними регіонами тісніша співпраця на цю тему? Чи ви працюєте з усіма областями однаково?

У нас в Інституті є представництво, наше територіальне відділення, на сході України, яке теж буде поширювати наші матеріали. Ми системно працюємо, але загалом контент, створений цього року, орієнтований на тих, хто в силу різних обставин ще не до кінця мав доступ, або не до кінця ознайомлений з цією європейською візією. Якогось спеціалізованого фокусу ми не робили, хоча перші перемовини щодо фільму Ігоря Кобрина (український режисер-документаліст, який зняв 4-серійну стрічку "1945" російською мовою, з унікальною хронікою архіву – ред.), які ми здійснювали, були з каналом, що веде трансляцію на окуповані території. На жаль, наскільки мені стало відомо, вони не зацікавлені. І тут ми безсилі.

Йдеться про канал "Дім"?

Так.

Чи готує РФ акції Безсмертного полку в Україні на 9 травня? Вам про це відомо?

Будь-хто і будь-як може вшанувати жертв Другої світової війни у законний спосіб. Важливо не використовувати заборонені символи, дотримуватися чинного законодавства, не сприяти ворожнечі. Оці самі власівські і георгіївські стрічки не рекомендується використовувати, а щодо інших акцій, то будь ласка. Ми радимо не забувати, що війна – це 1939-1945 роки, рекомендуємо використовувати мак як символ пам'яті, рекомендуємо відмовитися від цієї риторики "можем повторить”, "деды воевали", і від того, що сіє ворожнечу, скидається на перетягування канату... Це дрімучий совок, до якого вдається сучасна РФ.

До цієї теми треба дуже людяно ставитись: є жертви, дідусі, бабусі, які воювали, які жили в окупації або були гастарбайтерами – ось цих людей треба згадувати. У дні пам'яті та примирення – це не якась абстрактна штука, це конкретні люди, пам'ять про яких, якщо вона нам важлива і дорога, ми маємо шанувати. І це не про "хто головний і хто вирішує", бо це все політики розводять. Наприклад, у Харкові вони намагаються стравлювати двох ветеранів війни Григоренка і Жукова. Це просто блюзнірство на межі фолу: беруть двох ветеранів війни і вирішують, хто головний. Якщо люди, які таке роблять, вважають, що вони зберігають пам'ять про жертв Другої світової війни, то нічого подібного, це просто мова ворожнечі.

Часто меседжі, які ви перелічили, використовували окремі учасники щорічної акції Безсмертного полку на 9 травня в Києві. Чи планується цього року така?

Масові акції в Україні заборонені. З точки зору безпеки і здоров’я я б не рекомендував людям це робити. Я закликаю людей: якщо вашим мотивом є пам'ять про війну – це одна історія, але не перетворюйте її на політичну метушню та не давайте собою маніпулювати. Те, як виник Безсмертний полк – це одне, інше – як його потім почали використовувати політики, Кремль, різні російські неонацисти. Звісно, це викликало реакцію і в українському суспільстві, тому що акція була забруднена цією політичною вознею, ще й в Росії, тому вона носила агресивний характер. Хто б що не робив, потрібно триматися від цих маніпуляцій подалі.

Щодо ідеї так званих "ЛДНР" перейменувати на кілька днів Донецьк у Сталіно, а Луганськ у Ворошиловград. Це, на вашу думку, місцева ініціатива незаконних збройних формувань чи ідея більшого ідеологічного концепту РФ?

Генезу безумств немає сенсу досліджувати. Єдине, що можу сказати: фейкові республіки – фейкові герої. Вибачте, але всі, хто хоч трохи знає історію, прекрасно розуміють, що Ворошилов не може бути жодним символом перемог Другої світової. Це взагалі якийсь лузер: ганебна фінська війна, неймовірні втрати, був знятий з посад. Навіть Жуков, щодо якого теж є багато звинувачень, казав, що Ворошилов бездарний. І це якесь роздвоєння особистості – називати так міста. Я вже мовчу про те, що тільки Верховна Рада України може щось називати й переназивати. Мало того, що вони тиранять і кошмарять українське населення, яке перебуває в заручниках у цих бандформувань, так вони ще й ображають цих людей таким перейменуванням. Лугань – старовинний топонім – змінюють на ім'я червоного терориста. Чесно кажучи, людей, якій опинилися в цій ситуації, просто шкода.

Бабин Яр був до Хржановського, Бабин Яр буде й після нього, – голова ІНП Антон ДробовичУНІАН

ПРО БАБИН ЯР І ХРЖАНОВСЬКОГО

Ви були освітнім керівником Меморіалу Бабин Яр в команді Яни Барінової, яка, власне, і пішла тому, що туди художнім керівником прийшов працювати скандальний російський кінорежисер Ілля Хржановський. Чи знайомі ви з ним особисто?

Так.

Отже, ви з командою звільнилися через призначення Хржановського? Розкажіть, як це відбувалося?

Більшість з нас звільнилась, бо не поділяла цінності нової команди. Тут важливий нюанс: нам насправді ніхто не презентував ніяких цінностей, ми бачили чернетку візії, яка, до речі, нещодавно з'явилася у відкритому доступі. По-перше, більшість нашої команди працювала зі смислами, незалежно від видів роботи, і не поділяла того, як і якими методами пропонують говорити. По-друге, через саму манеру приходу нового керівництва: замість попередніх співбесід, які проводили не з усіма, було намагання знецінити всю пророблену роботу. Принаймі так я можу судити зі зворотного зв'язку від своїх колег. Когось хотіли зберегти, когось ні, але прагнули залишити мінімум людей. Усе це носило відбиток цього знецінення.

Співбесіди з вами проводив Хржановський?

У тому числі Хржановський.

А в чому полягало знецінення? Як це виглядало?

Людина може вам сказати: "А нащо ви це робили? Це ж такий єрундовий проєкт!" Ти кажеш: "Як це "єрундовий"? Тут вже є одна, дві, три… важливі цінності". І намагаєшся пояснити, в чому важливість проєкту. Але ті, кому ти це пояснюєш, часто взагалі не в контексті: вони не розуміють історії Голокосту. Я вже мовчу про мову, як узагалі можна презентувати матеріал, а як не можна. Прийшли непрофесійні люди, які взагалі не розбираються ні в освіті, ні в меморіалізації, ані в музейній справі. Там був, наприклад, помічник режисера в театрі. Хороша, важлива робота, але…

Їх привів Хржановський?

Так, це були консультанти, яких він залучав. Усі співбесіди, чесно кажучи, були торжеством аматорства і дуже неприємними за процедурою. Сам Хржановський досить широкої ерудиції людина, і з ним можна було говорити більш-менш предметно, але все одно багато фахових деталей щодо теми меморіалізації, Бабиного Яру і Голокосту були йому невідомі.

Ви цікавились тоді, чому його запросили?

Ілля Хржановський має амбіцію створити музей майбутнього – музей, якого ніхто у світі ще не створював. На його думку, US Holocaust Memorial Museum, Polin та інші музеї – це музеї минулого, їхній час минає, і має прийти на зміну музей майбутнього. Меморіальний комплекс, який він хоче збудувати в Бабиному Яру, мав би містити граничний досвід, імерсивні практики, глибоке переживання. Наскільки я розумію, він переконав керівництво Центру, Наглядову Раду і донорів, що може створити такий музей.

Ви дивилися цикл фільмів "ДАУ"? Як вам? Багатьох обурили прийоми, що їх режисер використовував у своєму проєкті. Правозахисники заявляють, що на майданчику порушували права людини.

Ні, в мене немає часу це дивитися, на жаль. Усі про це говорять, треба вже сісти й подивитися. Але наразі є пріоритетніші задачі, пов'язані зі збереженням пам'яті українського народу.

Були й ті, кого обурило, що громадянин РФ, російський режисер, формує історичну пам’ять українців про Голокост. Як ви ставитеся до того, що наратив навколо теми формує громадянин РФ, і українці мало що вирішують у цій ситуації?

Це дуже важливе і чутливе питання, щодо якого чомусь багато хто тягнеться до дуже простої відповіді. Україна – демократична, правова держава, яка поважає міжнародні норми, стандарти тощо. Будь-хто може приїхати в Україну, з будь-яким паспортом, і робити будь-що, що буде законно і прозоро. Тому не проблема, що Ілля Хржановський – з Росії. Є багато порядних росіян, які поїхали з Росії і роблять щось хороше, в тому числі і в Україні.

Проблема в тому, що українське суспільство стурбоване непрозорістю процедур, мотивацією, і відчуває, що існує загроза. Що проєкт, який фінансується в тому числі російськими бізнесменами, може опинитися під впливом російських спецслужб, російського уряду тощо. Тому тут є безпековий ризик, і питання не в національності, бо Україна – дуже ліберальна і толерантна країна. Питання в непрозорості, гуманітарних ризиках і нездатності відповісти на суспільні запити.

Як вам концепт Меморіалу Іллі Хржановського, в якій глядач – учасник подій і переживань Голокосту, в якому меморіалізація формується як атракціон?

Одразу мушу сказати, що в Іллі Хржановського немає концепції взагалі. У нього є інтуїції, є скетч, набір асоціацій на тему Бабиного Яру, Голокосту і Геноциду. І те, що опублікувала Історична правда – це навіть не візія, це асоціативний документ, який створює настрій на тему Бабиного Яру. Якщо хорошому студенту дати знайти щось на тему геноцидів, він вам скомпілює таку штуку. Це не візія, не концепція, а дуже сирий документ. Експерти, які вперше його побачили, розкритикували його саме за це. Це такий величезний 200-сторінковий копіпаст на тему. До того ж у цього документу немає жодного офіційного статусу, і я б не рекомендував його серйозно аналізувати. З іншого боку – це все, що є.

Критикували Хржановського і за начебто намагання змінити наратив, в якому українці несуть відповідальність за злочини нацистів.

Є така загроза, але, знову ж таки, немає жодного конкретного документу, який про це говорить. Річ у тім, що ми повинні пам'ятати: є фігура Хржановського, який є одним із десятків, сотень помітних діячів у сфері кінематографу. Він опинився в проєкті Бабин Яр. Бабин Яр був до Хржановського, Бабин Яр буде й після нього. Зараз просто в Бабин Яр, як у місце пам'яті, прилітає купа негативу, пов'язаного з Хржановським. Він примагнітив купу агресії, злості, ненависті, в тому числі й тому, що він з цим працює і в цьому вариться. Звісно, зараз у ЗМІ фігурують імена Фрідмана, Пінчука, знущання над дітьми, свині, неонацисти. Але давайте не плутати: Хржановський не дорівнює Бабиному Яру. Це різні речі, й нам їх треба розрізняти.

Культурні діячі підписали листа з вимогою звільнити Хржановського. Чи вам пропонували підписати цей лист і чи ви будете його підписувати?

Ні, мені не пропонували це підписати і насправді тут велике питання, чи представники органів влади мали б це робити. Ми мусимо розуміти, що держава – це арбітр, в тому числі суспільних процесів, і державні органи повинні зберігати розумну межу нейтралітету. Коли є очевидні речі, вироки судів або рекомендації спецслужб – вони є для державних органів мотивом, щоб діяти. Можливо, навіть у жорсткіший спосіб, ніж просто щось підписати.

На вашу думку, чи має бути офіційна позиція ІНП в цій ситуації і чи вона з’явиться?

Позиція ІНП буде, коли справа дійде до конкретики. Поки що є режисер з певною репутацією, проєкт, в якому нічого не зроблено, і нова команда, яка прийшла та нічого не зробила.

Що ви вкладаєте в конкретику? Що має статися, щоб ви виступили із заявою в цій ситуації?

Я особисто свою позицію готую, вона найближчим часом вийде. Як людина, що працює в цій сфері і знайома з усіма сторонами, – як з тими, хто за, так і з тими, хто проти, – мій стейтмент буде. Це буде не заява від імені Інституту, а моя особиста. З іншого боку, з’явиться частина моєї експертизи як голови ІНП, з якої буде все зрозуміло.

Коли ви опублікуєте вашу реакцію?

Може, наступного тижня. Скоро 8-9 травня, ми зараз зосереджені на цьому фронті. І якщо відповідати на кожну скандальну ініціативу, пов'язану з новою командою Меморіалу Бабин Яр, то можна тільки на цьому й зосередитися останніми тижнями. Я б не хотів як держслужбовець витрачати час на такі речі, а не на фактичну роботу.

Бабин Яр був до Хржановського, Бабин Яр буде й після нього, – голова ІНП Антон ДробовичУНІАН

Але чи можна таку тему як Голокост, як територія Бабиного Яру взагалі передавати в приватні руки та делегувати приватним особам, аби вирішувати долю такого місця?

Це найцікавіше питання в цій історії. З точки зору українського законодавства – так. З точки зору здорового глузду і якоїсь державницької позиції, все має бути значно складніше. Ми це питання обговорювали з ексміністром Бородянським і напрацювали концепт про те, що є особливі місця пам'яті, для яких має бути застосований особливий режим роботи та будівництва. Бабин Яр – одне з таких місць. Є ціла низка проблем, пов'язаних із місцями пам'яті, і ми ініціювали дискусію, поки що експертну, чи варто створити законодавство, яке буде це регулювати. Це пов'язано не лише з Бабиним Яром, а й з військовими похованнями, вшануванням надзвичайно важливих історичних місць.

Якщо коротко говорити про Бабин Яр, то, в ідеалі, будівництву меморіального простору мало би передувати створення юридичної особи, комітету, який би включав представників експертного середовища, громадськості та держави. Як, наприклад, передові музеї у США, де в наглядових радах є і держава, і приватні інвестори, і громадянське суспільство, які частками вкладаються у проєкти. Ніхто з них не має вирішального впливу, вони ухвалюють рішення колегіально.

Поки що законодавством це не передбачено. Зараз є державний проєкт – Заповідник Бабин Яр, який існує давно. Директор цього Заповідника Борис Глазунов вже багато зробив, і зараз на фінальній стадії перебуває будівництво музею в Бабиному Яру, що є великим поступом і прогресом. Цей музей реально з'явиться, бо там вже роблять дах, вікна… Він може бути готовим до наступної річниці, і я закликаю Уряд та депутатів максимально уважно до цього поставитися, бо це наше обличчя перед світом за рік. Музей зараз будується всупереч безумствам із перерозподілу бюджету, тому що це дуже важлива історія.

Але паралельно є приватний проєкт, і ми не бачимо конкретних дій. Насправді, останні конкретні дії – це архітектурний конкурс, який зараз заморожений. Це те, що робила ще наша команда. Утім, цей скандал – чудовий привід розпочати серйозну дискусію, привернути увагу до того, що є такі місця. Українське суспільство зараз обурене. Але замість того, щоби просто обурюватись, давайте ініціюємо формування норм і правил щодо меморіалізації місць пам’яті. Ситуація з Меморіалом Бабин Яр, яка зараз сталася, – це кейс світового рівня, який потім будуть вивчати у школах, університетах. Він стане хрестоматійним для всіх музейних інститутів світового рівня, якщо ми як держава і громадянське суспільство досягнемо конструктиву в цій ситуації.

ПРО В'ЯТРОВИЧА, ДБР ТА МОТИВАЦІЮ

Проти вашого попередника Володимира В’ятровича ДБР відкрило кримінальну справу через форум пам'яті жертв Голодомору. Правозахисник Євген Захаров каже, що це політично мотивована справа. Яка ймовірність, що проти вас може бути відкрито подібне провадження? І чи позначається ситуація В'ятрович-ДБР на вашій професійній мотивації?

Мені вже кілька разів погрожували відкриттям кримінальних справ різні активісти, різні групи товаришів, які мають свої бачення. Сфера національної пам'яті – це чутлива, емоційна і суб'єктивна сфера, бо це не історія, де є чисті факти. Національна пам'ять – це трохи інше, бо це офіційна пам'ять, і там менше емоцій, менше особистого, але разом з тим такі заяви й погрози звучать постійно.

Щодо конкретного кейсу з Володимиром В’ятровичем – це безперспективна справа, бо ми ж на запит ДБР теж надавали їм матеріали. Я подивився ці матеріали, адже щодо мого попередника порушують кримінальне провадження, і важливо розуміти, за що. Я маю юридичну освіту, і мені здається, що там не було порушення. Конкретно ця справа, на мою думку, безперспективна, бо В'ятрович не схожий на кримінальника, який намагався заробити, тим більше на такій темі як Голодомор. Утім, я не слідчий і не збираюся чинити на слідство жодного впливу.

Держслужбовці – це люди, які постійно перебувають під впливом та пильним оком громадськості, і я закликаю громаду до контролю влади. Коли якісь громадяни вимагають слідства, слідчі органи мають на це реагувати. Чи впливає це на мою мотивацію? Ну звісно. Йдеться про те, що колектив Інституту, фахівці, науковці, провели великий форум, присвячений важливій для суспільства темі. І замість обговорювати нюанси дослідження Голодомору, аспектів популяризації цієї теми серед науковців, ми говоримо про те, що було на столі, хто що їв і так далі. Гаразд, це треба перевірити і переконатися, що там було все добре та прозоро, якщо у людей є сумніви. Але дуже шкода, що ми говоримо про якусь червону рибу, замість того, щоб говорити про демографічні показники, міжнародне визнання, злочинність геноцидних практик.

Очевидно, що в подальшому я трохи більше подумаю, чи варто проводити подібні заходи, якщо може бути така відповідальність. Але якщо процедури дотримані й тендери закупівлі відбулися прозоро, я думаю, ДБР зробить свою роботу, і слідство покаже, що там все було гаразд.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди