"У свої останні дні будь тією, ким завжди хотіла бути". Заповіт Марії Берлінської

"У свої останні дні будь тією, ким завжди хотіла бути". Заповіт Марії Берлінської

"У свої останні дні будь тією, ким завжди хотіла бути". Заповіт Марії Берлінської

У серії художніх нарисів "Нотатки військових" захисники і захисниці з різних точок України, люди з військовим досвідом з передової і тилу розповідають про свої спостереження. Їхні історії — не завжди про битви, але вони допомагають краще зрозуміти війну.

Ділимося текстом Марії Берлінської, волонтерки, колишньої керівниці "Невидимого батальйону" та "Центру підтримки аеророзвідки". У своєму щемкому зверненні до жінки-воїна, до самої себе чи до посестри вона закликає прийняти невідворотнє й згадати найкращі моменти життя, щоб "в останні секунди ти була готовою". Оригінальний текст авторки наводимо без змін.

У свої останні дні будь тією, ким завжди хотіла бути.

Доброю собою, шляхетною собою, зваженою.

Мудрою в спокійній чесності.

У свої останні дні прийми те, що це останні дні.

Прийми, що друзі загинуть, і ти теж.

Цей страх, ця спрагла ілюзія криється в надії, що вдасться вижити.

Попрощайся з життям, не хапайся за ці надії. Скажи собі чесно, що це кінець.

Так, це дивно, бо ще 56 днів тому мала початися ще одна весна з тих 33-ох років, які ви запланували разом.

Підійди до дзеркала, подивися в очі. Хто ти?

Хто ця людина, якою ти була?

Багато знаєш за собою зла?

Можеш сказати собі, що це кінець, вибачитися за все лихе і відчути вдячність?

Зможеш піти спокійно, з легким серцем?

Не обманюй себе цією надією, просто готуйся щодня. Обійми найближчих, вдихни їхній рідний запах, запамятай, як добре відчувати в обіймах теплих, живих людей. Говори правду, не май жодного зла в собі.

Йди, розправивши плечі, усміхаючись в небо.

У тебе було божевільно красиве життя.

Вільне, сміливе, розхристане. Хмільне від любові, польотів, музики і вина.

Ти прожила за одне життя десятки бурхливо щасливих, авантюрно дотепних.

Навіщо інстинктивно лишатися ще? Щоб дотягнути до немічної старості, жити з почуттям вини, похоронивши тих, кого любиш, побачивши, як спалили все, що ти любила, твою країну?

Прощай і попроси пробачення. Відпусти. Просто подивись собі в очі, поговори з собою відверто і йди. Сродною працею наближуй волю для своїх людей, вкладай розум і серце в перемогу.

Помолися своєму милосердному Богу.

Щоб коли ти почуєш свист, удар чи постріл, у ці останні секунди ти була готовою.

Щоб тобі було легко і сонячно. Як у дитинстві.

Ілюстрація Ніки Назаренко.

Читайте попередні нотатки

Читайте нас у Facebook та Telegram

Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected] Ваші історії важливі для нас!

Категорії
ТеатрАрхітектураДизайнІншеРозкладКонцертиПрограмиПодкастиСПАДОК ТЕРЕЩЕНКІВARTИЛЕРІЯ