Kulshenka: "Коли закінчиться війна – я знайду, що сказати"

Kulshenka: "Коли закінчиться війна – я знайду, що сказати"

Співачка Ірина Кульшенко
Kulshenka. Ігор Ткач (Радіо Промінь)

Ірину Кульшенко знають, як учасницю українського інді-попгурту Panivalkova, що припинив існування на сьомому році кар’єри у 2019 році. Звідтоді Ірина займається сольним проєктом Kulshenka і вже встигла видати повноформатний альбом і низку синглів.

В ефірі "Вікенду Нової Музики" на Радіо "Промінь" співачка презентувала свою нову роботу "Пілігрим" і розповіла про те, як війна з Росією змінила її мрії та побут, що її заспокоює та чи має натхнення писати пісні під час війни.

"Я знову почала жити через два місяці після початку війни"

Весь період повномасштабного вторгнення ти залишалася вдома, в столиці. Як ти справлялася перші тижні?

По-різному. Бували ситуації, коли я сама себе не впізнавала. Було важко, ніхто не розумів, що відбувається і що буде далі. Але з часом я зрозуміла, що війна рано чи пізно закінчиться і мені треба займатися тим, чим я можу.

Я зараз вивчаю французьку мову, ходжу на вокал і допомагаю країні, чим можу. Скидаю кошти тільки перевіреним джерелам і тішуся, що я якось дотична до допомоги. Збирала своєму другу на каски. Нам із підписниками вдалося зібрати на 13 касок. Таке символічне число — але хоч щось я зробила.

Я якось почала жити. Хоч це і сталося приблизно через два місяці після початку повномасштабної війни.

Хто тобі допомагав і був поруч з тобою?

Зі мною були мама, сестра, мій хлопець і два коти. Потім мама і сестра поїхали. Коли ми жили усі разом, то, якщо чесно, було трохи складно. Усі "на головах" одне в одного. Коли були вибухи, повітряна тривога — ми ховалися вчотирьох у ванній. Зараз я думаю — як ми там усі поміщалися? До того ж ванна кімната — це не найбезпечніше місце. Чого ми взагалі туди ходили? На початку багато що бездумно відбувалося. Зараз уже розумієш потрошку ситуацію і живеш далі. А що робити?

У соцмережах ти розповідала, що твоя пісня "Пілігрим" довгий час лежала "в шухлядці", а тепер вийшла у світ. Коли ти її написала?

Я працюю фрілансером і зараз дуже щаслива, що закрили ринок для Росії та Білорусі. Мені надходять замовлення і я працюю, працюю, працюю. Я написала цю пісню, її мелодію на замовлення. Вона спочатку була іспанською мовою. Проте мені вона дуже сподобалася і я вирішила її залишити для себе. Дівчина-замовниця — Матильда — з Франції. Я запропонувала їй написати іншу пісню і вона погодилася. Згодом я переробила цю пісню українською мовою, але ще є її французька версія. Я не полишаю надії колись виступати у Франції, саме тому я зараз вивчаю французьку мову.

Хто допомогав тобі випускати пісню "Пілігрим" у світ?

Мені допомагав дуже талановитий саундпродюсер Сашко Дворецький, він працює у Badminton Music Studio. Саме з ним ми писали альбом Panivalkova "Донтворі". Саме він придумав тоді писати барабани на даху, щоб було стадіонне звучання. У нього завжди шалені ідеї, я до нього звернулася, тому що мені самій аранжування створювати важкувато. У мене є свій стиль, проте я не хочу, щоб усі пісні були однакові. Хочеться постійно чогось нового. І от Сашко допоміг мені створити цю пісню. Він зіграв майже на усіх інструментах, я грала тільки на клавішах.

"Я дуже хочу подорожувати, але як я можу поїхати?"

Твоя колега по гурту Panivalkova Даша Пугачова зараз за кордоном, проводить перфоманси на підтримку України. Чи не думала ти їхати за кордон з метою благодійності?

Я б хотіла, якби мене хтось запросив. У мене немає зараз енергії, щоб самостійно щось організовувати. А пропозиції поки не надходять. Напевно, я ще недостатньо популярна. Колись я організовувала тури для Panivalkova і свої концерти. Я горіла тим, щоб показати, що я є. А зараз у мене бажання просто робити музику, немає бажання бути на сцені попри все. Хоча, звичайно, люди, які кажуть, що роблять музику тільки для себе, — можливо, це так, але все одно ти хочеш, щоб була якась реакція. Коли кліп, над яким ти працювала, переглядає 300 людей, — це трохи б'є по самооцінці.

У своїй пісні ти співаєш про заспокійливу, рятівну силу моря.

Уперше мама повезла мене до моря, коли мені був рік. З того часу я жодного літа не була без моря. Коли ми відкрили для себе Єгипет, ми їздили й два рази на рік. Я дуже люблю море, воно мене надихає, сонце мене надихає. Я дуже люблю літні дні. Ти весь час кудись біжиш, а море допомагає зупинитися і заспокоює. І добре було б, якби у кожної людини було щось таке, що її заспокоює. Хоча зараз війна — море недоступне. Часто думаю про одеситів. У них море поруч, а купатися вони не можуть. Але я вірю, що скоро все буде добре.

Чи багато мрій тобі довелося поставити на паузу через війну?

Я дуже люблю подорожувати. Я дуже хочу зараз кудись поїхати, бо мені це потрібно. Я три місяці працювала на фрілансі. А з іншого боку — ну як я можу поїхати? І залишити хлопця й котів. Ми планували купити машину, щоб поїздити Україною. Хоч я і була в різних містах з концертами, але хотілося "по-домашньому": вогнище, намет, гітара. Усе ще буде. Зараз подорожі я відклала.

Сподіваюся з новою піснею піти на "Євробачення"

Ти фрілансерка, тобто ти пишеш пісні не тільки для свого сольного проєкту?

Так, я пишу пісні, медитації записую, роблю переклади пісень. Учора, наприклад, мені прийшло замовлення написати французькою вірш про персонажа для відеовистави. За годинку зробила, начебто впоралася. Класно, що Росії немає і Білорусі на цьому ринку. Я сподіваюся, що ніколи більше й не буде.

Ти помітила різницю в тематиці твоїх замовлень?

Світ все відчуває. На одному з сайтів для фрілансерів була функція "Підтримати українця" і люди скидали мені гроші, хоча я не робила жоден проєкт. Є в мене один замовник Флоріан, він француз, він кожен день пише мені: "Як ти?". Це дуже приємно, що люди нас не забувають. Німецька група Die Höchste Eisenbahn, з якими Panivalkova колись були в турі містами України, в Берліні грали великий концерт на 50 тисяч глядачів і розповідали про Panivalkova, про Україну. Нас підтримують!

Kulshenka: "Коли закінчиться війна – я знайду, що сказати"
Ігор Ткач (Радіо Промінь)

Чи було в тебе таке, що ти продала пісню, а згодом про це жалкувала?

Ні, для себе я пишу окремо. Я пишу з душею, але у попмузиці інші теми підіймаються. Я колись писала і для російського ринку, російською писала, як і багато хто інший. Але тепер, звичайно, такого робити більше не буду. Ми з Panivalkova взагалі не хотіли в Росію ніколи. Не знаю, чому, але з дитинства я ненавиджу Росію. Не розумію, чому, в мене досить дивне відчуття було, яке я не можу пояснити. І взагалі в Росії була тільки один раз в житті.

Колись мама возила мене в Житомирську область до бабусі, там усі спілкуються українською мовою. А коли ми поверталися додому в Дніпро — там або суржик, або російська. І я не могла зрозуміти в дитинстві: ми в Україні, але чомусь там одна мова, а тут — інша. Коли дорослішаєш — розумієш. Але раніше я цього не розуміла.

За час повномасштабної війни ти щось написала для свого сольного проєкту Kulshenka?

Ні, я планувала випускати альбом, і зараз потроху просто випускаю пісні, які мали увійти в той альбом. Нічого не пишеться. У мене є одна нова пісня, але там ще немає слів. Коли все закінчиться — я знайду, що сказати. Поки не хочу. Поки я все це проживаю. Я сподівалася йти на національний відбір пісенного конкурсу "Євробачення" з цією піснею, тому сподіваюся, її реліз станеться восени, згідно з правилами конкурсу.

Редакторки текстової версії: Світлана Берестовська, Міла Кравчук.

Більше про українську музику читайте тут

Читайте нас у Facebook: головні новини культури України та світу

Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу

Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected] Ваші історії важливі для нас!

Категорії
ТеатрАрхітектураДизайнІншеРозкладКонцертиПрограмиПодкастиСПАДОК ТЕРЕЩЕНКІВARTИЛЕРІЯРадіо ПроміньРадіо Культура