Переселенка з Лисичанська Юлія Бервено до повномасштабного вторгнення працювала на Лисичанському пивзаводі. Евакуювалась у Хмельницький — знайшла житло, а потім й роботу. Яку нову професію опанувала та за чим найбільш сумує – розповіла Суспільному.
До повномасштабного вторгнення Юлія працювала на Лисичанському пивзаводі менеджером в системі харчової безпеки.
Вона згадує: “О п'ятій годині ранку мені зателефонувала моя дуже хороша знайома. Вона мені каже: Юля, війна почалась по всій країні. Ми ж пережили вже 14-ий рік. Ми ж три місяці були в окупації. Я знаю, що це таке. Як вибухають Гради. Як танки стріляють. Я все це, я знаю. І я почала збирати валізу”.
На евакуаційному потязі Юлія приїхала до Хмельницького. Тут вона знайшла житло. І зайнялася пошуком роботи. Тепер, каже жінка, працює продавчинею.
“ Я ніколи не працювала продавцем. Я працювала, перша освіта у мене медична. Я працювала в кардіологічному відділенні міста Лисичанська дуже багато років. Останні чотири роки я працювала на Лисичанському пивзаводі менеджером в системі харчової безпеки. Сподіваюся, що колись повернусь до своєї спеціальності. Буду працювати, як і раніше, менеджером”.
Чоловік Юлії з першого березня – на захисті України. Жінка каже, з рук не відпускає телефон. Боїться, що пропустить дзвінок від нього. А вдома залишився його орден.
“Я забула забрати орден свого чоловіка. Я його забула. Він залишився вдома. От забрала дуже багато там його нагород, там все. А от останній я забула забрати. І от навіть заради цього я б навіть би, от поїду, коли буде можливість, я поїду в Лисичанськ, щоб його забрати”, – ділиться Юлія.
Вона додала, – якщо від її будинку залишаться руїни, все одно поїде додому. Побачити все на власні очі.
Відео
Читайте також
Психологиня з Лисичанська надає допомогу переселенцям у Хмельницькому
Медсестра з Лисичанська, що підірвалася на снаряді, поїде на протезування у Німеччину
"Їхали два дні та дві ночі". Історія евакуації вихованців Луганського обласного будинку дитини
