Медсестра з Лисичанська Оксана Баландіна, що у рідному місті підірвалася на снаряді, втратила ноги та чотири пальці руки, готується до поїздки в Німеччину на реабілітацію та протезування. У лікарні вона одружилася з коханим чоловіком та планує й надалі працювати в медицині.
Лікарняне ліжко та тумба з ліками — понад місяць так живе 23-річна Оксана. Дівчина в Лисичанську працювала медсестрою в дитячій неврології, виховувала доньку й сина. Усе змінилось, коли 27 березня з коханим поверталась додому.
"Побачила, стирчить із землі снаряд. Так навскоси від нас, далеченько. І я хотіла показати свою знахідку чоловікові. В півоберти повертаюся до чоловіка. Пам’ятаю, що я його покликала, він якраз на мене дивиться, і я підірвалася — у нього на очах. Дуже шуміло у вухах і я не розуміла, мені казалось що мої ноги начебто в ямі знаходяться", — розповідає Суспільному Оксана.
Вона згадує, спершу не зрозуміла, що сталось, але була при тямі. Швидка не могла під’їхати до неї, чекали рятувальників.
"Якраз підбіг мій отчим і вони разом з чоловіком мене виносили до швидкої. Дівчинка-фельдшер була молода, в неї почали трястись руки. Я її допомагала, показувала, куди мені поставити венозний доступ. Мені здавалось, що я зараз втрачу свідомість. Я попросила в неї кисень. Але вона мені відповіла, що в нас його немає. Я в лікарні побачила свою маму, закричала - мамочка, і вже тоді втратила свідомість", — ділиться дівчина.
Оксану евакуювали до Дніпра, потім до Львова. Віктор завжди був поруч та доглядав за нею. Пара разом вже 6 років. Офіційно ж побралися у львівській лікарні.
"Навіть не надія, план в нас є, що ми їдемо в Німеччину, лікуємось там. Приїжджаємо на ніжках. Якщо все добре в нашому місті - їдемо додому. Вінчаємось", — каже Віктор.
Дівчині довелось заново вчитися сидіти, попереду довга реабілітація. Та усі складнощі, каже, допомагає подолати підтримка рідних.
"Ми з ними кожного дня зідзвонюємось вони питають - мамочко ти як, як в тебе справи? Дочка розказувала свому старшому братику, що у мами все одно будуть ніжки вона буде ходити, вона буде з нами гуляти. Треба вчитися і налаштовувати себе на те, що життя не завершується. Треба все одно жити. Особливо, коли в тебе є, заради чого жити", —підсумовує Оксана.
В майбутньому Оксана планує не полишати медицину та перевчитися на реабілітолога.
Читайте також
- 5 травня 2022 року, 5 мешканців Луганщини загинули від обстрілів російських військових. Сім артилерійських обстрілів військові РФ спрямували на Сєвєродонецьк, ще сім — на Попаснянську та Гірську громади, чотири на Лисичанськ.
- Дослідники з Японії опублікували мапу руйнувань цивільної інфраструктури у Попасній Луганьскої області.
