Дев’ять військовополонених, яких мобілізували у так званій "ДНР" воювати проти України, розповіли на брифінгу про мобілізацію, підготовку, відправку, про те, яку їм видали зброю і що вони робили на війні.
Нічого не казали, погано годували і дали іржаву зброю
Всі хлопці — студенти донецьких "вишів", декому — менше 20 років. Вони запевняють, що нібито й гадки не мали, що їх відправлять воювати в Україну. Кажуть: погодились на мобілізацію зі страху — за чутками, за ухиляння від призову їм загрожувало 7 років ув’язнення.
"Нам казали, що до Росії повезуть на навчання, бо у нас полігонів нема, вчитись нема де. Ніхто не казав, куди нас везуть, на скільки. І ось тільки по приїзду до села Веселе, Харківська область, Україна, ми розуміємо, де ми знаходимось. Ми були дещо шоковані. Не було зв’язку. Тільки часом був, аби зв’язатися з батьками", — каже 19-річний Владислав Васильченко, який навчається в "Донецькому національному технічному університеті".
За словами військовополонених, медкомісії вони не проходили. Так само не було вишколу. За словами Васильченка, навчання звелось до того, що в дорозі, у потязі, їм видали зброю і показали, як її розбирати і збирати.
"Більшість рушниць були іржаві. В одного хлопця іржава пружина розпалася в руках. Ось таке озброєння видали".
Інші військовополонені кажуть: з озброєння видали автомат, до нього — 4 магазини та штик-ніж, а ще каски з "радянськими знаменами" — настільки старі, що одна розкололась, випавши в рук.
За словами декількох, їм видавали обмежене харчування. Наприклад, один "сухпайок" часом треба було ділити на 8 чи 12 людей.
"Жодних умов для нас не було. Тому ми шукали, де добути води, питали в мирних жителів, вони нам підказали, де є колодязь. Їжа була двічі на день, каші або супи без м‘яса… Хліб нам привезли 11 березня, і до 20-го цей хліб нам роздавали. Він вже був черствий, його було неможливо їсти", — розповів 19-річний першокурсник Юрій Сікач.
Що робили мобілізовані студенти з "ДНР" на війні?
Цей підрозділ, кажуть полонені, вважав себе резервістами. Безпосередньо ними командували люди з Донбасу, а вище командування було з РФ.
Юрій Сікач розповідає, що їхній підрозділ привезли до селища Веселе на Харківщині. Завдання було робити опорні пункти для блокпостів на виїзді з села. "Ми їх викопали, слідом нам сказали перевіряти КамАЗи, які їдуть, і передавати інформацію. Якщо раптом буде наступ, ми мали давати сигнальні ракети", — каже він.
21-річний першокурсник Данило Дідіков розповідає: єдиним завданням було вартувати на блокпостах. "Ніхто з нас ніколи не стріляв з автомату, ніхто нікого не вбивав. Не спричиняв якихось дій, та мародерських також. Ми просто знаходились на виритих нами блокпостах і просто вартували. 25 березня ми вийшли на чергування, почалась атака і нас взяли в полон", — каже військовополонений.
За словами хлопців, вони були у селах Веселе та Вільхівка. Коли почався наступ української армії, сховались у підвалі.
"Чули, як відбувається наступ українських військових, стрільбу, крики. Ми боялися щось робити. І чекали, коли українські солдати спустяться. Ми почали кричати, що здаємось, кинули зброю і здались", — розповів один з полонених.
На питання журналістів, ким вони себе вважають — українцями чи росянами, всі відповідають, що мають лише українські документи і вважають себе українцями. Кажуть: в полоні з ними поводяться добре, надають медичну допомогу. Що буде далі — полонені "ДНРівці" не розуміють, називають Путіна агресором, закликають припинити війну і звернулись до інших юнаків з невизнаних республік, аби ті уникали мобілізації і не йшли на війну.
Читайте також
Наслідки "руського миру" — як рятувальники розгрібають завали складу у Броварах
"Звернення до всіх киян: довіряйте ЗСУ" — як працює тероборона в Києві. Фоторепортаж
"Якщо ти чуєш гул літака, значить, впаде дві чи три бомби," — історія сім’ї із Маріуполя
Що робити цивільним під час обстрілів — поради Міноборони, СБУ, ДСНС
