"Куди їхали, не знали. Головне з-під обстрілів". Жительки Луганщини, які нині у Кропивницькому

"Куди їхали, не знали. Головне з-під обстрілів". Жительки Луганщини, які нині у Кропивницькому

"Куди їхали, не знали. Головне з-під обстрілів". Жительки Луганщини, які нині у Кропивницькому
. Суспільне Кропивницький

Куди їхали, не знали. Головне було вибратись з-під обстрілів, врятувати доньку та кішку Соню – згадує жителька Луганської області, яка нині мешкає в Кропивницькому. Її поселили в гуртожитку. Таких як вона там 36.

Ольга (прізвище просить не назвати) приїхала з 18-річною донькою і дворічною кішкою: "Кішечка Соня стресувала, вона побачила, що ми почали збиратися, дуже боїться вибухів і не відходила від нас, дивилась в очі, тому довелося взяти із собою, так і подорожуємо.

"Куди їхали, не знали. Головне з-під обстрілів". Жительки Луганщини, які нині у Кропивницькому
Кішка Соня приїхала з Луганщини. Суспільне Кропивницький

Дорога була важкою, їхали автомобілем. Були обстріли, сильні, це не передати, я не можу цього передати, було дуже тяжко. Там немає стратегічних об’єктів, там лінія розмежування, за нами самоназвана ЛНР, не було нічого, просто блокпости і військові, які загинули. Їхали туди, куди і люди, доїхали до Дніпра, там познайомились з такими ж, як і ми і потрапили сюди.

Дуже гарно, нас добре зустріли, всі умови, тепло. Головне – дах над головою, а так є і душ, і кухня. Все добре, велике спасибі співробітникам і усьому Кропивницькому".

Ольга планувала бути в Кропивницькому день-два. Нині не знають, коли зможуть повернутись додому.

У гуртожитку 80 кімнат, кожна розрахована на чотирьох людей. 60 кімнат зачинені, каже завідувачка Віра Співак, у них речі студентів, які поїхали додому. "Можуть повернутися у будь-який час, у свої кімнати і жити там. Зараз живуть 20 студентів, на даний час їх немає, бо працюють. Ще декілька студентів приїхали, бо вдома не можуть перебувати, бо якась така обстановка, як ви знаєте".

"Куди їхали, не знали. Головне з-під обстрілів". Жительки Луганщини, які нині у Кропивницькому
У гуртожитку є сховище – це підвал, тут є теплопостачання, запас води, ліжка і столи. Суспільне Кропивницький

До вторгнення на кухні гуртожитку готували для студентів. Тепер щодня – для військових. "Я вдома сидіти не можу, – говорить Ніна Коваленко. – Навіщо воно мені потрібно – прислухатися до сирени, ми тут собі гуртом, нам весело, працюємо, все робимо. Трохи втомлюємось, бо без вихідних, але все можна пережити, аби був мир на землі".

Офіційно працюють на кухні працюють три людини – каже завідувачка виробництва Катерина Журида. "Кухарка, я і кухонний працівник, а це дівчата допомагають, волонтери. У перш дні ми готували перші страви, але оскільки хлопцям нема коли їх їсти, то в основному, готуємо лише другі. У нас є м’ясні, рибні, печінкові, ковбасні, ми урізноманітнюємо кожного дня, складаємо меню щодня. Картопля кожного дня. Якщо сьогодні тушкована, значить, учора була пюре, післязавтра міняємо на каші".

Читайте також

Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері , Телеграм, Інстаграм та Ютуб

На початок