Щоденники війни. "Ми відрізані від цивілізації". Як живе Славутич в оточенні

Щоденники війни. "Ми відрізані від цивілізації". Як живе Славутич в оточенні

Щоденники війни. "Ми відрізані від цивілізації". Як живе Славутич в оточенні
Фото: Facebook / Подслушано Славутич

У Славутичі, де живуть працівники Чорнобильської АЕС, не чутно вибухів на вулицях. Однак від початку війни тут не було поставок продуктів та медикаментів. Та вже четвертий день немає світла. Місто опинилось в оточені через бойові дії у Чернігівській та Київській областях. Місцевий мешканець Олег розповів Суспільному як живуть люди атомного міста у ізоляції.

Вибухи ми чуємо, але вони ближче до Чернігова, тому особливо люди не реагують, хоча розуміють, що там ідуть бої. Бувають у нас сирени, люди ходять у підвали. 24-го числа, коли почалася війна, в принципі десь опівдні нас уже обійшли з півдня і півночі, тому ми, грубо кажучи, в кільці (дороги на Вишгород та Чернігів заблоковані — ред). І тоді ж припинилося постачання продовольства.

Єдине що — місто возить з ближніх сіл, картоплю і молоко. У нас тут є ферма і працівникі перші 3-4 дні, та і зараз, здається, в основному безкоштовно дають молоко. Ну, той, хто може, той перераховує їм гроші, звісно. А так ми відрізані від цивілізації. У перші дні розкупили все, що було. Поки було електропостачання, зробили своїми руками мельницю, купували пшеницю, пекли хліб. На все місто. Всім, зрозуміло, не вистачало, але хоча б комусь. А зараз електропостачання вже третій день немає, то все набагато гірше.

Читайте також: Щоденник війни. Евакуація з Гостомеля

Проте, нас хоча б не бомблять. Просто у людей потихеньку все закінчується. Я думаю, що наше місто протягне ще якийсь час. Зараз усі в дворах розпалюють мангали, їжу варять. Порозбирали цеглу, поставили в дворах — двір став такий великий-великий мангальник, де купа-купа маленьких мангальчиків. Народ там каші, супи варить. Не так усе погано. Поки вода є, опалення, газ. Ми не в найгіршій ситуації, якщо чесно. Звісно, напрягає, що в оточенні.

Покидати місто не можна. Один чоловік їхав позавчора в Чернігів на гемодіаліз, і їх з жінкою розстріляли під Михайло-Коцюбинським. Тому тут кажуть, щоб нікуди не їздили, бо орки не випускають. Єдине — можна поруч, до 5-10 км від міста, у якісь села. Тому що трохи далі — скрізь вони.

Поки була електрика, у нас був і інтернет, і телебачення. Якщо її відновлять, телебачення ми теж відновимо. Однак з інтернетом буде проблема, бо під Черніговом, схоже, розбомбили наш кабель і інтернет не ловить. Лише мобільний. Але тут 20 тисяч людей і зрозуміло, що мобільного нікому не вистачає. І зі зв'язком є моменти — десь нам можна подзвонити, а є, що з обіду все лягає. Але більш-менш зв'язок налагодився — оператори прибрали 4G, залишили лише 2G. Тому зі зв'язком краще. Проте ті ж месенджери, Фейсбук, у мене, наприклад, взагалі не працюють. Я навіть не можу надіслати повідомлення через Вайбер. А в основному влада з нами спілкувалася через цей мессенджер. Залишилося сарафанне радіо.

Читайте також: Щоденник війни. "Вирішили вмирати по дорозі на волю, а не в погребах"

Вода в нас поки є. Ми тут усі понабирали. І практично в перший ж день все пальне в баки позаправляли. Народ ж не знав, що і як далі буде. Ну і якісь запаси містом були зроблені на власні потреби. Але я, чесно кажучи, не знаю на скільки їх вистачить.

Усе, що стосується дітей, то взагалі проблемно. У нас тут пологовий організований, і зараз там взагалі важко. Бо, уявіть, якісь там операції у пологовому чи ще щось, а електрики немає. І з сіл до нас їдуть, бо в нас же лікарня є. Але ж з ліками теж велика проблема. Ще коли був інтернет, люди питали один в одного, у кого що залишилося з ліків. У пологовий були зібрані пакети ліків. Оголошувалося: збираємо на тероборону, на пологовий. І люди носили. З ліками, мабуть, найбільша проблема, бо ж ми — місто дистанційників. Багато тих, хто з 1986-87 років з ЧАЕС. Вони далеко не здорові. У деяких ліки — як у дітей, так і у літніх, на рівні того, що якщо без них, то все.

Але ж звісно, ми очікуємо нашої перемоги. Нам це треба.

Читайте також

Щоденник війни. Ірпінь

"Люди просили на стільчику посидіти": куди евакуюватись та де шукати житло переселенцям

Що робити цивільним під час обстрілів — поради Міноборони, СБУ, ДСНС

Укриття в Україні: де шукати. Інтерактивні карти та пункти надання допомоги

Категорії
РозслідуванняПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди