"Великий і Маленька Коті". Три любовні листи композитора Бориса Лятошинського

"Великий і Маленька Коті". Три любовні листи композитора Бориса Лятошинського

"Великий і Маленька Коті". Три любовні листи композитора Бориса Лятошинського

Історія цієї пари – основоположника українського симфонізму, аристократа духу і турботливого педагога хуліганів-шістдесятників Бориса Лятошинського та його дружини і музи зі складним характером, вокалістки Маргарити Царевич – ідеальна до неправдоподібності.

Спеціально до дня Святого Валентина вперше оприлюднюємоВ оригіналі ці три листи написані російською, ми публікуємо їх у перекладі (синтаксис збережений). три листи Лятошинського, що стало можливим завдяки сприянню спадкоємиці класика Тетяни Гомон та зусиллям Лятошинський-клубу.

Історія кохання Бориса Лятошинського і Маргарити Царевич

Усі зовнішні складові мали би спонукати до непорозуміння і чвар: яскраві протилежності, обоє надзвичайно талановиті, які великий шмат життя прожили в епоху репресій, могли би зрештою якщо не розбігтися, то співіснувати в режимі відчуженого партнерства. Тим не менш, цей шлюб, що тривав 51 рік – аж до смерті композитора, до самого кінця був сповнений не лише дружнього взаєморозуміння, а й непідробної ніжності. Отож, ідеальні стосунки трапляються, і трапляються навіть у творчих парах.

"Три любовні листи". Історія кохання композитора Бориса Лятошинського до своєї коханої
Композитор Борис Лятошинський.

Борис і Маргарита познайомилися найімовірніше наприкінці 1913 – на початку 1914 року. Їм обом було по 18. Вона на той момент вже навчалася у тільки-но відкритій Київській консерваторії, він приїхав з Житомира підкоряти Київ: був студентом юридичного факультету Київського університету та брав приватні уроки музики у Рейнгольда Глієра. Маргарита була старшою за Бориса на півроку і, на відміну від нього, вже офіційно вважалася студенткою музичного вишу. Понад те — її батьки найняли Лятошинського як репетитора з гармонії.

Кохання, схоже, запалило серця обох вже за кілька місяців занять. Принаймні перші спроби Лятошинського письмово освідчитися своїй учениці датуються травнем 1914 року. Борис написав Маргариті три листи-освідчення, мучився страшенно і жодного з них так і не надіслав. Втім, вже невдовзі почалося їхнє ніжне листування – отож, зізнання відбулося в якийсь інший спосіб.

Вона його називала “Великий Котя”, він її – “Маленький Котя”. У Ворзелі, де був маєток Царевичів, у них існувало секретне місце біля “чарівної лавочки” у “зачарованому лісі”. На тому місці вони одне для одного закопували маленькі записочки. Борис писав довго, емоційно та неохайно. Маргарита – не менш сердечно, але лаконічно і структуровано. А ще пакувала кожну записочку у мініатюрний саморобний конвертик.

"Три любовні листи". Історія кохання композитора Бориса Лятошинського до своєї коханої
Марина Царевич.

Обвінчалися вони у квітні 1917 року, а цивільний шлюб взяли аж у 1963 році. Борис помер у 1968-му, Маргарита пережила його на 14 років. Дітей, на жаль, не мали: Маргарита втратила дитину на пізньому терміні наприкінці 1920-х, і це було великою трагедією для обох.

Через кілька років до них з Ташкента відправили мешкати маленьку племінницю Маргарити – Ію Царевич. Попри те, що батьки її були живі, виховувалася вона все ж Лятошинськими. Ія Царевич зберегла листування Бориса і Маргарити, у тому числі й листи-освідчення.

Тендітність, нерішучість, романтичний надлишок переживань та ніжна пристрасть, яка відкривається у цій епістолярній спадщині, суттєво змінює уявлення про класика, образ якого завжди сприймався як стриманий та самозанурений.

Перший лист Бориса Лятошинського

  • Дуже і дуже вибачаюся за брудний лист
  • 19 травня 1914 р
Прощай, спокій. Ну, хіба це погано. Ні, право, — це навіть свого роду щастя, щоправда – щастя дещо болюче. Право, важко писати в такому спокійному тоні, як я почав. Потрібно було мовчати, але це було неможливо.

Що за дивна фантазія, скажете ви: писати листа, маючи можливість поговорити особисто. Зараз зрозумієте, чому я користуюся листом. Говорити було би дуже важко, хоча проте в листі часом великих мудрощів вимагається сказати все досить ясно і просто.

Так ось у чому справа. Ви безумовно дивуєтесь, чому це я іноді надзвичайно дивно поводжуся, чого спочатку знайомства за мною не помічали. За розгадкою вам недалеко ходити. Дуже просто: я, сам того не чекаючи, покохав вас. Маргарито Олександрівно, я дуже прошу вас не вважати себе ображеною цими словами і не думати, що це велике нещастя, причиною якого є ви.

Як бачите, я говорю вам це просто і спокійно (наскільки можливо). Ви запитаєте, навіщо ж я вам все це говорю? Сам не знаю, навіщо. Перш за все тому, що я не відчуваю необхідності не говорити про те, про що хочеться зараз сказати. Краще говорити сміливо. Нарешті пишу я і для того, щоб пояснити вам свою дивну поведінку. Мені дуже неприємно було б, якби ви все це пояснювали якимись моїми примхами.

Я знаю, Маргарито Олександрівно, що ви, ставлячись до мене добре, не кохаєте мене. Іншого я не очікував. Що я таке являю собою особливого? Право, кажу це не для гучної фрази, а зовсім просто і щиро.

А все ж таки, право, — тяжко. Можливо, не слід було б віддавати цього листа.

"Три любовні листи". Історія кохання композитора Бориса Лятошинського до своєї коханої

Як би завдяки йому я не поставив вас і себе у фальшиві стосунки. Щоб цього не було, намагайтеся по можливості забути про його існування, і я зі свого боку зроблю все можливе.

Вже дрімається. Пізно. Згадується перший час нашого знайомства. А заняття гармонією? Який добрий час! Так добре та спокійно. Все це вже пройшло. Тепер уже все пішло інакше. Прощай, спокій. Ну, хіба це погано. Ні, право, — це навіть свого роду щастя, щоправда – щастя дещо болюче. Право, важко писати в такому спокійному тоні, як я почав. Потрібно було мовчати, але це було неможливо.

Сьогодні я знову якихось дурниць наговорив. Було дуже тяжко. Але я твердо впевнений, що ви, Маргарито Олександрівно, не сміятиметеся над цим листом, інакше це будете не ви, тобто виявитеся не такою, якою я вас уявляю собі. Але, звичайно, я не помилився. Я ж обіцяю тепер вам зовсім змінитись (звичайно, лише у зовнішній поведінці) і не робити вам таких дурних неприємностей, подолати самого себе. Але, якщо мені не вдасться цього досягти, то невже мені доведеться уникати зустрічей з вами? Це буде дуже боляче. Але це треба буде зробити: з якого дива я доставлятиму вам одні прикрості, саме вам, кого я найбільше хотів би позбавити їх.

Що мені ще писати. Знову запитую, чи потрібно дати вам завтра цей лист і як це зробити, якщо так. Ну будь, що буде, – віддам.

Надворі світло. Свічка гасне.

Може, завтра при світлі дня весь цей лист здасться мені непотрібним. Що робити?

"Три любовні листи". Історія кохання композитора Бориса Лятошинського до своєї коханої
Маргарита Царевич.

Як краще: віддати чи ні? Право, якби в мене був справді талант, я б погодився, здається, все життя зазнавати всіляких бід, але де він, чому я його не відчуваю біля себе в цій кімнаті? Чому до мене не прийде якийсь злий дух? Право я, здається, продав би душу чортові.

Ну. Щось написав, а що точно, не пам'ятаю. Все одно віддам.

Маргарита Олександрівна, я не прошу у вас відповіді, адже я розумію, як важко відповідати на подібні листи, і знаю вашу відповідь. Хіба я можу чекати іншого?

Але як було б добре, якби ви відповіли мені, та ні — навіщо мені змушувати вас вигадувати, як би делікатніше відповісти мені. Ось що я прошу у вас. Якщо я у своїх припущеннях правий, то нехай все буде по-старому, забудьте цей лист.

Доведеться все ж таки завтра їхати об 11. Як сумно!

А все ж таки я кохаю вас, Маргарито Олександрівно.

Важко доведеться мені боротися із цим. Прощайте.

БорисЯксаЛятош

Як ясно, вже день. "День ли царит"...

Другий лист Бориса Лятошинського

  • Знову нічний лист
  • 16 червня 1914 р
Нехай мій останній романс буде прощальним. Адже я справді покинутий і забутий вами. Не почую його ніколи. Здається, треба сказати це жахливе слово: кінець.

Ось уже вдруге я пишу вам листа, Маргарито Олександрівно, але цього разу він уже безумовно дійде за призначенням.

Пишу ж я вам, а не кажу, тому що говорити про це було б надто важко, а мовчати довше неможливо, та й навіщо? Адже що судилося, те і буде.

Все, що я хочу сказати вам, вкладається в небагатьох словах: я покохав вас, Маргарито Олександрівно, так покохав, що тільки й думки у мене, що про вас. Так покохав, що, не замислюючись, відмовився б від усього свого таланту, і якби це було можливо і потрібно вам. Я так кохаю вас! Я зазнаю таке почуття, ніби я знайшов вас. Так, це так. Адже я шукав вас, саме вас, я це відчуваю вже тому, що ви, самі того не знаючи, маєте на мене величезний вплив, тільки ви можете вдихнути в мене енергію працювати.

Свічка тухне, здається, доведеться писати в абсолютній темряві.

Але годі.

Тепер ви самі бачите, що я маю піти. Адже ви не любите мене, Маргарито Олександрівно. Це так? Як це жахливо тяжко. А піти треба, адже я відчуваю, що з кожним днем все більше люблю вас.

"Три любовні листи". Історія кохання композитора Бориса Лятошинського до своєї коханої

Але як нестерпно тяжко буде мені не бачити вас, не чути вашого голосу. Як тяжко.

Але невже я можу помилитися? Ні, не може бути інакше, адже це було б надто велике світле щастя.

Нехай буде так.

Нехай мій останній романс буде прощальним. Адже я справді покинутий і забутий вами. Не почую його ніколи. Здається, треба сказати це жахливе слово: кінець. Як жахливо боляче. Як я тепер тягтиму ці довгі дні. Прощавайте, Маргарито Олександрівно.

"Догорели огни, облетели цветы". Догоріла моя свічка, облетіла отримана від вас троянда. Свічка згасла, темно.

Вдень перечитав написане вночі: багато може бути в ньому дивного, але нехай так і буде. Виправляти не треба.

Ось я кажу, що мені треба піти, а тим часом стільки хороших хвилин я провів у вашому товаристві! Можливо, краще було б не говорити всього цього? Адже після сказаного не можна вже залишатися, тому що скільки б ще їх було би можливо?

Створюється фальшиве становище: ви не знатимете, як тримати себе зі мною. Тепер, напевно, ви вважаєте за краще, якщо я зникну. Але як це буде тяжко! Потрібно кінчати. У мене є до вас прохання. Останній мій лист нікому не показуйте. Він існує лише для вас та для мене. Ніхто і ніколи його не матиме. Але що ж. Час йти. Не буду краще думати я, що прощаюся з вами, можливо, назавжди. Прощавайте.

БорисЯкса

Третій лист Бориса Лятошинського

  • 27 червня 1914 р.
Прощайте, можливо, назавжди.

Нарешті ви дізнаєтеся, в чому справа, хоча, ймовірно, ви і так вже давно все зрозуміли.

Я покохав вас, Маргарито Олександрівно, так покохав!

Але ж ви? Ви ж не кохаєте мене? Хіба я помиляюся, бо інакше це було б таке неймовірне світле щастя! Не знаю, навіщо я говорю вам все це. Можливо, не треба.

"Три любовні листи". Історія кохання композитора Бориса Лятошинського до своєї коханої

Але краще що буде, те й буде! Якщо я правий у своїх припущеннях, то ви, Маргарито Олександрівно, не повертайтеся. Я зрозумію все і піду.

Якщо ж я помиляюся (невже це можливо?) то поверніться назад. Я не прошу у вас жодного слова, хіба в них справа? Я зрозумію і так.

Якщо навіть ви не прийдете, я ще раз хочу повторити, що люблю вас.

Прощайте, можливо, назавжди.

БорисЯкса

Що відомо

Борис Лятошинський народився 22 грудня 1894 року (3 січня 1895) в Житомирі. У 1918 році закінчив юридичний факультет Київського університету святого Володимира, в 1919 році – Київську консерваторію в класі композиції Р. М. Глієра. З 1920 року був викладачем Київської консерваторії, у 1935 році став професором (в 1935-1938 і 1941-1944 роках – професор МГК імені П. І. Чайковського). У 1944-1949 роках був завідувачем кафедри теорії музики КГК імені П. І. Чайковського.

Лятошинський був головою Асоціації сучасної музики, яка діяла в 1926-1929 роках, членом оргбюро Спілки композиторів України (1932-1939), оргкомітету СК СРСР (1939-1948). У 1939-1941 роках був головою, потім – членом правління СК УРСР. При цьому він піддавався критиці влади під час радянської кампанії по боротьбі з формалізмом.

Лятошинський помер 15 квітня 1968 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві.

До творчої спадщини Лятошинського входять: опери "Золотий обруч", "Щорс" та "Український квінтет", п’ять симфоній, три симфонічні поеми, п’ять струнних квартетів, романси, кантати, музика до драматичних спектаклів, кінофільмів, а також хоровий цикл "З минулого".

Читайте також

Читайте нас у Facebook: головні новини культури України та світу

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІншеПрограмиРозклад