Композитор Євген Станкович: "Весь український народ зараз – збройні сили"

Композитор Євген Станкович: "Весь український народ зараз – збройні сили"

Композитор Євген Станкович: "Весь український народ зараз – збройні сили"
Фото: УНІАН

19 вересня виповнюється 80 років сучасному класику української музики, лауреату Шевченківської премії, Героєві України Євгену Станковичу. Його Третя камерна симфонія увійшла в десятку найкращих творів світу організації ЮНЕСКО за 1985 рік. Композитор відомий популяризацією українського фольклору. Думки композитора про мистецтво під час війни та героїчний спротив українців – читайте в інтерв’ю Катрі Гончарук.

Про війну та евакуацію

Це велика біда і трагедія нашого народу. Але країна зараз у такій ситуації, що у нас іншого вибору немає, як перемогти. І це не просто високе слово, а дійсно необхідність.

Після 24 лютого я нікуди не виїжджав з України, трохи їздив на свою малу батьківщину у Сваляву на Закарпатті, був у Бучі, звідки вивозив своїх рідних. Яку там біду наробили окупанти, я то все бачив. І повернувся знов у Київ.

Найближчим часом поїду до Львова, бо там у Листопаді готується прем’єра мого твору "Страшна помста" по Гоголю, тож на репетиціях я мушу бути.

Чи можна повернути з московського полону "вкрадених" українських композиторів

Українська музика у світі

Музика у всі часи, особливо в такі драматичні, трагічні, завжди грала важливу роль. Зараз дуже багато моїх колег закордоном (і пісенники, і композитори) показують українську музику, і нині за такий короткий термін світ пізнав більше музики сучасних українських композиторів, як за усі попередні десятиліття. Це свідчить про те, що музика і культура грають дуже велику роль.

Говорив один (як би це його назвати культурно), що нема такої країни. А виявляється, вона не тільки є, вона – одна з найбагатших у світі! Це українська культура, це традиції народні, що мають тисячолітню історію. Культурна спадщина – це те, чого не мала і вже ніколи не буде мати Росія. А Україна – одна з найдавніших цивілізацій і про це говорить фольклор, яким я довгий час займався.

Композитор Євген Станкович: "Весь український народ зараз – збройні сили"
Євген Станкович та Мирослав Скорик. Фото: УНІАН

Зараз Україна зробила вагомий крок для того, щоб світ познайомився з нашою культурою і саме з сучасною українською професійною музикою. І як мені відомо, і те, що я бачу, то це велика підтримка України за кордоном. Повсюдно з успіхом відбуваються концерти, що стали не тільки концертами, а чимось значно більшим.

Як митець переосмислює тему війни

Не тільки я, а й багато моїх тему колег написали багато творів за цей час. Я зараз працюю над великим твором для хору, оркестру з робочою назвою "Псалми війни" на вірші Шевченка, Ліни Костенко для Академічної хорової капели "Думка" і Національного оркестру України. А лібрето і саму ідею створив Василь Вовкун – директор Львівської національної опери. Ця робота триває практично з початку повномасштабної війни.

Після Майдану 2014 року я теж писав на тему війни. Так що є у мене такі твори і, сподіваюсь, будуть.

Музична кон'юнктура сьогодні

Ті композитори, що я знаю, вони щиро відгукуються на воєнні події. Саме слово "кон'юнктура", якщо перевести, це пристосування до тих подій, які відбуваються. Частково може бути і так.

Наприклад, четверо моїх внуків жили у Бучі і лише чудо їх врятувало, бо ще би пів дня — і все. Це від людини залежить, від того, хто що бачив. Лятошинський написав Третю симфонію з вражень від Другої світової і зараз композитори будуть писати на тему війни. Це стресова ситуація в житті багатьох, а людина творча – кожна зі своїм баченням та світосприйняттям. Я не думаю, що у нас буде багато кон’юнктури.

"Я з тобою": спогади про видатного українського композитора Мирослава Скорика
Композитор Євген Станкович: "Весь український народ зараз – збройні сили"
Фото: УНІАН

Про ЗСУ

Збройні сили виконують свою роботу на найвищому рівні. Без них не було б нашої розмови зараз. Знаєте, я багато в своєму житті бачив і майже весь світ об’їздив, і те, з чого починали ЗСУ і те, що зараз є, — за пів року зробити такий ріст... І це не тільки військові, а й люди.

Весь український народ зараз – збройні сили. Ми одне ціле, і кожен воїн своїм життям ризикує. Коли я читаю інформацію про тих, хто загинув, – це освічені люди, викладачі, професори, завідувачі кафедр, лабораторій, і вони пішли воювати, хто мав підготовку, хто не мав. Я, наприклад, три роки відслужив в рядових військах і якось знав, як стріляти.

А є такі, які взагалі ніколи не бачили зброї, і йдуть, і воюють, та ще й як воюють. А схилити голову за загиблими й подяка – це замало буде. Я думаю, що історія і час все поставлять на свої місця і вони отримають ту вдячність, на яку вони заслуговують.

Читайте нас у Facebook або Telegram

Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected] Ваші історії важливі для нас!

Категорії
ТеатрАрхітектураДизайнІншеРозкладКонцертиПрограмиПодкастиСПАДОК ТЕРЕЩЕНКІВARTИЛЕРІЯРадіо ПроміньРадіо Культура