Ексклюзивний репортаж Суспільне Спорт з трамплінів у Ворохті.
Збірна України уперше з 2010 року буде представлена на Олімпіаді у стрибках з трампліна. Одразу три українці відібралися на Ігри у цьому виді спорту — і це повторення найкращого результату України у стрибках з трампліна (стільки ж у 1998 тат 2010 роках).
Найкращий результат українських стрибунів на Олімпіадах було встановлено у тому ж таки 1998 році: Володимир Гливка пройшов до фіналу та фінішував 29-м у стрибках з великого трампліна.
У 2022 році його результат намагатимуться перевершити Віталій Калініченко, Євген Марусяк та Антон Корчук. Усі вони — вихованці школи стрибків у Ворохті.
А у цьому сезоні змагалися на рівні Кубка світу та найпрестижнішого турнірі зі стрибків, "Турне чотирьох трампліна". У двох німецьких та двох австрійських містах найкращі світові стрибуни з трампліна вирішують, хто стане володарем золотого орла — головного трофея змагання. Однак у сезоні 2021/22 українці жодного разу не пройшли кваліфікацію.
Ще перед початком сезону Суспільне Спорт відправилося до єдиного комплексу трамплінів в Україні, де можуть тренуватися професійні лижники.
"Як у Польщі" — оцінює нове покриття на 30-метровому трампліні один з учнів Ворохтянської спортивної школи. — "У Кременці набагато гірше". У школі займається близько сотні учнів переважно з Ворохти чи навколишніх присілків.
Селище Ворохта — одне з найвідоміших карпатських місць відпочинку. Поруч курорт Буковель, гора Говерла, гуцульська столиця Верховина. В самому селищі — кілька старих австрійських залізничних віадуків, які перетинають Прут, вкриті смереками гори та кілька трамплінів, куди на кілька хвилин заїжджають туристи: роблять фото та їдуть далі. Найсміливіші за 20 гривень сідають на скрипучу "канатку" та піднімаються на гору розгону. Ворохта — один із головних центрів підготовки зимових видів спорту.
Трампліни тут збудували ще "за Польщі", як кажуть місцеві. Північна малосонячна сторона гори, на якій вони лежать, дозволяє тримати сніг довше. Навколо синіють смереки та настирливо гудуть бензопили. За Радянського Союзу збудували три великі трампліни, два з яких стоять і досі. "Ми, як літаки, йдемо на взліт під кутом 45*. Потім "накриваємося" і летимо прямо, також як літак. А приземлення ставить тебе саме. Ти відкриваєшся, як літак, і сідаєш" — розповідає Василь Хомин. Він тут починав займатися стрибками, виступав на радянській спартакіаді: "Батько стрибав з трампліна, дід стрибав, дядько стрибав. Коли я стрибав, то приходили вболівати за мене". Його син Олексій продовжив сімейну справу — також став стрибуном. Зараз пан Василь разом із сином тренує кілька дитячих груп. Все менше дітей приходить до спортшколи — батьки бояться відпускати на трампліни. Кажуть, коли самі стрибали з трампліна, то було страшно — гачки вилазили з покриття, "а ви хочете, щоб я свою дитину туди відправляв?".
Згідно з нормами Міжнародної федерації лижного спорту існує кілька типів трамплінів. Найбільший — так званий "ski flying hill", трішки коротший — "large hill", потім "normal hill". Ці трампліни відрізняються довжиною він "стола відштовхування", звідки лижники та лижниці починають стрибок, до точки приземлення — K-point. "Ski flying hill" — понад 185 метрів, "large hill" — 110–184 метри, "normal hill" — 85–110 Коротші трампліни на найпрестижніших змаганнях не використовують. В олімпійській програмі використовують великий та нормальний трампліни.
Найбільший трамплін у Ворохті, відповідно і в Україні, — normal на 90 метрів. Поруч стоїть ще менший — на 70. Є кілька трамплінів, де займаються учні спортшколи. Відтак повноцінно готуватися до етапів Кубка світу чи Олімпійських ігор у Ворохті не можна. 30 років трампліни стояли без ремонту: дощ, сніг, перепади температури руйнували конструкції. Василь Хомин згадує, як на вишках розгону хтось вкрав трубки для охолодження колії.
Протягом двох останніх років трампліни почали реконструювати. Старі фінські штучні "щітки", які дозволяють тренуватися без снігу, вже були небезпечними для стрибунів. Їх замінили на більш нові. "Закупили "беушні” щітки в поляків. На один бік вони трішки вигоріли, на інший — як нові. Крім цього, змінили профілі гори приземлення. В нас були глибинні трампліни, а тепер їх витягнули за проектом трампліну в Румунії" — Василь разом з колегами-тренерами також допомагають робітникам: розвантажують фури з новим польським покриттям, очищають зону приземлення від камінців, які можуть пошкодити лижі чи травмувати стрибунів.
На 30-метровому трампліні вже замінили "щітки". Відтак вервички 12-річних стрибунів тягнуться до старту спуску. Після відмашки тренера один за одним виконують стрибки. За заняття — разів 7-8. Щоб було легше підніматися до старту, поклали кілька залізних сходів. Пан Василь запряг коня, разом з іншими тренерами повантажили на підводу іржаві конструкції та поклали біля спуску.
Триповерховий будинок стоїть поруч із трамплінами. Більша його частина — приватний пансіонат, а кілька кімнат на першому поверсі — приміщення ДЮСШ. Тепло лише в одній, тому це і роздягалка, і тренерська кімната. На стінах висять старі вимпели, ряди кубків на підвіконні та складені на купу різних розмірів лижні костюми.
Піднімаємося з паном Василем до вишок розгону. Їх поки не ремонтують. Надіються на програму "Велике будівництво", хоча більше покладають на вищі сили: "Як Бог дасть". "Для великого трампліну треба багато капіталовкладень. Бетон почав руйнуватися, дири поробилися. За вимогами FIS там має бути роздягалка, тепло має бути, спортсмени мають відпочивати перед стрибком". Конструкція трампліну К-70 залізна, тому на вигляд більш безпечна. Звідти відкривається краєвид на гори, розкидані по них хати, Прут та залізницю, колія якої в’ється вздовж річки.
"Я би побажав, аби трампліни мали яскравіший вигляд. Бо вони зараз, як післявоєнна Україна. Розбиті, понищені, понівечені. Все має бути в яскравих фарбах".
