Майстриня народного мистецтва, вчителька образотворчого мистецтва Черкаської школи № 18 Лідія Солодар збирає різдвяні зірки та світлини, на яких вони зображені. Як мисткиня переймає досвід українських майстрів, власноруч виготовляє колядницькі зірки та навчає цього мистецтва дітей — розповіла Суспільному.
Також мисткиня готує книгу про "звізди" і технологію їхнього виготовлення.
Почалося захоплення Лідії Солодар у 2010 році, коли вона відвідала Національний центр народної культури "Музей Івана Гончара", що в Києві. Там майстер зі Львова Богдан Новак проводив навчання з виготовлення різдвяних "звізд". Тоді вона і захопилася цими зимовими атрибутами.
Лідія згадала: "У "Музеї Івана Гончара" ми поспілкувалися з майстром, який виготовляє «звізди», навчаючись від діда-прадіда. Родом із Надсяння. Це етнічні українські землі. А зараз мешкає в Дублянах, що біля Львова. Від нього дізналася про таку традицію. Він показав, як робити «звізди». Деякі елементи з собою привезла. А за кілька років поїхала в експедицію на Львівщину. З ним разом робила «звізди»".
Під час експедиції Лідія фіксувала кожен етап виготовлення зірок, а згодом розробила майстер-клас.
Книга готова на 90 %. Є замальовки. Лідія зібрала матеріал. Залишилося його систематизувати та знайти видавця.
"Сподіваюся, найближчим часом побачить світ книжка про «звізди». У ній буде історія різдвяних «звізд», поширення їх по Україні, технологія виготовлення та замальовки «звізд» із різних регіонів з різними конструкціями. Книга про те, чи це лише Західної України традиція, чи були і в центральній «звізди». Тобто така робота, яку я не бачила в інших дослідників. Сподіваюся, що багато чого нового українці дізнаються, коли книга побачить світ".
За словами Лідії, різдвяна зірка пов’язана з історією про народженням Ісуса Христа.
"Різдвяна зірка – це символ тої «звізди», яка запалала над Віфлеємом в мить, коли народився Христос. І саме завдяки цій найяскравішій зірці знайшли дитятко три царі, які поклонилися Христу першими. Це було знамення, що народився Спаситель для світу. Тому із «звіздою» ходять ввечері, починаючи із 6 січня, коли запалюються перші зірки на небі. Із такими чарівними, магічними «звіздами», що сяють різним кольорами і зі свічками всередині ходять українці".
За її словами, така традиція зародилася на початку 18 століття, коли в Україні було національне піднесення. Першими із «звіздами» ходиди студенти Києво-Могилянської академії. Далі з міст традиція поширилася на села.
Читайте також: "Колядуватимуть" у філармонії: черкаська капела бандуристів готує новий виступ
Лідія Солодар додала: "Дехто з дослідників припускає, що ще за язичницьких часів ходили із «звіздою», адже – це символ Сонця, що народжується. Коляда, яка народила Сонце. Коли носили зірку, то знаменували, що Сонце народилося".
Майстриня розповіла, що зірки виготовляли не тільки на Львівщині, а й на Черкащині, Сумщині, Харківщині. Та навіть на Кубані, тобто скрізь, де проживали українці.
"Навіть на Кубані, де етнічні українські землі, з 19 століття точно ходили колядували", – зазначила художниця.
За словами мисткині, традиційно різдвяні зірки робили з дерева, з різною кількістю променів. На Черкащині з ними ходили колядувати і дівчата, і хлопці.
"Звізди виготовляли з дерева. Із сита. Навколо встромляти палички, так формували промені. Промені могли бути з двох, трьох, чотирьох паличок. Потім обклеювали папером. Папір просмолювали, щоби він був тоншим і щоб свічка, яка всередині запалювалася осявала світлом всю зірку. Адже ходили колядувати ввечері 7 січня", – розповіла Лідія Солодар.
За словами майстрині, кількість променів у зірок була різною, починаючи від чотирьох.
"Найбільше, що я бачила, це 29 променів. Із Надсяння ця «звізда», про яку згадував Богдан Новак. Після Другої світової війни, коли ці землі відійшли до Польщі, мешканців, ціле село, виселили на Львівщину. Їх перевозили у товарних вагонах. Люди шукали своєї долі в чужих краях, але перевезли свої традиції, свою «звізду» і виготовили її на 29 ріжків. Так підіймали дух людей після переселення", – розповіла Лідія. І додала: п’ять променів мали радянські зірки.
"Після того, як не вдалося викорінити традиції колядування із «звіздою» (хоч масово це утискали, могли навіть карати за те, що ходили колядувати), то вигадали такий хід. Це зірка, яка означає не народження Христа, а червону зірку комунізму. Тому колядували інколи із п’ятикутною «звіздою». Хтось так робив, щоб уникнути покарання. Потім на сцені ставили наприкінці існування радянського союзу. Є навіть такі світлини в мене. Колядки також були перероблені, не християнські".
Художниця зауважила, що вона разом з учнями, які відвідують її гурток, та з власними сином Дарчиком і донею Соломійкою виготовляла різдвяні зірки з картону.
Лідія колекціонує зірки та світлини з різних регіонів України, на яких зображені зірки та звіздарі. Вона має п’ять звізд. Чотири з них відтворені майстрами власноруч за традиційними зразками. Найдавніша "звізда" в її колекції датована 1960 роком.
"Найдавніша «звізда», яка в мене є в колекції, із 60 років. Ми були в Буковелі. Там познайомилися з вуйком. Розговорилися про «звіздою», адже в різдвяний час гостювали. Він розказав, що десь там на горищі лежить унього. Якщо ще миші не поїли. Ми купили в нього ту «звізду». Вона як зразок івано-франківської «звізди». Не бачила я таких. Не дуже поширена форма така. Я її замалювала. І зараз її також виготовляють майстри, які відтворюють тардиційні «звізди»", – розповіла черкаська майстриня.
Оригінальних світлин у Лідії до двох десятків. Але про всі вона має інформацію: хто їхній автор і з якого вони регіону. Деякі фото вона надала Суспільному. Серед них є давня світлина, на якій зображені черкаські колядники біля музею "Кобзаря".
"Це черкаська інтелігенція в останні роки існування радянської влади збиралася, колядувала, масово ходила. Земля Тараса Шевченка долучалася до відродження українського звіздарства ще з радянських часів", – пояснила мисткиня.
Лідія Солодар має намір передавати українську традицію колядування своїм дітям. Її захоплення українськими звичаями підтримує чоловік, черкаський письменник, дослідник Олександр Солодар.
