Майже півтора мільйона тонн озимої пшениці, ячменю та гороху станом на 6 серпня зібрали черкаські аграрії, змолотивши 40 відсотків усіх площ ранніх зернових та зернобобових культур. Про це Суспільному розповів начальник обласної військової адміністрації Ігор Табурець.
Аграрії, з якими поспілкувалося Суспільне, зокрема Петро Євич, Микола Макаренко та Дмитро Соломаха, розповіли: врожайність нині — посередня, а ціна на зерно нижча, ніж улітку 2022-го, коли розпочалася повномасштабна війна. Тож доводиться продавати його за собівартістю або звозити у сховища, допоки не відновиться експорт.
Чи у всіх фермерів є така можливість, та який вихід з ситуації пропонує держава — спецрепортаж.
Додамо, що експорт українського зерна через «Порти Великої Одеси» — головний морський транспортний вузол України — зупинився 22 липня. Як розповів Суспільному заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук, причини — масовані російські удари по інфраструктурі та цивільних суднах у Чорному морі. Наразі продукцію вивозять лише частково через дунайські порти та сухопутні маршрути, однак їхніх потужностей недостатньо.
На полі одного з агропідприємств Черкащини тюкують солому озимої пшениці. Тракторис Олександр Жиденко за кермом трактора:
«Збирається соломка, пресується, затюковується. І за день тюків 200-300 виходить, дивлячись, яка маса».
І хоч «за бортом» його трактора не менше 40 градусів, додав, що робота йому до душі. Адже, коли на цій землі з'являються тюки, це означає, що збір однієї з культур нарешті завершили.
«Буває, як сильно жарко, то стає трошки гірше, сидиш, мокрієш. Ну а так шторки закрив та і прохладніше».
Пшениця цьогоріч вродила посередньо — 3,3 тонни з гектра. За словами заступника директора господарства Миколи Макаренка, зіграли роль, зимові мінус 30, весняні заморозки, і посушливе літо.
«Хотілося б щоб більше, але є як є. По класності — майже перший клас. Твердий другий. Це тоже показник».
Але якісь зерна нині, додав, відходить на другий план. Збувати збіжжя через те, що експорт на паузі, нині не те, що невигідно, а й навіть збитково:
«Зараз чотири тисячі, трішки більше, хто трішки менше дає. Навіть є ціни і 3800, 4200. Ну це взагалі ціна взагалі неприйнятна. Попередні ціни найменша була по 8, 10».
На увазі пан Микола має ціну за тонну зерна у тисячах гривень. Тож поки врожай вирішили зберігати. Де і як саме — не розповідає з міркувань безпеки.
«Продавать не будемо, будемо шукать ринок збуту такий, щоб покрити свої витрати».
Або ж — годуватимуть зерном корів. Адже, передовсім господарство займається тваринництвом. І така інвестиція у своє ж підприємство у рази краща, аніж віддавати зерно задарма. Таким вихід із ситуації бачить і черкаський аграрій Дмитро Соломаха. Адже, як розповів Суспільному, господарство, яке він очолює, теж спеціалізується на тваринництві. І третину усіх посівів щороку засаджують кормовими культурами, розповів аграрій:
«Якщо у 22-му році була рекордна врожайність і дуже низькі ціни, то в 26 році у нас низька врожайність і низькі ціни. І тому не питайте, чому заплакані очі. Частину зерна пропустимо через корів і вийдемо в гроші через молоко. Тому тут буде благо, тут буде якийсь додатковий навіть прибуток. Для тих у кого нема тваринництва, — мої співчуття»
А ще, додав, «пережити» «експортну кризу» з меншими втратами зможуть ті, хто займається вирощуванням нетрадиційних культур. Як-от льон. Ним цьогоріч у господарстві, яке він очолює, вперше експериментально засіяли понад 38 гектарів.
«В умовах тієї кризи, яка є зараз, — із заблокованими портами, його кількість менша. ніж пшениці й кукурудзи. Його можна вивезти в біг-бегах автомобілями в Європу і це скажімо так — краща ліквідність, ніж більш масових зернових».
Саме такими, як розповів Суспільному начальник обласної військової адміністрації Ігор Табурець, на Черкащині є озима пшениця. Її збір нині завершили на 94% площ. А ще — ярий та озимий ячмінь, а також горох. Збір цих культур повністю завершений.
«Ми орієнтуємося на врожай минулого року — це десь буде там 3,8 може і більше мільйонів тонн зернових. У нас сьогодні елеваторна база, база сушилок складає приблизно 3,7 мільйона тонн. Тобто практично майже забезпечено, але ще є якийсь проміжок куди можна доробляти і рухатися».
Одне з таких зерносховищ є у господарстві, яким керує Петро Євич. Нині там зберігають озиму пшеницю.
«Пристойний вид пшениці, вона буде реалізована, але звичайно, деякі пшениці, краще нехай будуть у коморі, чим будуть стояти в порту під таким ризиком, який є на сьогодні», — розповів агроном Сергій Гриневич.
З його слів, зерно вирощують, як посівний матеріал. У таких умовах зберігати його можуть до року:
«Є критий тік, є відкритий тік, скрізь насіння ложиться насипом і кожні два — три тижні береться щуп, відбираються проби, перевіряється вологість. З тих культур, які ми можем зберігати — це горох, пшениця, соя, ячмінь, ріпак, кукурудза, соняшник. У нас немає таких кількостей і складів, щоб його зберігати».
Тож їх збувають на внутрішньому ринку, пояснив Петро Євич:
«У нас були валютні контракти, доставляли зерно, мали непогано. І ріпак так доставляли, але зараз на сьогодні це неможливо зробити. І водії не можуть їхати, тому що дуже великі ризики обстрілів. Єдина точка, якою можна реалізовувати нашу продукцію — це звичайно чорноморські порти, які можуть і закупити і все робити чітко».
Нині ситуація у портах критична. Із 22 липня вивіз зерна зупинився остаточно, пояснив заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук:
«Без морських коридорів Великої Одеси ми не можемо повною мірою реалізувати те збіжжя, яке сьогодні активно збирається по всій території України. Так, ідуть невеликі партії, які відвантажуються через Дунай. Частково йде попутними маршрутами залізниці, але це зовсім не ті обсяги, на які ми мали розраховувати в цей період».
А це, в свою чергу, призводить не лише до фінансових втрат аграріїв, а й ставить під загрозу вчасне «погашення» кредитів, сплату податків та закупівлю дизпалива. Тож нині, додав Денис Марчук, розраховують на підтримку держави. Зокрема — кредитами.
«Затратна частина, умовно, на посів тисячу гектарів землі складає тисячу доларів, якщо ми говоримо, там, умовно, про пшеницю. Сьогодні тонна пшениці коштує, мабуть, пʼять тисяч гривень. На 20 тисяч гривень ти, фактично, несеш збитки. Тому кредити — це механізм, який дасть можливості покрити ці збитки і бути підготовленим до наступного сезону».
Згідно з інформацією, оприлюдненою на сайті Міністерства аграрної політики та продовольства України, нині спеціалісти відомства опрацьовують механізм продовження дії пільгового кредитування за програмою «Доступні кредити 5-7-9%», використання державних гарантій та пом'якшення умов кредитування для аграріїв під посівну кампанію 2027 року. Денис Марчук додав:
«Ми очікуємо більш детальніше розлогу, пропозицію, як це буде відбуватися, які будуть закладатися відсотки, які будуть працювати банки, що від цього відмагається від товаровиробників».
Утім, незалежно від обсягу державної підтримки, сільгоспвиробники здаватися не збираються. Сіяли і будуть сіяти, сказав Микола Макаренко:
«Хто має землю, як важко людям не є, і не було, і не буде — будуть сіяти і далі. Це наш, як-то кажуть менталітет український».
Тож зараз, додав, готують техніку до збору соняшника та кукурудзи.
