Одним із відомих прокрастинаторів був Леонардо да Вінчі. Він малював Мону Лізу 16 років. Це відбувалося не тому, що картина була складним проєктом для художника. Просто коли приходив час малювати, Леонардо робив нотатки у робочих зошитах. Результатом зволікання стали ескізи гелікоптера, мушкета, водолазного костюма, анатомічні замальовки та вірші. Проте не всі люди вміють настільки продуктивно прокрастинувати, як це вдавалося відомому винахіднику і художнику доби Ренесансу.
Чому людина прокрастинує, про що може свідчити хронічна прокрастинація та як боротися з відкладанням справ до останнього моменту, – пояснює Суспільне.
Перша письмова згадка про прокрастинацію була зроблена давньогрецьким поетом Гесіодом близько 700 року до н.е. Назву прокрастинації як явища дав Арістотель. Для цього він використав слово akrasia – слабкість волі. Прокрастинація згадується також у Біблії. Апостол Павло у Першому Посланні до Коринтян називає її "гріхом розуму", закликаючи чоловіків і жінок не прокрастинувати й не позбавляти одне одного тілесних утіх.
У сучасному розумінні прокрастинація – це не лише відкладання на завтра того, що можна зробити сьогодні, а й виконання менш важливих завдань як спосіб відкладання важливіших справ. Слово походить від латинського "pro" – вперед та "crastinatus" – до наступного дня.
"Танець" раціо та емоцій
До процесу прокрастинації залучені дві частини головного мозку – лімбічна система і перифронтальна кора. Лімбічну систему ще називають мозком палеоссавців. Це одна з найстаріших та найбільш домінантних частин мозку. Вона відповідає за миттєве задоволення, його пошук, а також відіграє важливу роль у реакціях на виживання. Її процеси відбуваються автоматично, часом підсвідомо.
Колись лімбічна система відповідала за те, що ми тікали від небезпеки, наприклад, від дикої тварини.Тепер роль дикої тварини виконують дедлайни
Перифронтальна кора – це ділянка мозку, відповідальна за планування, прийняття рішень, а також вираження особистості. Ми активуємо перифронтальну кору тоді, коли будуємо плани на майбутнє, перемикаємося між двома завданнями або припиняємо переглядати стрічку новин і намагаємося взятися за роботу. З еволюційної точки зору це більш нова, відповідно, слабша ділянка головного мозку.
Доктор Тім Пічил, автор книги "Прокрастинація, здоров’я і благополуччя" (Procrastination, Health, and Well-being) стверджує, що під час прокрастинації людина переживає "танець між лімбічною системою та перифронтальною корою", тобто між раціональним та емоційним "Я". Лімбічна система може "вирішити", що завдання є неприємним і емоційно мотивувати людину уникати його.
"Колись вона [лімбічна система] відповідала за те, що ми тікали від небезпеки, наприклад, від дикої тварини. Тепер роль дикої тварини виконують дедлайни, – говорить американська психологиня Паола Бейлі у коментарі виданню Bustle. – Ваше тіло розпізнає завдання, якого ви уникаєте, як загрозу, це створює занепокоєння, і ваша природна реакція – та сама боротьба або втеча, якою вона була б у природі: піти від загрози. Проблема в тому, що дедлайн – це тигр, який з’їсть вас тоді, коли ви від нього тікатимете".
Мозок "прокрастинатора" повільніше обробляє інформацію про речі, які можуть принести задоволення пізніше
Медитація у боротьбі з прокрастинацією
Усі люди прокрастинують, але є "хронічні прокрастинатори", які мають змінену структуру головного мозку. Вони часто не вкладаються в дедлайни та схильні відкладати справи на останню хвилину. Дослідження, опубліковане в журналі Psychological Science, доводить, що "хронічні прокрастинатори" мають більший об’єм мигдалини – частини лімбічної системи мозку, яка відповідає за імпульсивність. Інше дослідження, опубліковане у Brain and Cognition, свідчить, що люди із високим рівнем прокрастинації "більш імпульсивні" і їхній мозок повільніше обробляє інформацію про справи, які можуть принести відкладене задоволення, порівняно з тими, хто менше прокрастинує.
Професор Оттавського університету доктор Тім Пічил у коментарі для BBC назвав усвідомлену медитацію головним інструментом боротьби з прокрастинацією. "Усвідомлена медитація сприяє зменшенню мигдалини, розширенню перифронтальної кори і послабленню зв’язку між цими ділянками мозку", – зазначив Пічил. Тобто медитація допомагає змінити мозок настільки, що людина "бере під контроль" лімбічну систему, набуваючи здатності менше прокрастинувати.
Читайте також: Справа не лише у мозку: як медитації впливають на здоров’я
Прокрастинація і пандемія
Спеціалісти клініки Мейо стверджують, що пандемія коронавірусу призвела до кризи психічного здоров’я – підвищення рівня стресу, тривоги і депресивних настроїв серед населення. "Коли люди бояться, напружені чи депресивні, вони скоріше відкладатимуть завдання на потім або зволікатимуть із його виконанням", – йдеться у повідомленні на сайті клініки.
Для того, щоб побороти прокрастинацію, науковці Мейо радять складати списки завдань на день, розбиваючи великі справи на дрібніші, і вказувати час, який знадобиться для виконання кожного пункту зі списку.
Робота в парі з другом чи партнером також може допомогти, особливо під час віддаленої роботи. Інша людина у потрібний момент мотивуватиме виконувати пункти зі списку завдань, або підтримає у моменти зневіри.
Ще одна річ, яка може допомогти у боротьбі з прокрастинацією, – чітке розділення роботи і відпочинку: окреме місце в квартирі, яке призначене лише для роботи, комп’ютер, "вільний від відеоігор і/або соціальних мереж", чіткий час, призначений лише для роботи. Це допоможе легше почати працювати та уникнути спокуси відкласти "ще на годинку".
Прокрастинація тісно пов’язана із психологічним станом
Коли потрібна допомога
Науковці із університету Шефілда показали, що прокрастинація тісно пов’язана із настроєм. Коли люди перебувають у стані стресу або перевантаженості, вони часто звертаються до прокрастинації як до способу уникнення негативних емоцій. Якщо людина перебуває у стані емоційної напруги більше двох тижнів, спеціалісти GoodTherapy радять звернутися до психолога. Він допоможе знайти і усунути джерело негативних емоцій, а також виявити проблеми із психічним здоров’ям, які сприяють зволіканням.
Сама по собі прокрастинація не є психологічним розладом, однак хронічна прокрастинація може бути симптомом одного із зазначених психічних захворювань:
Синдром дефіциту уважності і гіперактивності. Пацієнти мають труднощі із керуванням часом та організацією, частіше за інших зволікають із виконанням робочих обов’язків. Особливо гостро ця проблема постає у людей, які страждають від біполярного розладу.
Депресія. Низька самооцінка – один із поширених наслідків депресії. Дослідження Американської асоціації психологів свідчить, що люди, які сумніваються у власній здатності впоратися із завданням, відкладають на потім або взагалі уникають його виконання.
Тривожність. Оглядове дослідження професора Пенсильванського університету Джона Д. Келлі свідчить, що схильні до тривожності люди постійно переживають щодо "промахів" і намагаються відтягувати виконання справ, аби уникнути невдачі у короткостроковій перспективі.
Якщо прокрастинація є симптомом психічного розладу, спеціалісти клініки Мейо радять звернутися до психіатра, який допоможе підібрати лікування для усунення основного захворювання. Це у підсумку може допомогти зменшити появи прокрастинації.
Читайте також
Гірлянди та ностальгія. Що про ранню підготовку до зимових свят кажуть психологи
Пробирають дрижаки. Чому восени й навесні ми по-різному відчуваємо температуру
П'ять досліджень про користь спорту
У чому небезпека мультизадачності та як позбутися звички робити кілька справ одночасно
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!
