"Кожен раз Майдан має інший образ". Спогади Прохаська про революції 1991, 2004 та 2014 років

"Кожен раз Майдан має інший образ". Спогади Прохаська про революції 1991, 2004 та 2014 років

"Кожен раз Майдан має інший образ". Спогади Прохаська про революції 1991, 2004 та 2014 років

Письменник Тарас Прохасько в ефірі Радіо Культура згадує, як був одиницею у натовпі під час Помаранчевої революції, чому мав відчуття пастки під час Революції гідності та як Революція на граніті перетворилася на найважливіший дискусійний майданчик. Спогади записані у межах спецпроєкту "Бути гідним".

У 2004 я не відчував себе таким, який підтримує молодь чи ще якимось авторитетом, тому що був "німий". Ніде не виступав як якийсь письменник, літератор, який підтримує щось чи проповідує якісь… Я ніколи не мав голосу, не брав участі у промовах.

Я був одиницею, яка робила власне цю тьму, цю чисельність. Я дуже спокійно, можна навіть сказати, часом дивувався, що це таке, коли були ходження натовпу, величезної кількості людей за певним маршрутом по вулицях. Мені було цікаво дивитися, як на різних балконах, на різних вулицях реагують на це.

А вже в 2014 році з’явилася ця крапля. Я почував себе краплею потоку, клітиною організму, але яка особливого, виняткового значення не має. Я тоді розумів, що це – інша зовсім демонстрація, інша боротьба, і вона полягає у прояві чисельності і єдності. І там найважливіше було показати, де ти, з якого боку.

У 2014 році я був найбільше заангажований у домашнє життя, я був відповідальний за здоров’я і за щоденний побут рідних. Я не говорю про заробляння грошей, я про догляд і опіку. І прикро, що мій досвід попередньої боротьби, протистояння зовсім не був застосований цього разу, тому що ті періоди, які були, вони якраз не стосувалися боїв і участі у цьому. Такий був вибір.

Я розумів, що разом з тим не можу все кинути, цих хворих, і поїхати битися чи воювати, коли там є вже багато кого. І тут така була не втома, а якесь відчуття в певному сенсі пастки, коли чин раптом чи бажання чину стримується страшенно примітивними, майже медбратівськими мотиваціями.

Думаю, те, що ми називаємо Майданами, воно ще не уникненне для нашої історії, тому що наша коротка історія потребує наздоганяння, і в тому числі інтенсивністю, бо ми пропустили дуже багато часу – кілька століть пропустили. І тепер не дивно, що величезні хвилі стаються доволі часто. Але розумію, що тепер у пам’яті найголовніший образ Майдану – застрелені люди, барикади, дим, ракети вогневі, пляшки із запальною сумішшю і довкола бандити, вбивці.

Але я впевнений, що те, що ми називаємо Майданом, воно щоразу має інший образ, інший вияв. І той попередній Майдан, наприклад, це просто карнавал був, але він був і він був надзвичайно важливий. Цей був різний, в тому числі і бійня така страшна. І цей образ у нас тепер, коли ми говоримо: "Нічого, буде ще один Майдан". Я впевнений, що він буде зовсім іншим. Але ця традиція збиратися і щось відстоювати має шанс тривати.

Щодо Революції на граніті, то я був після армії, виглядав дуже непогано – атлетично на тлі радянських студентів. Був великий, зграбний. Найголовніше –військовий досвід і досвід вуличних протестів, які були ще до того у Львові. Ті мітинги розганяли, коли був постійний контакт з силовиками. Він показав, що боксери, борці у вуличному протистоянні з спецпідготовленою поліцією не мають переваги. Тому що тактика стримування сутички є зовсім іншою. Там ніякі особливі боксерські чи каратистські прийоми не допомагають. Там найважливіше – групова взаємодія. Я був не серед тих, хто голодує, а був у чорній службі, ходив з чорними пов’язками. Це охорона забезпечення життя табору. І це в нашому лексиконі дійсно називалося "табір". І був керівник цієї служби безпеки чи охорони. І були десятки, були відповідно десятники. Я був у десятці, яку сформували біологи, геологи Львівського університету. Час від часу виникали якісь потреби щось занести в табір чи винести. Але найголовніше – це була охорона, оточення, щільний ланцюг довкола табору. Якщо сказати військовими поняттями, то фільтрація всього, що поступало і виходило, фільтрація всіх, хто підходив та виходив.

Також у найперші дні була ще якась така демонстрація, залоги, бо першої ночі дуже багато міліції було довколо. Постійно стояли машини з омонівцями, міліцейські патрулі, міліцейські старшини були, і, відповідно, було постійне відчуття очікування штурму, а також оце візуальне протистояння з тими, хто був за межею табору. Крім того, ми приймали, особливо ранками, а також цілими днями якісь чаї, якісь трав'яні настої, які просто приносили люди, і я не думаю, що це можна було пити тим, хто голодував, але кажуть, що був лікар, який щось там бадавБа́дати 1. мед. оглядати, обстежувати 2. вивчати, досліджувати , хоча знову ж таки, як можна збадити в таких умовах? Але цей саме акт контакту із зовнішнім світом проходив через нас.

Потім з’ясувалося, що найголовніша річ – це є стримування величезного натовпу киян та гостей столиці, які оточували з усіх боків шнурковий бар’єр і хотіли говорити. Так сталося, що служба безпеки перетворилася на службу пропаганди та ідеології. Говорили годинами про історію України, про питання незалежності, про сутність Радянського Союзу, про бюрократію, партноменклатуру, про демократію і про все інше. І ці розмови стосувалися й історії опору, і спротиву, і різних питань бандерівщини, партизанки, УПА, ОУН. На мене, то був один з найважливіших моментів всієї акції – це було неймовірно ефективним дискусійним майданчиком.

Читайте також

"Ми стояли на Майдані, щоби не бути худобою, загнаною у стійло". Спогади Валерія Харчишина

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІнше