Сто років тому вони сміялися з книжок про андроїдів і розумні машини. Та наш порохотяг тепер розумніший за нас! Зараз вони сміються з книжок про ареали проживання та дієту єдинорогів.
2016 рік ще пам’ятаєте? По всьому світу в тренді – єдинороги. Різнобарвна їжа та напої, райдужний макіяж із блискітками, тату-зірочки на повіках і губах, єдинорожки-принти, взуття, стилізоване під роздвоєне копитце, прикрашені сріблястим рогом високі зачіски, спеціальний дизайн нігтів, що імітує скручений ріг, фарбування волосся у кольори веселки.
Леді Гага робить фотосесію, закріпивши на тілі ріг і блискучий "конячий" хвіст. Нову колекцію від Valentino прикрашають рогаті конячки. Один із популярних виробників косметики наполягає, що їхні різнокольорові тіні й хайлайтери робили самі єдинороги (але технологію не озвучують, бо секрет).
Юнікорн-тренд масово захоплює ринок бюджетних і ексклюзивних товарів. У 2018 модні аналітики попереджають: час уже єдинорогам відійти на другий план, 2019-го їх офіційно оголошують антитрендом, на початку 2020-го обережно повторюють запрошення-на-вихід. Діє, але поволі. Прощатися з милими конячками, веселками і зірками ще не готові.
Читайте також: "Люби кого хочеш: сім книжок до Дня закоханих"
Що це було?! Що це є?
Уперше мода на кислотні кольори й чарівних коней стартувала на початку 80-х. Тоді вони прикрашали канцелярське приладдя для школярів: пенали, ручки, папки. Досить скоро це закінчилося, бо фірму Лізи Франк звинуватили в експлуатації незаконної праці. Викривальне розслідування називалося "ГУЛАГ у країні єдинорогів". Але діти, що ходили до школи у 80-х, виросли, зробили кар’єри, заробили гроші та їхні веселкові дитячі спогади почали задавати моду. Ностальгія за ситими 80-ми привела за собою і єдинорогів.
Пункт перший: мода на єдинорогів – це мода на ностальгію.
"Старбакс" додає в меню фрапучино-під-єдинорога і такий самий соковий коктейль. "Рітер-спорт" запускає у продаж шоколадку-єдинорога. І таким був старт: єдиноріг-тренд вистрелив в Instagram. Це просто: різнокольорова їжа, одяг, прикраси, мейкап незвично і видовищно виглядали на фото. Лайки все вирішують.
Пункт другий: єдинороги – це продукт масових медіа, які оперують до візуального контенту.
І нарешті. Повсякчас моду на єдинорогів пов’язують із тим, що світ стрімко інфантилізується, ніхто не бажає дорослішати, всі прагнуть втекти з реальності у перший-ліпший спосіб. Для сучасної людини важливо визначитися, не ким вона є, а ким вона не є. Це здається простішим. Серед товарів з єдинорогами шаленої популярності набувають футболки з надписами двох типів: "I don’t believe in horses" та "I don’t believe in humans". Коротше, я не вірю в тих, хто не вірить в мене, і відкидаю наявність у світі тих, хто на мене схожий, але не є мною. Психологи хапаються двома руками за голову, антропологи міркують про мобільну і пливку ідентичність людини. (Та чи вже людини взагалі?) Давним-давно одну французьку принцесу називали "дама з єдинорогом", засвідчуючи у такий спосіб повагу і бажання триматися якнайдалі від суворої жінки. Єдиноріг – це не втеча від реальності, це судомний пошук безпеки в тій реальності, яка тобі перепала.
Пункт третій: де єдиноріг, там є потреба почуватись у безпеці, бо реальної безпеки ніде нема.
Ого, скільки всього принесли в наш світ нестримного споживання милі міфічні істоти! І як у цьому всьому розібратися без допомоги дипломованих і визнаних фахівців з єдинорогів? На щастя, є одна така – докторка Теміса Серафіні, єдинорогознавиця, авторка книжки "Таємне життя єдинорогів".
"Таємне життя єдинорогів" – красивезний, щедро та яскраво ілюстрований альбом. Першу асоціацію з брошурками "Мій маленький поні" варто відкинути одразу ж. У такий спосіб видають словники й енциклопедії для малих дітлахів, перед нами ж суто науково-популярне видання з природничих наук, у цьому випадку – із зоології.
Уявіть собі щось, що найменше асоціюється з єдинорогами? Дам підказку: теорія еволюції Дарвіна і класифікації видів Ліннея. Свого часу в Європі чутку про єдинорогів пустив зокрема Аристотель, зазначивши закордонну тваринку у своєму посібнику з природознавства. Чому до такого не додумався Дарвін, не ясно, тож треба помилку виправляти. І саме з цього починається енциклопедія єдинорогів: з класифікацій і етапів еволюції. Царство: Animalia, тип: Chordata, клас: Mammalia, ряд: Artiodactyla, родина: Unicornuus. (Чи треба говорити, що всі ці категорії в науці дійсно існують?)
Еволюціонували єдинороги від еоцена до плейстоцена, вирізняються розміром (підростають) і густотою шерсті (волохатіють), та й ріг більшає (бо стає дедалі ціннішим в очах людей, а отже, у тваринок стає більше природних ворогів). А якщо ми згадаємо маленьких тендітних конячок на середньовічних малюнках, то повіримо, що від століття до століття єдинороги крупнішають. До того ж протягом життя вони змінюють ареали поселення все більше на північ, то й утеплюватися мусять.
Нереально серйозний і пародійно-науковий стиль докторки Серафіні переконає, і не лише малого читача, в науковій достовірності її праці (авторка-ілюстраторка Софі Робін допоможе).
Головна ідея проста й очевидна: єдинороги існують, і побачити їх спроможна екологічно свідома людина з науковим типом мислення. (Матеріал та ідею авторка "Таємного життя єдинорогів" позичила з уже класичного англомовного видання-енциклопедії 1985-го "Магічні звірі". Але хто їй цим дорікне? Мало того, що вона цим прив’язала свій твір до моди на повернення 80-х, то ще й написала книжку, яка "здаватиметься знайомою" батькам, які читатимуть її вголос малятам.) І якщо авторка розкаже, що першого єдинорога зустріла в Шервудському лісі, то будьте певні: саме там зафіксували першу зустріч на Острові з єдинорогом в ранньому Середньовіччі.
Легенди про єдинорогів, відомі у Міжріччі, античній Греції, давньому Китаї, докторка Теміса адаптує і трошки корегує, як і їхні зображення в різних кодексах. От відомо, що з волоса єдинорога можна сплести обладунки, які не пошкодить жодна зброя. А от адаптована про це легенда: великодушний єдиноріг дарує свій волос королеві-месниці Труді. На зміну воїтельці прийде та, що відає. Учена-археологиня, яка довела існування єдинорогів, була жінкою: Нінні Колетт у ХІХ столітті знайшла викопні рештки черепа і рога та дізналася, що перед смертю єдиноріг позбавляється рогу. (Ви взялися після такого гуглити, чи існувала Нінні Колетт? Ясно що ні, але Нінні звалася подруга-незайманка головної героїні одної з повістин письменниці Колетт – авторка "Таємного життя" має дивне почуття гумору.) У цій гендерно чутливій книжці не буде жодної згадки про дівчат-незайманок, зате розкажуть, як обманом приручених єдинорогів змушували виступати в цирку. Цільова аудиторія "Таємного життя єдинорогів" – дівчатка: вони мають повірити не тільки в існування міфічних істот, а й у те, що спроможні стати, ким захочуть, – хоч королевою-воїтелькою, хоч науковицею-єдинорогознавицею.
"Таємне життя єдинорогів" вийшло 2019 року (майже одночасно з оригіналом з’явилася й українська версія). Склалося дуже красиве прощання з модою на єдинорогів (яка нікуди не хоче йти). Якщо ми всерйоз міркуємо про єдинорогів як про тренд, отже про запит суспільства на ностальгію, безпеку і різноманітність, то час уже поміркувати і про еволюцію та наукову класифікацію єдинорогів. Речі, які не піддаються побутовій логіці, можуть перетворитися на кольорове смузі чи на красиву книжку. Відновлення ірраціонального (так називають це мудрі вчені на кшталт докторки Теміси), потреба вірити в те, що апріорі не існує – у такий спосіб згуртовуються маленькі перелякані люди. І хай то вже будуть єдинороги. Зрештою, це нереально красиво. І зірочки, там же є зірочки!
Читайте також: "Спитай у класиків дитячої літератури. Як знайти відповіді на дорослі питання у дитячих книжках"
