"Людей "пакували" у тюрми, а далі з'явився страх". Монологи білорусів через рік після виборів

"Людей "пакували" у тюрми, а далі з'явився страх". Монологи білорусів через рік після виборів

Ексклюзивно
"Людей "пакували" у тюрми, а далі з'явився страх". Монологи білорусів через рік після виборів Протестувальник у Мінську, серпень 2020 року. Фото: АР

9 серпня 2020 року в Білорусі відбулися президентські вибори. Тоді ж почалися масові протести. Люди вийшли на вулиці, бо вважали голосування сфальсифікованим. За даними Центрвиборчкому, Олександр Лукашенко, який на посаді 26 років, набрав 80% голосів. Лідерка опозиції, Світлана Тихановська, – 10 відсотків. Після інавгурації Лукашенка не визнали його легітимності Європейський Союз, а також США, Сполучене Королівство та Канада. Визнали лише Туркменістан і Китай.

Через рік після виборів Суспільне поговорило із білорусами, які залишились в країні, та тими, хто виїхав. Також нагадуємо основні події після виборів 9 серпня.

Павло Чудук, викладач англійської мови, живе в Мінську. Брав участь у протестах

У нас були вибори в десятому році. Це було фактично 11 років тому, і нічого не змінилося. За останній рік не стало краще. Щоденні засудження, щоденні перевірки, щоденні обшуки та суди. Особисто я досі в Мінську. Я виїжджав з Білорусі на фоні виборів десятого року. Провів досить багато часу за кордоном (у 2010 Павло виїхав до Польщі, жив там близько 8 років – ред.). Повернувся назад в Білорусь з різних причин у зв'язку з коронавірусом і з особистих причин також. І от я зрозумів: прийшли нові вибори в 2020-му, і нічого не змінилося.

Не стільки силовики за мене взялися, скільки податкова.

Я був у Слідчому комітеті десь у листопаді (2020-го, – ред.) на допиті по кримінальній справі, пов'язаній з масовими заворушеннями. Потім ще податкова. Великі проблеми у мене з лютого. Підняли декларації за останні десь 12 років. Ось шукають, “копають”: що я робив, де я був, гроші за те чи інше. Раніше проблем з податковою у мене не було, а тут раптово з'явилися.

Ситуація не стає кращою чи простішою. Але їхати звідси мені не хочеться, та й навіщо.

Павло Чудук, учасник протестів у БілорусіФото: Facebook / Павло Чудук

Павло Чудук, учасник протестів у Білорусі

Деякі, знаю, виїхали. Люди бояться, люди дуже налякані. Люди не готові далі продовжувати робити те, що вони робили, наприклад, у вересні чи серпні минулого року. У зв'язку з річницею виборів президента 9 серпня я не очікую ніяких повторів, ніяких акцій. Я не очікую якихось багатотисячних акцій. Нічого цього не буде. Люди налякані. Люди читають новини. Хоча у нас і новини вже читати немає де. Був єдиний нормальний повноцінний портат Тут.by новинний, а зараз і його немає.

Читайте також: Білоруські силовики заблокували сайт TUT.by та арештували 13 співробітників

Ніхто на такі протести не піде ще років з 4. Якщо Лукашенко захоче залишитися президентом в 2024 чи 2025 році, то думаю, він це і зробить. Ніхто йому не завадить.

Марина Адамович, дружина опозиціонера Миколи Статкевича, живе в Мінську

Мій чоловік в ув'язненні вже рік. З 24 червня в Гомельському СІЗО в закритому режимі на території слідчого ізолятора проходить суд над ним. І ще над п'ятьма так званими співучасниками. До суду він був знайомий лише з одним – Сергієм Тихановським. Ось такий критерій та факт того, який це суд.

Рік після президентських виборів в Білорусі.Фото: euroradio.fm

Суд зробили закритим, як ми розуміємо, для того, аби ми не дізналися прізвища, обличчя тощо людей, які представляють державу. Тобто сторону обвинувачення. Нібито незалежний суд. І, безумовно, щоб люди не могли упевнитись на власні очі та вуха, наскільки із нічого вони роблять цю справу: усім фігурантам загрожує до 12 чи до 15 років позбавлення волі. Другий місяць триває цей суд. І нещодавно це повний абсурд із телеграм-каналів, а не від своїх адвокатів я дізналася, що суд триватиме весь цей серпень.

Ніхто не знає, що буде далі. Можливо, будуть жахливі вироки.

Ніхто не сумнівається, що вони будуть жахливі. Можливо, все буде ще довше. У цьому так званому суді Микола не присутній. Те, як це відбувається, ми могли побачити зі знімків державних пропагандистів.

Марія (прізвище не називає з міркувань безпеки), виходила на мітинги проти Лукашенка, в липні 2021-го після того, як до неї з обшуками прийшов ОМОН, переїхала з сім'єю з Білорусі в Україну

Виламали двері, мене і моїх дітей обличчям поклали донизу, ми не чинили опір. Мене відзвезли до КГБ на допит, декілька ночей я провела в ізоляторі, потім мене випустили, і я зрозуміла: треба тікати. Ми поїхали, коли мені сказали, що заберуть дітей, а мені загрожує від 8 до 25 років.

Рівно рік тому я спостерігала за виборами, я бачила безлад, який був на виборчих дільницях. Після цього такий безлад почався в нашій країні. Коли наші голоси вкрали, людей били і катували, ми тисячами покидали країну. Ця дата дуже сумна для нас, рік це багато жити в такому стані, як Білорусь.

Співробітник ОМОНу підійшов до жінки не протесті в Білорусі, архівРадіо Свобода

Співробітник ОМОНу підійшов до жінки не протесті в Білорусі, архів

Зброя в руках Лукашенка: ми виходили на акції, а ОМОН готувався до наших щонедільних мітингів. Людей "пакували" в тюрми, далі з'явився страх. Люди перестали виходити відкрито. Ближче до нового року ми організували свою службу охорони в кожному дворі, і перед тим, як виходити, ми оглядали територію і трошки мітингували. Так тривало до весни.

Читайте також: "Більше не буде, як було". Білоруський протест. Спецрепортаж з Мінська

Нагадаємо, що на мітинги білоруси час від часу стали виходити ще в травні 2020-го – під час підготовки до виборів. Спочатку через те, що голова Центральної виборчої комісії повідомила, що через карантинні обмеження на дільниці не допустять спостерігачів. Опозиція стала влаштувати протести, попри заборону мітингів у країні. Невдоволення зросло після затримань опозиційних кандидатів.

Затримання опозиціонерів

У Гродні 29 травня 2020 року відеоблогера Сергія Тихановського затримав ОМОН. Це сталося під час пікету за висунення його дружини на посаду президента Світлани Тихановської. Спершу балотуватися планував сам Тихановський, утім, його ініціативній групі ЦВК відмовила в реєстрації.

31 травня затримали ще одного з лідерів опозиції – Миколу Статкевича. Тоді почалися перші затримання й в інших містах, зокрема, у Вітебську, Гомелі та Кобрині.

18 червня в Мінську був затриманий Віктор Бабарико – один із кандидатів у президенти Білорусі. Його звинуватили в ухилянні від сплати податків та відмиванні грошей. (Віктор Бабарико – колишній голова "Белгазпромбанку"). Крім того, заарештували 20-х його колишніх підлеглих за звинуваченнями у фінансових махінаціях. Люди починають шикуватися в "живі ланцюги" вздовж вулиць і проспектів на знак солідарності із затриманими. Серед арештованих – і журналісти інформаційних агентств Reuters, "Радіо Свобода", "Белстат".

До кінця червня було затримано близько чотирьохсот людей. На підтримку білоруських протестів починають виходити мешканці Берліна, Сан-Франциско, Варшави, Тель-Авіва.

Читайте також: На барикадах, під шумовими гранатами і без інтернету. Спецрепортаж з Мінська про вибори в Білорусі

Найбільші мітинги в історії незалежної Білорусі

Протести 2020 року стали найбільшими в історії Білорусі. Наймасовішим, за оцінками правозахисників, став мітинг 30 липня. Тоді на вулиці вийшли 63 тисячі людей. Починаючи з дня виборів – вечора 9 серпня – по всій Білорусі щодня стали проходити мирні акції солідарності та страйки, а у вихідні — багатотисячні марші. Протести 2020 року є найбільшими в історії незалежної Білорусі.

Марш за свободу у Мінську, 16 серпня 2020 рокуФото: АР

Марш за свободу у Мінську, 16 серпня 2020 року

11 серпня протестувальники оголосили загальнонаціональний страйк. До нього приєдналися понад 20 підприємств, зокрема "МАЗ", "БелАЗ" та "Білоруськалій".

“Буквально з першого дня почався тиск з боку адміністрації. Погрози звільнення, позбавлення премій, виплат. На другий день почалися погрози кримінальними справами за участь у страйках”, – розповів Суспільному Петро Печкуров, член страйкому ВО "Білоруськалій".

9 серпня: день виборів. Затримання і перебої з інтернетом

У день виборів на вулиці Мінська вивели військові машини. Юрист правозахисної організації "Вясна" Уладзь Лабковіч тоді розповів Суспільному, що це – для залякування та придушення можливих протестів після закриття дільниць.

Під час голосування відбувалися затримання. ОМОН приїжджав до тих, у кого помічав біло-червоно-білий прапор – старий стяг Білорусі, що став неофіційним символом боротьби за незалежність.

Коли на дільниці приїхав Олександр Лукашенко, сказав, що якби у Білорусі не порушували закон, то й репресій не було б:

"Дотримуйтеся закону. І зникнуть усі розмови про репресії або ще про щось. Закон і тільки закон. Будете порушувати будемо відповідати. Та й ми ще м'яко відповідаємо. М'яко! І, чесно я вам скажу, я завжди стримував правоохоронців.”

Тодішня кандидатка у президенти Світлана Тихановська закликала білорусів позначати свій вибір на онлайн-платформі "Голос", щоб дізнатися справжні результати голосування. Утім, у країні були перебої з інтернетом. Також був обмежений доступ до низки онлайн-видань та месенджерів.

Уночі після закриття дільниць протести обернулися сутичками і затриманнями. Правоохоронці розганяли мітингарів, використовуючи кийки і гумові кулі. ОМОН застосував сльозогінний газ, світлошумові гранати та водомети. Інтернет став зникати в різних містах. На ранок стало відомо про майже три тисячі затриманих.

Наступного дня з'явилася інформація про першого загиблого. Кількість затриманих зросла до семи тисяч. Люди облаштовували барикади посеред доріг зі сміттєвих баків, огорож та клумб. Силовики ж їх розбирали. А людей ловили та забирали в слідчі ізолятори або в міліцейські райвідділки. Тих, хто виривався, били кийками.

Читайте також: На барикадах, під шумовими гранатами і без інтернету. Спецрепортаж з Мінська про вибори в Білорусі

Жіночі марші – символ протестів у Білорусі

Після жорстких розгонів на альтернативні марші почали виходити жінки. Вони вбиралися в білий одяг і тримали в руках квіти. Клали їх вздовж дороги, а також роздавали їх міліціонерам. Так просили правоохоронців зупинити насилля. За офіційними даними білоруського міністерства охорони здоров'я, після вуличних сутичок за три дні в лікарнях опинилося більш як двісті людей.

Телеграм-канали

Телеграм-канали стали першими джерелами інформації. Через перебої з інтернетом заходити можна було лише в чати – інтернет-сторінки не завантажувалися. В телеграм-каналах мітингарі публікували інформацію про те, де збираються на мітинг, де лежать медикаменти (їх лишали в під'їздах чи біла лавок), або в яких квартирах можна сховатися у разі переслідування ОМОНом. Активізувалися й медійні телеграм-канали. Усі останні новини білоруси могли читати саме там, адже опозиційні сайти блокувалися.

Протести в Білорусі, серпень 2020 рокуФото: АР

Протести в Білорусі, серпень 2020 року

“Вони (ред. режим Лукашенка) методично зачищають увесь інформаційний простір. Вони ставлять перед собою мету знищити всі незалежні ЗМІ, знищити всі голоси, які могли б доноситися з Білорусі, для того, щоб мати повне панування в інформаційному просторі. Щоправда, вони цього не отримають, навіть коли вони позабирають техніку, позаарештовують всіх кореспондентів. Ми маємо розуміти, що головний кореспондент тепер – це самі люди, які показують, що відбувається. І тепер кожна людина це журналіст. Тепер у кожної людини є телефон з камерою. І вона може все зняти, записати , сфотографувати і вислати в редакцію ЗМІ, телеграм-канал чи куди завгодно. І от саме таким чином зараз уже не зупиниш цей інформаційний потік, не зачиниш інформаційний простір. Але в той же час це кампанія із залякування, вона спрямована не лише на журналістів, а на громадянське суспільство, в принципі на всіх людей”, – розповів Суспільному Зміцер Міцкевич, журналіст білоруського телеканалу "Белсат".

Наслідки мітингів

За даними білоруського правозахисного центру "Вясна", проти протестувальників Слідчим комітетом Білорусі відкрито 4200 кримінальних справ, 605 людей визнані політв’язнями.

23 вересня 2020-го у Мінську відбулась церемонія інавгурації Лукашенка. Її не анонсували. Іноземних лідерів також не запросили. Її не визнали ні США, ні Євросоюз. Очільник МЗС України Дмитро Кулеба написав, що ""інавгурація" Лукашенка не означає його визнання легітимним главою Білоруської держави". Привітав Лукашенка з інавгурацією лише президент Туркменістану.

Олександр Лукашенко, президент Білорусі, невизнаний низкою країнУНІАН

Олександр Лукашенко, президент Білорусі, невизнаний низкою країн, архів

Читайте також: "Путін, Сі Цзіньпін, Токаєв, Кадиров. Хто привітав Лукашенка з перемогою"

Світлана Тихановська нині живе в Литві. 28 липня цього року вона зустрілася з президентом США Джозефом Байденом.

Читайте також: ЄС обіцяє Білорусі 3 мільярди євро, якщо країна піде демократичним шляхом

Трохи фактів про Лукашенка

  • Олександр Лукашенко прийшов до влади 1994-го. У другому турі, за офіційними даними, за нього проголосували понад 80% виборців. Тоді він обіцяв людям "боротися з корупцією, відновити звʼязки з колишніми радянськими республіками і підтримувати свободу ЗМІ".
  • Лукашенко виступав проти виходу Білорусі зі складу СРСР. Він був єдиним, хто не голосував за ратифікацію Біловезької угоди — документу, що констатував розпад Радянського Союзу.
  • Через 5 років правління стали зникати опоненти Лукашенка: колишній голова МВС Юрій Захаренко, ексголова Центрвиборчкому Віктор Гончар та підприємець Анатолій Красовский. Наступного року зник телеоператор Дмитро Завадський, який працював із журналістом Павлом Шереметом.
Читайте також: Як журналісти згадують Павла Шеремета і що сьогодні відомо про справу
Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди