Шумові гранати, водомети, барикади і блокування вулиць, але зрештою після годин вуличного протистояння, вже глибокої ночі, білоруський ОМОН таки розігнав силою десятки тисяч жителів Мінська, що вийшли на вулиці, не довіряючи офіційним заявам про перемогу Олександра Лукашенка на президентських виборах. Так завершився день голосування у Мінську, який спершу нагадував свято. На виборчій дільниці кандидатку від опозиції Світлану Тихановську зустрічали оваціями. А попри масові порушення у попередні рази сподівалися, що шості вибори президента пройдуть інакше. Кореспондентка Суспільного стежила за подіями, перебуваючи в Білорусі.
“До міста через вибори пускають лише людей з мінською пропискою”, – нав’язуються таксисти в аеропорту, просячи шалені гроші. Документів не питаю. Водій доволі відверто каже: “Голосував, але не за…” (тобто не за Лукашенка). На під’їзді до столиці військова техніка – хаммер. У Білорусі вимкнено інтернет. І якщо вранці якісь сервіси, банківські термінали чи окремі сайти ще працюють, усі месенджери вже геть заблоковано, а це – чи не єдиний спосіб координуватися.
У школі №137, де має голосувати Світлана Тихановська, дружина блогера Сергія Тихановського, якому не дали зареєструватися в кандидати в президенти й заарештували, об’єднала представниць ще двох незареєстрованих опозиціонерів. Тихановська не планує очолити країну, а в разі перемоги обіцяє оголосити нові чесні вибори.

“Лукашенка найбільше дратує, що йому протистоїть 37-літня домогосподарка”, – часто звучить цей коментар. Членкині виборчої дільниці в масках і рукавичках. Довкола –кілька десятків телекамер. Через зливу Тихановська затримується. Одна з журналісток, яка поводиться серед колег як господарка, без упину нарікає, що Світлана “просто боїться зіпсувати зачіску”. Сотня людей, що аж ніяк не схожі на партійних активістів, скандують “Спасибі”, “Молодець”, коли з’являється політикиня. Одягнена вона неформально – в модному костюмі, кросівках, з сумкою-бананкою через плече. На мобільні телефони її знімають продавчині буфету, що працює на дільниці.
Передвиборні мітинги Тихановської збирали тисячі людей, але упродовж тижня їх було по суті зірвано владою. Як напередодні, так і в день голосування співробітників штабів чи спостерігачів кандидатів, які взялися опонувати Олександрові Лукашенку, затримували. “Не дайте так рано задихнутися”, – віджартовується Тихановська, яку натовп під оплески проводжає до машини. Вона наполягає, що головне – відстояти чесніть голосування, навіть якщо виграє президент. Кількість повідомлень про порушення вже така, що довкола тільки й розмов, що про вечірній протест.
“Ми чекаємо на перемогу, цей день вже історичний для білорусів”, – коментує Суспільному Марія Каліновська – представниця штабу Віктора Бабарика, бізнесмена та колишнього очільника компанії “Белгазпромбанк”. Він теж перебуває за ґратами, а до того вважався одним із найсерйозніших суперників президента, що одноосібно править Білоруссю вже 26 років.

“Звісно, підтримав Світлану. Так, за Лукашенка я обома руками голосував перші два рази, а потім перестав ходити на вибори”, – з усмішкою каже 70-літній пенсіонер, у минулому будівельник. “Ви самі добре розумієте, кого тут підтримують”, – відповідає 85-літня мінчанка.
“Цього разу не зовсім”, – продовжую розмову з жінкою, пояснюючи, що на відміну від інших візитів у Білорусь, коли люди в принципі боялися говорити про політику, нині впродовж години перебування на дільниці не можу знайти того, хто підтримав чинного президента.
Перепитую: “Ви довірятимете результатам ЦВК?” Бабуся сміється і обіймає мене за плече.
Читайте також: Перебої з інтернетом, затримання та зіткнення. Як пройшли вибори у Білорусі
У Білорусі не дозволені альтернативні соцопитування чи екзит-поли. А отже, інструментів, як зрозуміти реальний рівень підтримки кандидатів, майже немає. Лишається запитувати людей. Якщо не молодь, можливо, групу чоловіків-роботяг чи ще одне суворе літнє подружжя. Раптом це вони є виборцями Лукашенка? Менше з тим, всі вони знову говорять про потребу змін. Ще дві бабусі обережно показують білі стрічечки – символи протесту, які носять на зап’ястях. Зрештою поважна літня жінка з помірним ентузіазом визнає, що “зрозуміло, Білорусі не треба український хаос”. У той же час жінка нарікає на маленьку пенсію і захмарні ціни, але не вірить, що Тихановська знайде гроші. Звідки? А значить, який сенс ризикувати?

Опозиційна команда планувала запустити онлайн-систему “Голос”, де люди фіксували б свій вибір, але без інтернету це стало неможливим.
“За нашими внутрішніми даними, Лукашенка підтримує десь 30%. Його рейтинг впав після того, як під час пандемії він почав робити вигляд, що коронавірусу немає”, – пояснює в розмові з Суспільним Сергій Черечень. Він є ще одним кандидатом у президенти, що називає себе представником конструктивної опозиції. Черечень описує Тихановську як дуже хорошу людину, але не вірить в її перемогу, “бо військові, силовики, номенклатура не підтримають молоду жінку”. Однак, за його спостереженнями, у Білорусі нарешті настала “номенклатурна криза”. Черечень вважає, що люди, на яких тримається режим, готові поступитися сильному кандидату, але бояться ризикнути зараз через надто жорстке покарання.
На думку Сергія, найбільша хиба Лукашенка – “відсутність економіки в країні”. Єдине, в чому він згоден, – критична позиція щодо Кремля і відмова від поглиблення союзу з РФ, через яке республіка втрачала б суверенітет. Однак, за гіркою іронією, Росії так само вигідний президент Білорусі, який розганяє протести, не дозволяє вибори, а отже, залишиться нерукопотисним на Заході. Черечень визнає щирість населення, хай навіть протест не дасть результату, бо “Тихановська аж ніяк не є лідеркою вуличного протесту і не скерує людей”. Сам же він не планує виходити на вулиці, пояснюючи, що за білоруськими законами саме політика вважатимуть відповідальним за організацію протесту, а це – 7 років ув’язнення. Білоруські опозиціонери проходили такий шлях на минулих виборах упродовж останніх років.

О 20:00 дільниці мали б уже закритися. Біля школи на вулиці Камайській, 18, що на околиці Мінська, – черга довжиною в пів кілометра, у якій до тисячі людей і далі чекають на право проголосувати. Керівництво ЦВК Білорусі дозволило продовжити голосування. Люди стоять по 5-6 годин.
Лариса до пенсії працювала в банку. На минулих виборах на цій же дільниці було порожньо. “Ви що думаєте, люди будуть по 5-6 годин чекати, аби просто підтримати вшосте президента? Тут і так ясно, за кого всі люди. За зміни!” – говорить жінка, дізнаючись, що я з України, та наголошує, що білоруси терплячий і мирний народ, але “вже дістало”, тож всі боротимуться за свої права у законний спосіб.
Читайте також: "Путін, Сі Цзіньпін, Токаєв, Кадиров. Хто привітав Лукашенка з перемогою"
Уже після 21:00 перед іншою дільницею на іншій околиці столиці, де голосування також затрималося, на галявинці стоять більше сотні людей – простих громадян. “Ми хочемо побачити результати”, – пояснює 25-літня програмістка Саша. У Білорусі після завершення підрахунку цифри вивішують на дверях дільниці. Скільки ще чекати –невідомо, плану як такого немає, але, швидше за все, люди рухатимуться до центру. Допоки працювали месенджери, “Стела” – пам’ятник на одній з площ, вказувався як імовірна точка зібрання. На цей час там вже є затримання. Саша розповідає, що в ці дні айті-компанії вивезли співробітників з Білорусі, адже без інтернету неможливо працювати. Водночас керівництво дало зрозуміти, що закриє очі на те, що якісь співробітники лишаються. На думку дівчини, переламною точкою в неприйнятті Олександра Лукашенка таки стало показне невизнання пандемії, а отже, нехтування безпекою громадян. Старші люди, що також збираються на галявині, дають зрозуміти, що позитивно вражені небайдужістю співвітчизників, і додають, що це нові житлові райони, де мешкає нове покоління білорусів.

Уже оголошено “офіційний екзит-пол”, за яким Лукашенко отримує 79%, а Тихановська – близько 6%. Пізніше журналісти місцевого радіо пояснять, що цей єдиний офіційний екзитпол є близьким до влади і довіри до нього менше, ніж до результатів ЦВК. Люди згадують інші “іноземні” екзит-поли, де навпаки у Тихановської під 70%. Знову ж таки згодом журналісти незалежного білоруського Єврорадіо підтверджують, що в країні є дільниці, на яких жителі домоглися чесного підрахунку. На одній з таких Тихановська має 1225 голосів на противагу 315 голосам за президента.
Читайте також: "Тисячі затриманих, є поранені. Як минула ніч у Білорусі"
Таксі у місті не працює, знову ж таки, через заблокований інтернет. Закрито центральні станції метро. Люди з околиць все ж вирушають до центра. “А це весь тролейбус їде за змінами”, – вигукує хлопець. “Пєрємєн” Віктора Цоя – своєрідний гімн цих виборів. На найближчій до центру зупинці виходять майже всі пасажири. “Живє Беларусь”, “Віримо, можемо, переможемо”, – скандуючи, веселі натхненні люди крокують вулицями, а проїжджаючі автівки сигналять на підтримку і пропускають мітингарів. На світлофорі пасажири тролейбуса зустрічають таку саму струнку ходу. У повітрі солідарність, відчуття впевненості та єднання.
На широкому проспекті Машерова стає зрозуміло, що зійшлися десятки тисяч. “Це вражає! Нічого собі”, – чую довкола.

Колона перекриває рух транспорту, але за кількасот метрів впирається в очеплення ОМОНУ. Уздовж пагорбу, на схилах якого ще більше людей, люди вмикають ліхтарики мобільних телефонів і стає зрозуміло, що за кордоном з силовиків – куди більша група людей, чиї ліхтарики також горять. Аплодисменти і свист. Мітингарі вирішують не пропускати автозаки і перегороджують дорогу одному з них. Хлопці намагаються вилізти на нього. Вантажівка проривається, але її наздоганяють. Одна з кричалок “Міліція з народом” чи “Опусти забрало”. У голові цієї колони хлопець в чорному вбранні з мегафоном, який таки більше схожий на стихійного лідера. Хтось закликає людей спуститися зі схилів, щоб на дорозі було більше народу. Інші наполягають, що “довго тримали пагорб”, щоб не пустити силовиків. Кілька найактивніших просять тиші багатотисячної юрби, аби звернутися до правоохоронців.
Автозак газує і чіпляє кількох людей. Міліція випускає світлошумові гранати. Один чоловік поранений і непритомний, за ним приїздить швидка, ще одному допомагаються перебинтувати ноги. Пізніше білоруська правозахисна організація “Вясна” повідомить про одного загиблого. МВС Білорусі це заперечуватиме.

Кілька людей оглушено. Святковий настрій миттєво перетворюється на дух протистояння. На проспекті зі сміттєвих баків створюють барикаду. ОМОН тихцем рухається вперед. Ще кілька світлошумових гранат. Зламано загородження. Люди відбігли. Нова барикада з підручних матеріалів. Ще сто метрів взято ОМОНом. Окрім світлошумових гранат працює водомет.
Читайте також: "Гумові кулі, гранати і водомети: у Мінську силовики зачищають протести"
У вікнах багатоповерхівок – люди з біло-червоними стягами, що вважаються опозиційними. Демонстранти гуртуються, щоб пропускати карети швидкої, зупиняють тих, хто, скажімо, хоче зірвати дорожній знак, намагаючись завадити вандалізму. Це мирний протест. Через дві години проспект Машерова “зачищено”. Людей меншає, їх витиснули на сусідню вулицю. Звідкись беруться величезні кам’яні глиби, мітингарі зупиняють автобус, щоб той перегородив шлях міліцейській техніці.
“Нас стало мало, ми маємо ризикнути, маємо кидати каміння, ви бачите, нас витісняють, треба йти всім вперед!” – обурено кричить молодий хлопець. Інший наполягає, що протистояти спецтехніці без засобів захисту неможливо.
“Який сенс йти вперед на них, ми маємо збиратися так щодня – завтра, післязавтра, так довго, на скільки стане сил. А зараз просто йти під водомети немає сенсу”, – сперечається жінка. Знову вибух. Ми біжимо. Забігаючи за ріг і відхечуючись, питаю, хто вона. “Не повірите, я помічниця бухгалтера. Мені 50 років. Але я тут. Я дійсно не знаю, що робити, я маю тут бути, ви бачите – люди готові щось робити, але ми не знаємо, що”. Приблизно такий настрій і в інших. Хлопці в худі та масках – на цьому етапі на “передовій”, але є й дівчата з дредами, старші чоловіки в непримітному одязі.

Майже друга ночі. Працює лише телефонний зв’язок. Тільки окремі редакції частково можуть публікувати відео і фото з вуличного протистояння, показувати поранених. За наявності інтернету це викликало б справжній резонанс. Через двори та парки ще за годину вдається дістатися однієї з редакцій зі сподіванням, що хоча б там є бодай який зв’язок. Місцеві добре знають, що центром ліпше не ходити, адже можуть затримати без причини. Дорогою видно спалахи і чутно звуки таких самих вибухів. Телефоную колегам, які підтверджують, що подібні вуличні сутички відбувалися довкола всього центру.
Ще один кордон ОМОНу, і ще один порожній проспект. Біля авто – група спецназівців у нетиповій формі, футболках хакі з помаранчевими стрічками і гвинтівками в руках. На “базі” стає зрозуміло, що інтернету немає і там. Гігабайти відео та фото, які б дали зрозуміти, як минула ніч у Мінську, так і залишаються не оприлюдненими. Усі сподівання на те, що в робочий понеділок інтернет таки запрацює. Світлана Тихановська оголосила, що готова до переговорів з владою, і закликала утриматися від насилля. Зранку Мінськ і далі залишається в інформаційній блокаді, телефоном вдається дізнатися, що інтернету нема і в інших містах. Головні новини – про чергову перемогу Лукашенка. У понеділок зранку президент вперше від початку виборів таки з’являється на людях. Відвідує аграрне підприємство і каже: “Політика має бути одна – люди”. Світлана Тихановська та її штаб роблять заяву, що не визнають результатів і вимагатимуть перевиборів.
На вулиці з динаміків машин час від часу чути “Пєрємєн”.