Вибух на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС — найбільша ядерна катастрофа минулого століття та наймасштабніша техногенна аварія в історії людства за кількістю загиблих і постраждалих. На сьогодні досі достеменно не встановлені причини цієї аварії: неправильно спроєктований реактор, не попереджений персонал станції про рівень небезпеки, що становлять такі аварії. Ба більше, громадянам тодішнього Радянського Союзу не одразу сказали про те, що сталось на ЧАЕС, а масштаби приховували і керівництво станції, і керівництво СРСР.
2016 року над старим обʼєктом "Укриття" Чорнобильської АЕС побудували новий безпечний конфайнмент (НБК). Ним накриті руїни четвертого енергоблоку, а його основне завдання — ізолювати й не дозволити залишкам радіоактивних матеріалів на реакторі вийти в навколишнє середовище. Дах основної споруди НБК — "Арки" — російські військові пошкодили у ніч обстрілу 14 лютого 2025 року, коли туди влучив безпілотник типу "шахед" із фугасною бойовою частиною. Постраждала захисна оболонка, яка убезпечує зруйнований четвертий реактор.
Напередодні 40-ї річниці аварії на ЧАЕС Суспільне побувало на станції під "Аркою" та в місті-привиді зони відчуження — Припʼяті. Про те, як захищена атомна станція, яка пережила найбільшу в історії людства ядерну катастрофу, російську окупацію та обстріли — у нашому фоторепортажі.
***
Пожежу на четвертому реакторі ЧАЕС у квітні 1986 року гасили протягом 10 днів. До операції долучили близько 600 тисяч ліквідаторів з тодішнього Союзу, понад половина з них — українці.
Того ж 1986-го, одразу після аварії на ЧАЕС, над четвертим реактором якнайшвидше звели захисний саркофаг із бетону і металу, щоб закрити всі розвали і ядерне паливо, яке залишалося в реакторі після аварії. Але вже тоді було зрозуміло, що це тимчасове рішення і саркофаг, з одного боку, недостатньо герметичний, з другого — не давав можливості спеціалістам дістатися всередину, щоб оцінити, які процеси відбуваються там. Наступницею саркофага і стала "Арка". Її конструкції встановили у 2016-му, а в експлуатацію запустили 2020-го на річницю катастрофи у квітні.
Про влучання в захисну оболонку НБК Чорнобильської АЕС російським дроном стало відомо зранку 14 лютого 2025-го.
Наразі тривають пошуки варіантів, як саме можливо відновити "Арку" після атаки безпілотника. Міжнародні партнери вже виділили 30 мільйонів євро на першочергові ремонтні роботи. Загалом же Європейський банк реконструкції та розвитку оцінює ремонт у близько 500 мільйонів євро, при загальній вартості будівництва арки у 2 мільярди євро. Відновлення мають закінчити до 2030 року. Якщо до того часу "Арку" не відновлять — під загрозою буде 100-річний проєктний термін служби конструкції та з'являться екологічні та безпекові ризики.
Основна функція НБК полягає в обмеженні поширення радіоактивних речовин, які перебувають під старим об'єктом "Укриття". Вона має виконуватися як за умов нормальної експлуатації, так і в разі аварії (чи часткової руйнації) об'єкта "Укриття". Проєкт французької компанії, яка виграла тендер на будівництво "Арки" у 2007 році, передбачає, що нова споруда буде виконувати своє завдання впродовж 100 років.
Особливість спорудження нової, сучаснішої та рухомої "Арки" полягала в тому, що її побудували і встановили на відстані 180 метрів від старого об'єкта "Укриття". Це дало змогу суттєво знизити опромінення персоналу, залученого в будівництво. Для будівництва НБК створили спеціальний майданчик, а "Арку" на наявний саркофаг "одягали" за допомогою спеціальних кранів.
"Золотий коридор" — це головна комунікаційна галерея Чорнобильської АЕС, що з'єднує всі енергоблоки (з першого до четвертого) і проходить між турбінною та реакторною залами. Таку назву він отримав через зовнішнє оздоблення стін, а під час ліквідації аварії став ключовим шляхом доступу до щитів управління та реакторів, вирізняючись вкрай високими рівнями радіації.
Аварія на ЧАЕС вплинула на життя мільйонів українців: ліквідаторів, їхніх рідних, жителів Прип'яті та зони відчуження, які змушені були в лічені дні покинути домівки і стати переселенцями. Майже 4 мільйони українців були опромінені. Після катастрофи в Україні зросла кількість випадків захворювання на рак щитоподібної залози, лейкемію, поширилися психічні розлади.
Після вибуху 26 квітня на четвертому реакторі вітер відніс хмару радіоактивного пилу, яка вирвалася в атмосферу. Вже наступного дня радіоактивні частинки зафіксували у Швеції, а керівництво СРСР почало вивозити людей із Припʼяті та навколишніх сіл, нічого їм не пояснюючи. Не пояснюючи, відповідно, і про те, як захиститися від радіоактивного опромінення. Евакуювали людей автобусами. За два дні завершилася евакуація населення 10-кілометрової зони. А ще за три — 30-кілометрової. Тоді ж керманичі СРСР зробили першу офіційну заяву про аварію на радянському телебаченні.
