Розвиток дронів та роботизованих систем на полі бою все сильніше впливає на ведення сучасної війни. Зокрема й тому з початком повномасштабного російського вторгнення парашутні десантні операції Сили оборони проводили обмежено. Російська армія в лютому 2022-го намагалась висадити так свій десант із гелікоптерів у Гостомелі, проте зазнала значних втрат.
Висадка з парашутами на відкритій місцевості стала неефективною й занадто небезпечною як через велику кількість розвідувальних безпілотників, так і через новітні системи ППО. Просування тепер відбувається інакше: першими йдуть ударні дрони. А десантно-штурмові війська як в українській армії, так і в противника переорієнтували на складні піхотні задачі.
Попри все, стрибки з парашутом лишаються в програмі підготовки ДШВ. Як навчаються новобранці та проходять перепідготовку офіцери десантних підрозділів — у фоторепортажі Суспільного.
"Стрибки з парашутом залишаються обовʼязковим елементом підготовки десантників, — розповідає начальник школи повітряно-десантної підготовки Віталій. — Стрибають і мобілізовані новобранці, і діючі військові десантно-штурмових військ за власним бажанням". Під час навчань особовий склад десантується з вертольота Мі-8 з вантажем — контейнером із необхідним спорядженням і зброєю, щоб бійці після приземлення в реальних умовах, якщо потрібно, могли одразу йти в бій.
За час підготовки військовослужбовці стрибають тричі: перший стрибок — ознайомчий, другий — зі зброєю, третій — зі зброєю і поставленим завданням. Гелікоптер підійматися на висоту 600-800 метрів (для стрибка з круглим типом парашута), або ж на півтора кілометра. "Бійці перед тренуванням стрибків мають вивчити всі технічні характеристики парашутних систем, із якими десантуються, вміти їх укладати й відпрацювати елементи на повітряно-десантному комплексі, — каже Віталій. — Зараз десантник повинен вміти все. Раніше не було FPV-дронів, зараз же бійцю треба знати, як їм протидіяти, швидко бігати, приховано переміщуватись, орієнтуватися на місцевості".
Для багатьох військових на цьому навчальному полігоні це не перший стрибок, а традиція і, як вони самі пояснюють, "спосіб загартування бойового духу". Вони не приховують емоцій і до, й після стрибків.
Для Данила, військовослужбовця одного з десантно-штурмових підрозділів ЗСУ, цей стрибок уже 16-й. "Стрибав і з 600, і з 800 метрів. Із 600 складніше, бо менше часу, щоб правильно виконати всі дії для розкриття парашута, — розповідає військовий. — Для мене стрибки з парашутом — перш за все ритуал, традиція, яку десантникам потрібно підтримувати. А також частина психологічної підготовки десантників".
Бойовий медик десантно-штурмового підрозділу ЗСУ на позивний "Верба" з Миколаївщини у війську вже шостий рік, весь час у ДШВ. "Для мене стрибати й розкривати парашут просто. Важче налаштуватись і правильно відштовхнутись для стрибка, — каже він. — У повітрі відчуваєш себе інакше, ніж на землі, а коли відкривається купол парашута, зʼявляється відчуття "мʼякої пірʼїни".
