"Енеїда" Вергілія зіграла ключову роль для розвитку української літературної мови. У 1798 році вперше вийшла друком "Енеїда" полтавця Івана Котляревського, заснована на класичній поемі. Письменник пов’язав поемою стару українську мову з новою, каже кандидатка філологічних наук Віра Мелешко. До Міжнародного дня рідної мови Суспільне зібрало факти про твір, який змінив українську.
Український письменник Іван Котляревський усе життя провів у Полтаві. Коли йому було 29 років, у 1794, під час служби у війську Російської імперії почав писати один із найвідоміших своїх творів. До публікації "Енеїду" поширювали серед української інтелігенції у рукописах.
Завідувачка кафедри української літератури, кандидатка філологічних наук Полтавського національного педагогічного університету ім. Г. В. Короленка, доцентка Віра Мелешко розповіла, чим особлива "Енеїда", яку написав Іван Котляревський.
"Це поема, яка заклала нашу літературну мову. Вона вражає своєю витонченістю у зображенні побуту та звичаїв різних суспільних верств української дійсності", ‒ каже Віра Мелешко.
"Енеїда" описує побут та традиції. Там вони зображені через пригоди козака Енея та троянців, що були прообразами козаків-запорожців. Поміщиків та феодалів Іван Котляревський зобразив, як богів, що мали усі негативні риси цих верств – хабарництво, інтриганство, зневажливе ставлення до народу. Деякі з них допомагають Енею, інші – перешкоджають. Деталізація їхніх взаємин зберегла в літературі опис українських традицій, говорить Віра Мелешко:
"Енеїду" можна назвати енциклопедією українського народу. Вона зафіксувала все. За підрахунками дослідників, у творі майже 7 000 слів. І ці слова означають предмети українського побуту. Тут і одяг, і взуття, і головні убори дівчини, заміжньої жінки, чоловіків. Тут тканини, меблювання, начиння. Тут продукти харчування, сільськогосподарські знаряддя, зброя, музичні інструменти. Згадані народні обряди, звичаї, танці, ігри, хвороби, гуляння".
За словами Віри Мелешко, твір є унікальним, бо предмети та явища у ньому описані дуже точно.
"Тут є суспільно-політичні, військові, абстрактні поняття. Серед них, до речі, чимало запозичених слів, які вже на той час були пристосовані до стихії української мови: союз, неволя, право, шабля, мундир, сержант, боєць, муштра, ранжир, прапор".
Багато слів із "Енеїди", яку написав Іван Котляревський, використовують і дотепер: муштра, муштрувати, армія, бомба, артикул, мундир, флот.
"Минуло багато часу, звичайно, лексика оновилася в аспекті кількісного розширення. Багато слів відійшли, але ті прислів’я, приказки, які ввів Котляревський, живі і тепер. "Ледащо син – то батьків гріх"", ‒ наводить приклад Віра Мелешко.
Іван Котляревський використав у творі й слова, які були поширені у Чернігівській губернії, теперішній Сумській та Харківській областях тощо.
"Побутувало довгий час переконання, що письменник копіював лише полтавську говірку. Звичайно, він орієнтувався насамперед на ту мову, з якою зріс, якою користувалися у його родині. Його мати – решетилівська козачка – говорила вдома винятково українською мовою. Але у його мовній палітрі можна віднайти слова, які не притаманні Полтавщині", – розповіла кандидатка філологічних наук Віра Мелешко.
Мова Івана Котляревського започаткувала новий етап формування літературної української мови.
Сюжет "Енеїди" Івана Котляревського
Твір складається з 6 частин на відміну від твору Вергілія, в якому їх 12. В оригіналі "Енеїди" Котляревського – античний міф про те, як греки зруйнували Трою та про подорож до Італії Енея, який був троянським царем.
Іван Котляревський взяв за основу цей твір та переклав на українські реалії. Він написав про українське козацтво початку 18 – кінця 19 століття, яке в ті часи шукало вільні землі, адже Січ було зруйнованою. Боги Вергілія стали прототипами панівної верхівки в "Енеїді" Котляревського.
5 фактів про "Енеїду" Івана Котляревського:
1. У творі згадуються українські імена та персонажі фольклору. Наприклад, Івасик Телесик, Котигорошко, Іван Царевич;
2. В "Енеїді" докладно описані українські народні страви, напої, вірування та обряди;
3. Використовується так звана "макаронічна мова". Іван Котляревський змішував слова та вислови з різних мов або переробляв їх на іноземний лад, щоб зімітувати мову чужинців:
"Енеус ностер магнус панус
I славний троянорум князь,
Шмигляв по морю як циганус,
Ад те, о рекс! прислав нунк нас."
Народна українська мова в "Енеїді" Івана Котляревського та бурлескний гумор зробили цей твір пам'яткою українського письменства.
4. Перше видання "Енеїди" вийшло без дозволу і відома Івана Котляревського. Зробив це за власні гроші конотопський поміщик Максим Парпура. Через це письменник своєрідно йому помстився і у третьому виданні описав Парпуру у пеклі:
"Якусь особу мацапуру
Там шкварили на шашлику,
Гарячу мідь лили за шкуру
І розпинали на бику.
Натуру мав він дуже бридку,
Кривив душею для прибитку,
Чужеє оддавав в печать;
Без сорому, без бога бувши
І восьму заповідь забувши,
Чужим пустився промишлять."
5. У бібліотеці французького полководця Наполеона Бонапарта був примірник "Енеїди" Івана Котляревського.
Нагадаємо, полтавський історик Борис Тристанов уклав словник, в якому зібрав пояснення до застарілих та маловживаних слів з "Енеїди" Івана Котляревського. Його можна переглянути в мережі Інтернет.
Читайте також
У Полтаві показали 400 ілюстрацій до поеми «Енеїда» Котляревського.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
