Передвеликодня субота у народному календарі — особливий день. Тривають останні приготування до свята Воскресіння Христового, який у 2025 році християни східного та західного обрядів відзначають в один день — 20 квітня. Після прибирання осель люди завершують куховарські справи та збирають до освячення у церкві пасхальні кошики.
За словами старшої наукової співробітниці відділу етнографії Житомирського обласного краєзнавчого музею Валентини Невеської, здавна вважалося, що у п’ятницю напередодні, як правило, люди завершували всі домашні справи, а суботу присвячували винятково родині та внутрішньому духовному зосередженню. Окрім випікання пасок та розфарбовування яєць, готували інші великодні страви. А також у хаті запалювали свічки та завершували розписувати писанки — у повній тиші, з молитвою та у гармонії із собою.
Писанка — не просто давня традиція, це — ритуал
Розписування писанок у суботу — це не лише давня естетична та духовна традиція. Це — ритуал, який поєднує дохристиянські вірування, біблійні легенди та народні обряди, каже етнографиня.
"Яйце здавна вважалося символом родючості, життя та відродження. У реальній природі воно подібне до весняного пробудження. Так як природа взимку здається мертвою, так і яйце приховує життя, яке проявляється тільки із настанням тепла. На Поліссі писанки створювали з любов’ю, вдумливо, закладаючи оберіг на весь рік. Вважалося, що правильно розписане яйце здатне захистити дім, додати сили та здоров'я всім членам родини, а також зберегти мир і злагоду в родині", — сказала Валентина Невеська.
У розписі на Поліссі, каже етнографиня, обирали чорний, червоний, жовтий та інші природні відтінки: сірий, зеленкуватий, коричневий.
Витоки символіки і жіночі орнаменти
За словами етнографині, значна частина орнаментів, які наносили на великодні писанки цього дня, мали глибоко "жіночу" символіку. До таких належали знаки родучості та захисту: ромби, які символізували засіяне поле або лоно матері; хвилясті лінії — як образ води та життєдайної стихії; "берегині" — стилізовані фігури жінки-охоронниці роду. Часто також зустрічалися квіткові мотиви — як уособлення краси, молодості та відродження природи.
Жіночі орнаменти на писанках мали не лише естетичне, а й оберегове значення. Вважалося, що правильно підбрані символи здатні захистити дім, принести здоров'я, достаток і щастя. Такі писанки дарували близьким, зберігали в оселі або клали до святкового кошика як своєрідний код побажань на весь рік.
Магія яйця та сила молитви
Для писанкарства традиційно використовували сире куряче яйце. Його, зі слів краєзнавиці Валентини Невеської, обирали не випадково. Для писанки використовували яйце від курки, яка була близька із півнем. Півень вважався уособленням сонця. Він проганяв темряву та нечисту силу. А відтак таке яйце після розписування мало силу вбирати в себе недугу чи розвіювати сум.
За словами етнографині, знахарки на Поліссі мали власні орнаменти на великодніх писанках. Зазвичай, вони були рослинного походження. Це, як правило, ті, які були символами лікувальних рослин. Ці символи часто не могли розгадати сторонні люди.
"Згідно з давніми повір’ями, допоки люди розписують писанки, — нечисть не зможе здолати світ. Це не лише декоративна справа, це — духовна охорона та захист. Це традиція, яка тримає українську націю у зв’язку з її глибинним корінням", — сказала Валентина Невеська.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp
