Великодня писанка в українській культурі — не просто атрибут свята. Це один із найдавніших символів із зашифрованим змістом, що уособлює продовження життя. Поліська етнографиня Валентина Невеська розповіла Суспільному, як з'явилися перші писанки, якими були їхні орнаменти та чому звичай створювати великодні яйця зберігається століттями.
За словами старшої наукової співробітниці відділу етнографії Житомирського обласного краєзнавчого музею, традиція розписувати сирі яйця навесні, зокрема напередодні Великодня, сягає дохристиянських часів. Це була епоха, коли люди уявляли світ через магію, знаки та зв'язок із природою.
"Ще з прадавніх часів яйце асоціювалося із пробудженням землі та природи, продовженням життя та воскресінням. Яйце було предметом пошани та навіть певного поклоніння. Воно часто згадується в обрядовому фольклорі, у казках, приказках, легендах — як знак початку життя, як знак сили, яка перемагає зло. Як приклад, можемо навіть згадати образ зайця в українських казках, всередині якого зберігалося яйце, як джерело життя або сили", — сказала Валентина Невеська.
За однією із версій народознавців, ідею розписувати яйця людям "підказала" природа. У дикому середовищі не існує ідеально білих яєць — вони мають різні відтінки із вкрапленнями, що допомагає їм маскуватися.
"Так і наші предки, які вірили, що для того, аби яйце дало продовження життя, його потрібно захистити. Як у природі. Спершу яйця могли забарвлювати кров’ю тварин, через що вони ставали темнішими та відповідно менш помітними. Так з'явилися перші візерунки та орнаменти", — розповіла дослідниця народних обряді та традицій.
У ХІХ столітті, зі слів старшої наукової співробітниці краєзнавчого музею, науковець Микола Сумцов поділив орнаменти писанок на 3 основні групи: геометричні, рослинні та тваринні. Ці мотиви збереглися і донині завдяки своїй обрядовості. І змінювати їх було не прийнято, як і слова молитви.
Серед найдавніших і найстійкіших орнаментів до наших днів дійшли "сорок клинців", "баранячі ріжки", "грабельки", "вазон", "безконечник". У фондах Житомирського обласного краєзнавчого музею зберігаються писанки початку ХХ століття з різноманітними розписами: "хвойка", "дубові листочки", "рожа", "вужики", "ялинка", "тюльпани", "сонечка" та інші, — розповіла Валентина Невеська.
Писанки слугували не тільки прикрасою, а й оберегами та амулетами. Їх дарували або залишали в домі як символічний захист — на здоров’я, врожай, добробут і щасливу долю.
Для розпису зазвичай обирали курячі яйця — з вірою, що в них є зародок півника. У народних уявленнях півень символізує світло, пробудження дня та має силу відганяти нечисту силу.
З інформації Валентини Невеської, наші пращури також приписували яйцю лікувальні властивості. Вважалося, що воно може "увібрати" хворобу чи смуток. У народних обрядах яйцем "викачували" недуги, промовляючи спеціальні слова.
Знахарі й знахарки мали власні орнаменти — часто із зображенням цілющих рослин. Значення таких символів знали не всі: вони передавалися у вузькому колі.
Кожний регіон України мав свої особливі писанки, каже етнографиня. Вони відрізнялися кольорами, техніками і навіть настроєм.
"Поліські писанки — стримані й графічні. На заході України — яскраві та насичені. Десь — дуже складні, мов шифр. Бо писанка — це завжди про людей: їхній досвід, страхи, надії і віру в те, що світ можна трохи "налаштувати" для себе через символи", — розповіла Валентина Невеська.
Етнографиня каже, що в усі часи, навіть найтемніші, коли радянська влада забороняла цим займатися, писанку все одно розписували. І робили це без примусу, з любов'ю та чистими намірами та добром. Під час розписування зближувалися, передавали знання від покоління до покоління, вкладали у візерунки свої думки й надії — і саме в ці моменти народжувалося не лише мистецтво, а й відчуття спільності та тяглості життя. І, можливо, саме тому ця давня українська традиція залишається живою — як нагадування про відродження та силу життя, — сказала Валентина Невеська.
Раніше Суспільне в інтерв'ю з народознавицею та засновницею музею українських старожитностей у Житомирі Марію Масловську розповідало, що традиційна поліська писанка з давніх часів була не дуже яскравою, малоколірною, наповненою стриманим архаїчним орнаментом із використанням символів природи та практично відсутністю зображення тварин і птахів.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp | TikTok
